Притча про ліс південного поля
1 І було мені слово Господнє таке:
2 “Сину людський, зверни обличчя своє в напрямі на південь, і крапай словами на полудень, і пророкуй на ліс південного поля.
3 І скажи до південного лісу : Послухай Господнього слова: Так говорить Господь Бог: Ось у тобі запалю Я огонь, і поїсть він у тебе кожне дерево зелене, і кожне дерево сухе; полум’яний огонь не погасне, і будуть попалені ним всі простори від півдня до півночі.
4 І побачить кожне тіло, що Я, Господь, розпалив його, і він не погасне!”
5 І сказав я: “О Господи, Боже, вони мені кажуть: Чи він не говорить самі тільки притчі?”
Нагострений меч на Юду та Аммонових синів
6 І було мені слово Господнє таке:
7 “Сину людський, зверни ти обличчя своє до Єрусалиму, і крапай словами на святині, і пророкуй на землю Ізраїлеву.
8 І скажи Ізраїлевій землі: Так говорить Господь: Ото Я проти тебе, і меча Свого витягну з піхви його, і витну з тебе справедливого й несправедливого.
9 Через те, що Я витну з тебе справедливого й несправедливого, тому вийде Мій меч проти кожного тіла від півдня на північ.
10 І кожне тіло пізнає, що Я, Господь, витяг меча Свого з піхви його, — уже не вернеться він!
11 А ти, сину людський, стогни, ніби мав би ти зламані стегна, і гірко стогни на їхніх очах!
12 І буде, коли тобі скажуть: “Чого то ти стогнеш?” то скажеш: На звістку, що йде, — і кожне серце розтане, і всякі руки ослабнуть, і погасне всякий дух, і всі коліна зайдуться водою! Оце прийде та станеться, каже Господь Бог”.
13 І було мені слово Господнє таке:
14 “Сину людський, пророкуй і кажи: Так говорить Господь: Скажи: Меч, меч, — нагострений він та блискучий!
15 Щоб приносити жертву — нагострений він, щоб блищати — він був полірований. Хіба будемо радіти? Хіба жезло сина Мого легковажить усякеє дерево?
16 І дали його виполірувати, щоб узяти в долоню. Це нагострений меч, і він полірований, щоб дати його в руку вбивця…
17 Кричи та реви, сину людський, бо він проти народу Мого, він проти всіх князів Ізраїлевих, — їх віддано мечеві з народом Моїм, тому вдарся по стегнах!
18 Та він уже випробуваний. Та що ж тепер, коли йому жезло обридло? Він не встоїть, каже Господь Бог.
19 А ти, сину людський, пророкуй, і вдар долонею об долоню, і нехай меч подвоїться та потроїться! Це меч побитих, великий меч забитого, що кружляє довкола них.
20 Щоб стопилося серце й полягло якнайбільше при всіх їхніх брамах, Я дам різанину меча. О горе, — він справді зроблений блискучим, виполіруваним на різанину!
21 Об’єднайся, праворуч іди, зверни ліворуч, іди, куди тільки звернене буде вістря твоє…
22 І Я вдарю долоню Свою об долоню Свою, і Свою лють заспокою. Я, Господь, це прорік!”
23 І було мені слово Господнє таке:
24 “А ти, сину людський, признач собі дві дороги, якими прибуде меч вавилонського царя. Вони вийдуть обидві із краю одного, а ти вистругай дороговказну руку, на початку дороги до міста її вистругай.
25 Признач дорогу, якою прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди в укріплений Єрусалим.
26 Бо цар вавилонський став на роздоріжжі, на початку двох доріг. Щоб ворожити чарами, трясе він стрілами, питає домашніх божків, розглядає печінку.
27 У правиці його був чар “на Єрусалим”, щоб поставити муроломи, щоб відкрити уста на крик, щоб підняти голос окриком, щоб поставити муроломи на брами, щоб насипати вала, щоб збудувати башту.
28 Але буде це їм в їхніх очах, як чарування марнотне, буде для них заприсяження присягами, та він згадає провину, щоб були вони схоплені.
29 Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви згадуєте свої провини, що відкриваєте ваші гріхи, щоб бачені були ваші гріхи ваших учинків, за те, що ви пригадуєте, — у ворожі руки схоплені будете!
30 А ти, недостойний, несправедливий князю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінцевої,
31 так говорить Господь Бог: Зняти завоя й скинути корону! Це не зостанеться так, — піднесеться низьке, а високе понизиться!
32 Руїною, руїною, руїною покладу його! Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, — і Я Йому дам!
33 А ти, сину людський, пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог на Аммонових синів та про їхню ганьбу: І скажеш: Меч, меч відкритий на різанину, блискучий, щоб блищав, як та блискавка, —
34 для тебе бачили обманні видіння, пророкували для тебе неправду, — щоб посадити його на шию недостойних злочинців, яких день прийде в час кари кінцевої.
35 Верни ж меча до піхви його! У місці, де створений ти, у краю походження твого осуджу Я тебе!
