Каяття люду й Боже змилування
1 І говорив Господь до Мойсея: “Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського краю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Нащадкам твоїм дам його,
2 і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина, —
3 до Краю, що тече молоком та медом, бо Я не піду серед тебе, — бо ти народ твердошиїй, — щоб Я не вигубив тебе в дорозі”.
4 І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздоби.
5 Бо промовив Господь до Мойсея: “Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, — якщо одну хвилину піду серед тебе, то вигублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, — Я знатиму, що вчиню тобі”.
6 І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хорив.
7 А Мойсей узяв намета, та й нап’яв його поза табором, далеко від табору, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, — кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табором.
8 І бувало, коли виходив Мойсей до скинії, то підводився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії.
9 І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм.
10 І ввесь народ бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підводився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого.
11 І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого. І вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із середини скинії.
12 І сказав Мойсей до Господа: “Дивися, — Ти говориш мені: Випровади цей народ, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім’я, а також знайшов ти милість в очах Моїх.
13 Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об’яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд — то народ Твій”.
14 А Він відказав: “Сам Я піду, — і введу тебе до відпочинку”.
15 І сказав він до Нього: “Коли сам Ти не підеш, то не виводь нас ізвідси.
16 Бо ж чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі”.
17 І промовив Господь до Мойсея: “Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах Моїх, і Я знаю на ім’я тебе”.
18 А він відказав: “Покажи мені славу Свою!”
19 І Він промовив: “Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім’ям перед тобою. І Я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний”.
20 І Він промовив: “Ти не зможеш побачити лиця Мого, — бо людина не може побачити Мене — і жити”.
21 І промовив Господь: “Ось місце при Мені, — і ти станеш на скелі.
22 І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду.
23 А здійму руку Свою, — і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме”.
1 Потім Господь сказав Мойсеєві: Іди, вирушай звідси, – ти сам і твій народ, який ти вивів з єгипетської землі, – до краю, про який Я присягнувся Авраамові, Ісаакові та Якову, кажучи: Вашим нащадкам дам його.
2 Я ж пошлю ангела перед тобою, і вижену ханаанця, аморейця, хеттейця, періззейця, гіввійця і євусейця, –
3 і ти ввійдеш в край, що тече молоком і медом. Я ж не йтиму з тобою, бо ти є народом твердошиїм, аби Мені не знищити тебе по дорозі.
4 Почувши такі суворі слова, народ засумував, так що ніхто не одягнув на себе жодних прикрас.
5 Тому Господь промовив до Мойсея: Повтори Ізраїльтянам таке: Ви народ твердошиїй і впертий. Якби Я хоч одну мить йшов посеред вас, то знищив би вас! Тому тепер зніміть із себе ваші прикраси, а Я вже знатиму, що робити з вами.
6 Тож познімали Ізраїльтяни свої прикраси і наряди біля гори Хорив.
Встановлення Намету Свідчення
7 Відтоді Мойсей брав свій намет і ставив поза табором, – подалі від табору, і назвав його Наметом Зустрічі. Тому кожний, хто шукав Господа, приходив до Намету Зустрічі, що поза табором.
8 Так бувало, що коли йшов Мойсей до Намету, то весь народ підіймався і спостерігав. Кожен стояв біля входу свого намету. Всі стежили за Мойсеєм, доки він не входив у Намет.
9 Коли ж Мойсей входив у Намет, то хмарний стовп опускався і ставав над входом у Намет. У цей час Господь розмовляв з Мойсеєм.
10 Увесь народ бачив хмарний стовп, який стояв біля входу Намету. Тому всі люди підіймалися, і поклонялися – кожний від входу свого намету.
11 Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, – так, як людина спілкується зі своїм приятелем. Після того він повертався до табору. А його слуга, юнак Ісус, син Навина, залишався в Наметі.
Божа обітниця Мойсею
12 Одного разу Мойсей сказав Господу: Ось Ти мені кажеш: Веди цей народ! Але ж Ти не об’явив мені, кого пошлеш зі мною. Ти мені говориш: Знаю тебе по імені! І ще: Ти знайшов милість в Моїх очах.
13 А тепер, прохаю, коли я дійсно знайшов милість у Твоїх очах, то благаю, відкрий мені Свої дороги, щоб я був переконаний, що, дійсно, знайшов милість в очах Твоїх. Май на увазі, що ці люди є Твоїм народом.
14 Господь відповів: Я Сам піду з тобою , і дам тобі відпочинок.
15 Мойсей же сказав Йому: Якщо Ти Сам не підеш, то й не виводь нас звідси.
16 Як же інакше стане відомо, що я і Твій народ дійсно знайшли милість перед Тобою, як не тим, що Ти, справді, йтимеш разом з нами? Саме цим я і Твій народ будемо відрізнятися від усякого іншого народу, який є на поверхні землі.
17 І Господь сказав Мойсеєві: Я зроблю тобі за цим словом, яке ти сказав, бо ти знайшов милість в очах Моїх. Я знаю тебе на ім’я.
18 А Мойсей каже: Покажи мені, благаю, Твою славу!
19 Та Господь сказав: Я проведу перед тобою усю Мою велич і проголошу перед тобою Моє ім’я: Господь. Я помилую того, до кого милостивий, і виявлю милосердя тому, до кого буду милосердний.
20 І додав: Але Мого обличчя ти побачити не зможеш, – підкреслив Він, – оскільки людина не може побачити Моє обличчя і залишитися при цьому живою.
21 Далі Господь сказав: Ось місце біля Мене. Ти стоятимеш на скелі.
22 Коли ж проходитиме Моя слава, то Я поставлю тебе в розщелині скелі й покрию тебе Моєю рукою, доки не пройду.
23 Потім заберу Мою руку, і ти побачиш Мене ззаду. Обличчя ж Мого бачити не можна.