П’ята кара: моровиця на худобу
1 І сказав Господь до Мойсея: “Увійди до фараона, і говори до нього: Так сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!
2 Бо коли ти відмовишся відпустити, і будеш держати їх ще,
3 то ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, — на конях, на ослах, на верблюдах, на худобі великій і дрібній, — моровиця дуже тяжка.
4 І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить Ізраїлевим синам”.
5 І призначив Господь усталений час, кажучи: “Узавтра Господь зробить цю річ у цім краї”.
6 І зробив Господь ту річ назавтра, — і вигинула вся єгипетська худоба, а з худоби Ізраїлевих синів не згинуло ані одне.
7 І послав фараон довідатись , — а ось не згинуло з худоби Ізраїлевої ані одне! І стало фараонове серце запеклим, — і не відпустив він народу того!
Шоста кара: гнояки
8 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: “Візьміть собі повні ваші жмені сажі з печі, і нехай Мойсей кине її до неба на очах фараонових.
9 І стане вона курявою над усією єгипетською землею, а на людині й скотині стане гнояками, що кинуться прищами в усьому єгипетському краї”.
10 І набрали вони сажі з печі, та й стали перед фараоновим лицем. І кинув її Мойсей до неба, і стали прищуваті гнояки, що кинулися на людині й на скотині.
11 А чарівники не могли стати перед Мойсеєм через гнояки, бо гнояк той був на чарівниках і на всіх єгиптянах.
12 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, — і він не послухався їх, як говорив був Господь до Мойсея.
Сьома кара: град
13 І сказав Господь до Мойсея: “Устань рано‑вранці, і стань перед лицем фараоновим, та й скажи йому: Отак сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!
14 Бо цим разом Я пошлю всі урази Мої на серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти знав, що немає на всій землі Такого , як Я!
15 Бо тепер, коли б Я простягнув Свою руку, то побив би тебе та народ твій мором, і ти був би вигублений із землі.
16 Але Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі.
17 Ти ще опираєшся проти народу Мого, щоб їх не відпустити.
18 Ось Я взавтра, цього саме часу, зішлю дощем тяженний град, що такого , як він, не бувало в Єгипті від дня його заложення аж до сьогодні.
19 А тепер пошли, позаганяй худобу свою та все, що твоє в полі. Кожна людина й худоба, що буде застукана в полі, і не буде забрана додому, — то зійде на них град, і вони повмирають!”
20 Хто з фараонових рабів боявся Господнього слова, той зігнав своїх рабів та свою худобу до домів.
21 А хто не звернув свого серця до слова Господнього, той позалишав рабів своїх та худобу свою на полі.
22 І сказав Господь до Мойсея: “Простягни свою руку до неба, — і нехай буде град у всьому єгипетському краї на людину, і на худобу, і на всю польову траву в єгипетській землі!”
23 І простяг Мойсей палицю свою до неба, — і Господь дав громи та град. І зійшов на землю огонь, і Господь дощив градом на єгипетську землю.
24 І був град, і огонь горів посеред тяженного граду, що не бувало такого, як він, у всім єгипетськім краї, відколи він став був народом.
25 І повибивав той град у всім єгипетськім краї все, що на полі, — від людини аж до худоби! І всю польову рослинність побив той град, а кожне польове дерево поламав!
26 Тільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було граду.
27 І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: “Згрішив я тим разом! Господь — справедливий, а я та народ мій — несправедливі!
28 Благайте Господа, і досить бути Божим громам та градові! А я відпущу вас, і ви більше не залишитеся”…
29 І сказав до нього Мойсей: “Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, — громи перестануть, а граду вже не буде, — щоб ти знав, що Господня ця земля!
30 А ти й раби твої, — знаю я, що ви ще не боїтеся перед лицем Господа Бога!”
31 А льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів.
32 А пшениця та жито не були вибиті, бо пізні вони.
33 І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простяг руки свої до Господа, — і перестали громи та град, а дощ не лив на землю.
34 І побачив фараон, що перестав дощ, і град та громи, — та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби його.
35 І стало запеклим фараонове серце, — і він не відпустив Ізраїлевих синів, як говорив був Господь через Мойсея.
П’ята кара: моровиця на худобу
1 І промовив Господь до Мойсея: Йди до фараона й скажи йому, що говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, щоб він послужив Мені!
2 Бо коли ти все-таки відмовишся відпустити Моїх людей і продовжуватимеш їх затримувати,
3 то Господня рука буде на твоїй худобі, що на рівнинах: на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і на вівцях. Вони загинуть від великої моровиці.
