Завжди тішся, але пам’ятай про дні темряви
1 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його.
2 Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.
3 Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його . А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде.
4 Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.
5 Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе.
6 Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш‑бо ти, котре вийде на краще тобі, — оце чи оте, чи обоє однаково добрі.
7 І світло солодке, і добре очам сонце бачити,
8 і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам’ятає дні темряви, бо їх буде багато, — усе, що надійде, марнота!
9 Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!
10 Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря — то марнота!
Старання не марні
1 Пускай свій хліб на пливучу воду, бо навіть через багато днів ти його знайдеш.
2 Розділи те, що маєш, на сімох чи вісьмох, адже не знаєш, яке лихо може статись на землі.
3 Якщо хмари наповнюються водою, то вони зливаються на землю дощем, – і куди би дерево не впало, на південь чи на північ, воно лежатиме на тому місці, куди те дерево впало .
4 Хто зважатиме на вітер, не буде сіяти, – і хто спостерігатиме за хмарами, не матиме що жати!
5 Як ти не знаєш дороги вітру і як формуються кості в лоні вагітної, так не можливо зрозуміти діянь Бога, Який усе створив.
6 А тому спозаранку сій твоє насіння, й до вечора працюй, не покладаючи рук, адже ти не знаєш, яке буде більш вдале, – те, чи інше; а може обоє будуть хорошими.
7 Яке ж нам любе світло, і як приємно бачити сонце!
8 І якщо людина прожила багато років, нехай радіє ними, навіть якщо пригадуються немало похмурих днів, – адже усе, що минає – марнота.
Пам’ятай Творця за молодого віку
9 Радій, юначе, своїм молодим віком, і нехай твоє серце зазнає приємних почуттів за днів твоєї молодості, – ходи за велінням свого серця і захопленням твоїх очей, але завжди пам’ятай: за все, що робитимеш, тобі доведеться звітуватись на Божому суді.
10 Жени смуток зі свого серця, і відводь злі нахили від свого тіла, адже молодість і розквіт сил – скороминуча марнота.