Передсмертна Мойсеєва пісня
1 “Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх!
2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень.
3 Як буду я кликати Ймення Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!
4 Він Скеля, а діло Його досконале, всі‑бо дороги Його справедливі, — Бог вірний, і кривди немає в Ньому , справедливий і праведний Він.
5 Зіпсулись вони, — не Його то сини, покоління невірне й покручене.
6 Чи тим віддасте Господеві, народе нікчемний й немудрий? Чи ж не Він — Батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.
7 Пам’ятай про дні давні, розважайте про роки усіх поколінь, — запитай свого батька, і покаже тобі твоїх тих старших, а вони тобі скажуть.
8 Як Всевишній народам спадок давав, коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів.
9 Бо частка Господня — народ Його, Яків — відміряний уділ спадщини Його.
10 Знайшов Він його на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн , та й його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю оту свого ока.
11 Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм, —
12 так Господь Сам провадив його, а бога чужого при нім не було.
13 Він його садовив на висотах землі, і він їв польові врожаї, Він медом із скелі його годував, і оливою з скельного кременя,
14 маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібної, разом із лоєм ягнят та баранів з Башану й козлів, разом з такою пшеницею, як лій на нирках, і кров виноградної ягоди пив ти вином.
15 І потовстів Єшурун та й брикатися став. І ти потовстів, погрубів, став гладкий. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю спасіння свого злегковажив.
16 Чужими богами Його роздражнили, Його розгнівили своїми гидотами.
17 Вони демонам жертви складали, не Богу, складали богам, що не відали їх, новим, що недавно прийшли, — не лякалися їх батьки ваші!
18 Забуваєш ти Скелю , Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.
19 І побачив Господь, та й зненавидів їх , через гнів на синів Своїх і на дочок Своїх,
20 та й сказав: “Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кінець, бо вони покоління розбещене, діти, що в них нема віри.
21 Роздражнили Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгнівили своїми марнотами, тому роздражню Я їх тим, хто не народ, — нерозумним народом розгніваю їх.
22 Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір.
23 Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них.
24 Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, з отрутою плазунів по землі.
25 Надворі забиватиме меч, а в кімнатах — страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим.
26 Я сказав: Повигублюю їх, відірву від людей їхню пам’ять,
27 та це Я відклав з‑за ворожого гніву, щоб противники їх не згордилися, щоб вони не сказали: Піднеслася наша рука, і не Господь учинив усе це.
28 Бо вони — люд безрадний, і нема в них розумування.
29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були про кінець свій.
30 Як може один гнати тисячу, а два — проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала їхня Скеля, і Господь видав їх?
31 Не така‑бо їх скеля, як наша та Скеля, хай судять самі вороги.
32 Бо їх виноград — з винограду содомського та з піль тих гоморських, винні ягоди їхні — отруйні то ягоди, вони грона гіркоти для них,
33 вино їхнє — зміїна отрута і гадюча погибельна їдь!
34 Чи замкнене в Мене не це, у скарбницях Моїх запечатане?
35 Моя пімста й відплата на час, коли їхня нога посковзнеться, бо близький день погибелі їх, поспішає майбутнє для них.
36 Бо розсудить Господь Свій народ, і змилосердиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабіла, і нема ні невільного, ані вільного.
37 І Він скаже тоді : Де їх боги, де скеля, що в ній поховались вони,
38 що їли вони лій кривавих їх жертов, пили вино жертов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.
39 Побачте тепер, що Я — Я є Той, і Бога немає, крім Мене. Побиваю й оживлюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.
40 Бо до неба підношу Я руку Свою та й кажу: Я навіки Живий!
41 Поправді кажу вам : Я вістря Свого меча нагострю, і рука Моя схопиться суду, тоді відімщу Я Своїм ворогам, і Своїм ненависникам Я відплачу.
42 Я стріли Свої понапоюю кров’ю, — а Мій меч поїдатиме м’ясо, кров’ю забитого й бранця, головами кучматими ворога.
