Утиск ізраϊльського народу збільшується
1 А потім прийшли Мойсей і Аарон, та й сказали до фараона: “Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, — і нехай вони святкують Мені на пустині!”
2 А фараон відказав: “Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!”
3 І сказали вони: “Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми підемо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господеві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем”.
4 І сказав до них цар Єгипту: “Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл!”
5 І сказав фараон: “Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт”.
6 І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи:
7 “Не давайте більше народові соломи, щоб робити цеглу, як учора й позавчора . Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи.
8 А призначене число цегли, що вони робили вчора й позавчора, накладете на них, — не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: “Ходім, принесімо жертву нашому Богові!”
9 Нехай буде тяжка праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова”…
10 І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: “Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи.
11 Самі йдіть, наберіть собі соломи, де знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!”
12 І розпорошився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню на солому.
13 А погоничі наставали, говорячи: “Скінчіть вашу щоденну працю в час так, як коли б була солома”.
14 І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: “Чому ви не скінчили свого приділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?”
15 І прибули писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: “Для чого ти так робиш рабам своїм?
16 Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу — кажуть нам — робіть! І ось раби твої биті, — і грішиш ти перед народом своїм!”
17 А він відказав: “Нероби ви, нероби! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господеві.
18 А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призначене число цегли ви дасте!”
19 І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: “Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!”
20 І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона,
21 та й сказали до них: “Нехай побачить вас Господь — і нехай вас осудить, бо ви вчинили ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, — щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!”
22 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: “Господи, чому Ти кривду вчинив цьому народові? Чому Ти послав мені це?
23 Бо відколи прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім’ям, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!”
Перша зустріч із фараоном
1 Після того Мойсей та Аарон увійшли до фараона і сказали: Господь, Бог Ізраїлю, так сказав: Відпусти Мій народ, і хай вони влаштують для Мене свято в пустелі!
2 Але фараон сказав: Хто такий Господь, щоб я прислухався до Його голосу та відпустив Ізраїль? Я Господа не знаю, тому Ізраїлю не відпущу!
3 А вони кажуть: Бог євреїв зустрівся з нами! Отже, ми підемо в триденну подорож у пустелю, щоби принести там жертву Господу, нашому Богові, аби не спіткали нас якась пошесть чи меч.
4 Та єгипетський цар відповів їм: Мойсею і Аароне! Навіщо ви відволікаєте народ від його праці? Повертайтеся до своїх справ!
5 Тепер народу на цій землі стало багато, – продовжував фараон, – а ви відволікаєте людей від їхньої праці.
Посилення знущань над народом
6 Того ж дня наглядачам над народом і начальникам фараон наказав:
7 Більше не давати людям соломи для виготовлення цегли, як було вчора й позавчора. Нехай вони йдуть і самі знаходять для себе солому!
8 А норма виготовлення цегли для них має бути така, яка була вчора чи позавчора. Не зменшуйте її, адже вони бездіяльні! Тому й кричать, заявляючи: Підемо і принесемо жертву нашому Богові!
9 Нехай праця цих людей стане важчою, і хай за неї дбають, а порожніми балачками не займаються!
10 Тож наглядачі та начальники народу вийшли і сказали людям те, що звелів фараон: Я не буду вам більше давати соломи!
11 Ви йдіть і самі збирайте собі солому, де лише знайдете, а норма вашого виробітку не зменшується.
12 І порозходились люди по всій єгипетській землі, щоби збирати стерню замість соломи.
13 Наглядачі ж квапили їх, наказуючи: Виконуйте вашу норму роботи, призначену на кожний день, так само, як і тоді, коли у вас була солома!
14 Наглядачів з Ізраїльських синів, яких призначили над людьми , наглядачі фараона били, дорікаючи: Чому ви не виготовили сьогодні визначеної вам кількості цегли, як було вчора й позавчора?
15 Тому наглядачі з Ізраїльських синів прийшли і заволали до фараона такими словами: Чому ти чиниш так зі своїми рабами?
16 Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу нам наказують виготовляти! Дивись, як твоїх рабів побили, і винуватий твій народ.
17 Фараон відповів їм: Ви ліниві і бездіяльні! Тому й кажете: Підемо та принесемо жертву Господу.
18 А зараз ідіть і працюйте! Соломи і надалі вам не дадуть, а призначену кількість цегли ви будете виготовляти!
19 Отже, наглядачі з Ізраїльських синів побачили, що вони опинились в скрутній ситуації, оскільки їм наказували: Не зменшуйте виробництва цегли, призначеної вам на день.
20 Коли вони виходили від фараона, то зустріли Мойсея та Аарона, які стояли, очікуючи їх,
21 тому дорікнули їм: Нехай спогляне на вас Господь і хай осудить, бо ви зробили ненависним наш дух перед фараоном і його слугами. Ви дали йому в руки меча, аби нас повбивати.
Господь обіцяє визволення
22 Тож Мойсей звернувся до Господа зі словами: Господи, чому Ти допустив лихо цьому народові? І для чого Ти послав мене?
23 Адже відтоді, як я з’явився перед фараоном, щоб говорити від Твого імені, він кривдить цих людей. Свого ж народу Ти досі не визволив.