4 Але Господь знову зробить різницю між худобою Ізраїлю та худобою єгиптян. З усього вище згаданого все , що належить Ізраїльтянам, не загине нічого.
5 Господь навіть визначив точний час, наголосивши: Завтра Господь виконає на землі те, що проголосив.
6 Наступного дня Господь насправді здійснив те, що сказав. Вся худоба єгиптян вимерла, а з тварин Ізраїльтян не пропало нічого.
7 Фараон послав перевірити. Виявилось, що з тварин Ізраїльтян дійсно не загинуло нічого, однак серце фараона залишилось запеклим, і він не відпустив народ.
Шоста кара: струпи на тілі
8 Тому Господь сказав Мойсеєві та Ааронові такі слова: Візьміть повні жмені сажі з печі, та нехай Мойсей, на очах у фараона, підкине її до неба.
9 Вона стане курявою на всій єгипетській землі. На людях і тваринах в усьому єгипетському краю будуть утворюватись болячки, що прориватимуться чиряками.
10 Тож вони взяли сажі з печі й стали перед фараоном. Мойсей підкинув сажу до неба, внаслідок чого люди і тварини почали вкриватися струпами, що проривалися чиряками.
11 Тому чаклуни не могли навіть з’явитись перед Мойсеєм через струпи на тілі , оскільки на всіх єгиптянах, зокрема й на чарівниках, були струпи.
12 Та Господь і на цей раз зробив непоступливим серце фараона, який не послухав їх, як і провістив Господь Мойсеєві.
Сьома кара: великий град
13 Тоді Господь промовив до Мойсея: Встань вранці, з’явись до фараона і скажи йому, що говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, нехай Мені поклоняться.
14 Адже цього разу Я пошлю всі Мої кари в серце твоє, твоїх слуг і всього твого народу, аби ти зрозумів, що на всій землі немає Такого, як Я!
15 Вже тепер простягнута Моя рука, щоб уразити тебе і твій народ смертю. Ти будеш вигублений із землі.
16 Саме заради цього Я пощадив тебе, щоб ти міг побачити Мою силу і щоб Моє ім’я було проголошене по всій землі.
17 Ти продовжуєш підноситися над Моїм народом, не бажаючи відпускати їх.
18 Тому завтра в цю пору Я пошлю дуже великий град, якого ще не було в Єгипті з того дня, відколи його засновано, і до сьогодні.
19 Тож негайно пошли, щоб позаганяли твою худобу і все, що належить тобі в полі. Адже на всіх людей і тварин, які перебуватимуть на відкритій рівнині й не будуть відведені під накриття, упаде на них град, і вони загинуть.
20 Ті слуги фараона, котрі послухались Господнього слова, поспішили відвести його рабів і худобу під накриття.
21 А хто не взяв до уваги Господнього слова, ті залишили своїх рабів і худобу на рівнині.
22 І сказав Господь Мойсеєві: Простягни свою руку до неба й нехай випаде град в усій єгипетській землі: на людей, на худобу і на всю польову рослинність, що в єгипетському краю.
23 Мойсей підняв свій посох до неба, і Господь послав громи та град. По землі проносився вогонь, а Господь сипав градом на всю єгипетську землю.
24 Падав дуже великий град, спалахували блискавки під час граду… Такого граду не було в усьому єгипетському краю, відколи народ поселився на цій землі .
25 На всій єгипетській землі град побив усе, що було в полі, – від людини до худоби; побив град і усю рослинність на полі й усі дерева на рівнинах знищив.
26 Граду не було лише в землі Ґошен, де жили Ізраїльтяни.
27 Тож фараон негайно послав по Мойсея та Аарона, покликав їх і сказав їм: Згрішив я цього разу. Господь праведний, а я та мій народ винуваті.
28 Помоліться Господу. Досить уже цих Божих громів і граду! Я відпущу вас, і ви не будете більше тут залишатися.
29 Мойсей відповів йому: Як тільки вийду з міста, я підійму свої руки до Господа, і громи припиняться, перестане падати град, аби ти зрозумів, що Господня це земля!
30 Але я переконаний, що ні ти, ні твої слуги не маєте страху перед Господом Богом.
31 Льон і ячмінь були побиті, бо ячмінь вже колосився, а льон цвів.
32 Не були побиті пшениця і жито, оскільки були пізні.
33 Мойсей вийшов від фараона поза місто і підняв руки до Господа. Громи та град припинилися, а дощ також перестав падати на землю.
34 Щойно фараон побачив, що дощ, град і громи припинилися, він далі продовжував грішити. Його серце стало непоступливим. Такими були і його слуги.
35 Закам’янілим залишалось серце фараона, і він не відпустив Ізраїльтян, як і говорив Господь через Мойсея.