43 Радійте, погани, з народом Його, бо Він відімститься за кров Своїх всіх рабів, і пімсту поверне Своїм ворогам, і викупить землю Свою, Свій народ”.
44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова цієї пісні до ушей народу, він та Ісус, син Навинів.
45 А коли Мойсей скінчив промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,
46 то сказав він до них: “Приложіть свої серця до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова цього Закону.
47 Бо це для вас не слово порожнє, — воно життя ваше, і цим словом ви продовжите дні на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її”.
Мойсей побачить Обіцяний Край
48 І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:
49 “Вийди на ту гору Аварім, на гору Нево, що в моавському краї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.
50 І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Аарон на Гор‑горі, і долучився до своєї рідні,
51 за те, що ви спроневірилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізраїлевих синів.
52 Бо знавпроти побачиш ти той Край, та не ввійдеш туди, до того Краю, що Я даю Ізраїлевим синам”.
1 Слухайте, небеса, я промовлятиму; земле, послухай слів моїх уст.
2 Нехай крапає немов дощ моє повчання, нехай росою впадуть мої слова, а моя мова як дрібний дощ на зелені сходи й злива на траву.
3 Коли я проголошу Господнє Ім’я, віддайте славу нашому Богу!
4 Він скеля! Його діла досконалі, а всі Його дороги праведні. Бог вірний, у Нього немає омани, Він справедливий і правий!
5 Вони ж зіпсувались перед Ним – у своїй порочності вони чинили не як Його діти, а як лукавий і розбещений рід!
6 Це так ви віддячуєте Господу, нікчемний й нерозумний народе? Хіба Він не є твоїм Отцем, твоїм Творцем, Який придбав тебе й зміцнив тебе?
7 Згадайте дні давні, осмисліть роки минулих поколінь. Запитай у свого батька, і він розповість тобі, запитай людей похилого віку серед себе, і вони розкажуть тобі.
8 Коли Всевишній розподіляв спадщину між народами, коли ділив синів Адама, Він встановив границі народів відповідно до кількості Ізраїльських нащадків.
9 Господньою часткою є Його народ, Яків – наділ Його спадщини.
10 Він знайшов його в пустинній землі, в безлюдній завиваючій пустелі. Він його захищав, турбувався про нього й охороняв його, немов зіницю ока.
11 Як орел спонукає до злету своє гніздо, ширяє над своїми орлятами, простягає свої крила, підхоплює його (маля ) і підносить його вгору на своїх перах,
12 так Господь Сам провадив їх, і з ними не було чужого бога.
13 Він водив їх по неприступних узгір’ях землі, і він (народ ) споживав плоди полів; Він годував його медом зі скелі, й олією з крем’янистих гір,
14 маслом корів та молоком овець, із жиром ягнят, баранів з Башану та козенят, разом з тучною пшеницею і вином із крові винограду.
15 Розжирів Єшурун й почав брикати! Ти потовстів, жирним став та огрядним. Він залишив Бога, Який його створив, зневажив Скелю свого спасіння.
16 Вони викликали Його ревнощі чужими богами , розгнівили Його гидотами.
17 Вони приносили жертви демонам, а не Богові, – богам, яких не знали, новим богам , які недавно з’явились, яких не боялися ваші батьки.
18 А Скелю, Яка тебе породила, ти покинув і забув Бога, Який тебе створив.
19 Господь побачив це і зненавидів їх. У гніві до Своїх синів та Своїх дочок
20 Він сказав: Сховаю від них Своє обличчя і побачу, що з ними буде в майбутньому, оскільки це зіпсутий рід – діти, в яких відсутня вірність.
21 Вони викликали в Мене ревнощі тим, хто не є богом, розпалили в Мені обурення своїм марнославством. Тому і Я викличу в них ревнощі тими, хто не є народом. Нікчемним народом викличу в них обурення!
22 Бо запалав вогонь Мого гніву, і він палатиме аж до підземних глибин; він пожирає землю з її плодами, спалює підніжжя гір.
23 Я зберу на них нещастя і витрачу на них Свої стріли.
24 Будуть виснажені голодом, вигублені гарячкою та отруйною заразою. Я пошлю на них зуби звірів разом з отрутою плазуючих по землі.
