Для всього свій час
1 Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:
2 час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
4 час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,
5 час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
8 час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!
9 Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?
10 Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею, —
11 усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця…
12 Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.
13 І отож, як котрий чоловік їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром, — це дар Божий!
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
15 Що є, то було вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відновлює Бог!
16 І я бачив під сонцем іще: місце суду, — а в нім беззаконня, і місце правди, — у ньому ж неправда…
17 Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.
18 Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,
19 бо доля для людських синів і доля звірини — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, — марнота‑бо все!..
20 Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху…
21 Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?
22 І я бачив, — нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?..
Все має свій час
1 Все має свій час, і кожна справа під небом має свою пору.
2 Є час народитись і час помирати; час садити і час виривати посаджене;
3 є час убивати і час лікувати; час руйнувати і час будувати;
4 є час плакати і час сміятися; час сумувати і час танцювати;
5 є час розкидати каміння і час збирати каміння; час обіймати і час ухилятись від обіймів;
6 є час шукати і час губити; час зберігати і час розкидати;
7 є час роздирати і час зашивати; час мовчати і час говорити;
8 є час любити і час ненавидіти; час для війни і час для миру.
9 Яка користь тому, хто працює, з усього того, над чим він трудиться?
10 Я міркував про копітке заняття, яке Бог дав людям, аби вони про щось клопотались.
11 Усе Він учинив свого часу чудово, і навіть прагнення вічності вклав у їхнє серце, однак людина не здатна зрозуміти діло, яке Бог звершив для неї від початку й до кінця.
12 І я зрозумів, що для людей немає нічого кращого, як лише радіти і, поки вони живуть, робити добро.
13 Це також є Божим даром, – що людина може їсти, пити і отримувати задоволення від своєї праці.
14 Я зрозумів: усе, що робить Бог, – воно залишатиметься повіки. До нього нічого не можна додати, як і відняти від нього нічого не можна, і Бог так чинить, щоби шанували Його.
15 Те що є, воно було давніше, як і те що має статись, також відбулось ще давніше, адже Бог час від часу відновлює минуле.
Беззаконня замість справедливості
16 Бачив я і таке, що твориться під сонцем: замість правосуддя – безправ’я, а на місці справедливості – беззаконня.
17 І тоді я сказав самому собі: Бог судитиме як праведного, так і нечестивого, адже для кожної справи і кожного вчинку є свій час.
18 Відносно людей я зрозумів таку істину: Бог їх випробовує, аби вони зрозуміли, що самі по собі вони – ніщо інше як тварини.
19 Адже доля людей така сама доля, як і тварин, – у них одна доля. Вмирають одні так само, як вмирають інші; всі мають однакове дихання. В цьому відношенні в людини немає переваги над твариною, бо все – марнота!
20 Всі йдуть у одне місце, – все з землі постало, й все знову повертається в землю.
21 Та й хто знає, чи дух людей підноситься вгору, і чи дух тварин сходить униз, у землю?!
22 Тому я зрозумів, що немає нічого кращого для людини, як бути задоволеною своєю справою, оскільки така її доля. Та й хто їй дозволить побачити, що буде після неї?