25 Ззовні робитиме осиротілими дітей меч, а в темних кімнатах ціпенітимуть від страху як юнак і дівчина, так і грудне немовля з посивілою людиною…
26 Я сказав би: Вигублю їх, зітру в людей пам’ять про них,
27 якби не здригався від зневаги ворога. Аби їхні гнобителі не спотворили всього у своєму уявленні та щоб не сказали: Це наша потужна рука, а не Господь здійснив усе це.
28 Адже це народ, який втратив глузд, і немає в них розуміння.
29 Коли б вони були мудрі, то усвідомили б це, зрозуміли би, що їх чекає!
30 Як би один міг гнати тисячу, або двоє могли змусити до втечі десять тисяч; коли б Той, Хто є їхньою Скелею, не видав їх і Господь не залишив їх?
31 Адже їхня скеля не така , як наша Скеля, і наші вороги – самі свідки цього .
32 Тому що їхня лоза – лоза содомська, а їхній виноград – з гоморрських полів; це отруйний виноград, гіркі їхні ягоди.
33 Їхнє вино – зміїна отрута, згубна гадюча отрута.
34 Хіба це не сховане в Мене, не запечатане в Моїх скарбницях?
35 Мені належить помста й відплата, коли спіткнеться їхня нога; тому що день їхньої погибелі близько, і надходить приготовлене на них.
36 Адже Господь судитиме Свій народ і змилосердиться над Своїми рабами, коли побачить, що їхні руки ослаблені й більше немає ні ув’язненого ні вільного.
37 Тоді Він скаже: Де їхні боги, де скеля, на яку вони покладалися,
38 котрі їли тук їхніх жертвоприношень і пили вино їхніх жертв возливань? Нехай устануть і допоможуть вам, нехай будуть для вас захистом.
39 Подивіться тепер, що це Я, Я Той, що є, й окрім Мене немає Бога. Я позбавляю життя і наділяю життям, Я вражаю і виліковую, із Моєї руки ніхто не зможе врятуватись.
40 Я підношу до неба Свою руку, присягаюсь Своєю правицею і кажу: Я живу вічно!
41 Я нагострю Свій блискучий меч, мов блискавку, і Моя рука почне звершувати суд. Я помщуся Моїм ворогам та відплачу тим, хто Мене ненавидить.
42 Напою Мої стріли кров’ю, а Мій меч насититься тілами, – кров’ю вбитих та полонених, головами ворожих начальників.
43 Веселіться з Його народом, племена, бо Він помститься за кров Своїх слуг, звершить помсту над Своїми ворогами. Він звершить викуплення за Свою землю, за Свій народ!
44 Мойсей прийшов і виголосив усі слова цієї пісні так , щоб чув народ, – він та Ісус, син Навина.
45 А коли Мойсей закінчив проголошувати всі ці слова до всього Ізраїлю,
46 то ще додав: Візьміть до вашого серця всі слова, якими я сьогодні застерігаю вас, аби ви заповіли їх своїм нащадкам, щоб вони пильно виконували всі слова цього Закону.
47 Адже це не повинно бути для вас порожнім словом, бо воно є вашим життям! Завдяки цьому слову ви довго житимете на землі, до якої переправляєтеся через Йордан, аби заволодіти нею.
48 Того самого дня Господь промовив до Мойсея такі слова:
49 Піднімись на узгір’я Аварім, на вершину Нево, що в моавському краю, навпроти Єрихона, і подивись на ханаанський край, який Я даю Ізраїльським нащадкам у власність.
50 На горі, на яку піднімешся, ти помреш і приєднаєшся до свого народу, як помер на горі Гор твій брат Аарон та приєднався до свого народу,
51 через те, що ви не виявили вірності Мені серед Ізраїльтян біля вод Меріви в Кадеші, в пустелі Сін; за те, що ви не вшанували Моєї святості серед Ізраїльських нащадків.
52 Ти побачиш перед собою той край, але не ввійдеш туди – у край, який Я даю Ізраїльтянам.