36 І виллю на тебе Свій гнів, в огні пересердя Свого на тебе дмухну, і дам тебе в руку людей зухвалих, які знищення замишляють!
37 Ти станеш огневі на їжу, твоя кров буде серед землі, не згадають про тебе, бо Я, Господь, говорив це !”
Притча про лісове полум’я
1 І було до мене Господнє слово такого змісту :
2 Сину людський, поверни своє обличчя у напрямку Темана (півдня ) і говори до південного краю, – виголоси пророцтво проти лісистої країни півдня.
3 Скажи південному лісові, аби вислухав Господнє слово. Так говорить Владика Господь: Ось Я запалю посеред тебе вогонь, який пожиратиме у тобі всяке зеленіюче дерево і кожне сухе дерево. Полум’я, що палатиме, не погасне, доки не спалить у ньому все, – від півдня й до півночі.
4 І побачать усі люди, що це Я, Господь, його запалив невгасимим вогнем.
5 Тоді я вигукнув: О, Владико Господи! Вони ж (люди ) про мене кажуть, що я завжди говорю тільки притчами.
6 Тоді було до мене Господнє слово такого змісту:
7 Сину людський, зверни своє обличчя проти Єрусалима і говори проти Святилища, – проголоси пророцтво проти всієї Ізраїлевої землі!
Нагострений меч Господнього гніву
8 Скажи Ізраїлевому краю, що говорить Господь: Ось Я виступаю проти тебе! Я витягну Свій меч із піхов і погублю з-посеред тебе і праведного, і нечестивого.
9 Оскільки Я губитиму з-посеред тебе і праведного, і нечестивого, тому Мій меч буде добутий із піхов проти всього живого – від півдня й до півночі.
10 І зрозуміють усі, що це Я, Господь, витягнув Свій меч із піхов, і він туди вже не повернеться.
11 А ти, сину людський, стогни, немовби в тебе ломота в суглобах крижів, – гірко стогни в них на очах.
12 Коли тебе запитають: Чому ти стогнеш? То ти відповідай: З приводу вістки, яка надходить. Адже зомліє кожне серце, опустяться всі руки, ослабне кожне тіло, занепадатиме всякий дух, і затремтять усі коліна, наче вода. Ось що надходить і вже є, – говорить Владика Господь.
13 І знову було до мене Господнє слово такого змісту:
14 Сину людський, пророкуй і кажи, що говорить Господь. Скажи: Меч! Меч, – нагострений і блискучий!
15 Він нагострений для великої битви, а відшліфований, аби блискотіти, наче блискавка! Хіба варто нам радіти, коли до жезла Мого сина ставиться з презирством навіть усяке дерево?!
16 Він меч відшліфував, аби міцно тримати в руці. Отже, меч нагострений, відшліфований і відданий у руку того, хто без промаху вражає.
17 Тож кричи і голоси, сину людський, бо він занесений над усім Моїм народом, – і насамперед над усіма можновладцями Ізраїлю, які віддані під меч разом з Моїм народом! Тому від розпачу бий себе по колінах.
18 Адже меч уже випробуваний, і не зважає навіть на жезл. Ніхто не встоїть, – каже Владика Господь!
19 Але ти, сину людський, провіщай, – сплесни руками, і нехай той меч подвоїться та потроїться! Адже це той меч, що несе смерть, – меч вбивства, який разить довкола.
20 Нехай завмирають від страху серця і множаться вбиті. Біля кожної їхньої брами Я поставлю той грізний меч. О горе, – він і справді виблискує, наче блискавиця й нагострений для вбивства.
21 Направ своє вістря праворуч, вражай ліворуч, – січи скрізь , куди тебе направляють!
22 Я також плескатиму Моїми руками, поки не вгамується Мій гнів. Сказав це Я, – Господь!
23 Далі було до мене Господнє слово такого змісту:
24 Ти, сину людський, визнач собі дві дороги, якими має прийти меч вавилонського царя. Виготов дороговказ і постав його на початку дороги, що веде в місто.
25 Вкажи дорогу, якою меч прийде до Равви аммонійської, а також в Юдею, – зокрема в укріплений Єрусалим.
26 Адже вавилонський цар вже стоїть на роздоріжжі, тобто на початку двох доріг, аби дізнатись за допомогою ворожіння, куди йти , – він потрясає стрілами, він запитує ідолів, і досліджує печінку .
27 У його правиці виявився чарівний жереб, що вказував на Єрусалим. Там він мав поставити тарани, аби можна було відкрити уста для бойового заклику до вбивства, – підтягнути тарани до брам, насипати навколо земляний вал і побудувати облогові башти.
28 Проте все це для них (мешканців Єрусалима ) видалось як порожнє чаклування. Але ж вони перед ним (Навуходоносором ) урочисто присягалися. Тому він пригадає їхню провину, – і вони будуть упіймані.
29 Тому так говорить Владика Господь: Оскільки ви самі себе викрили, виявляючи свої провини, і ваші гріхи стали явними в усіх ваших вчинках, – позаяк ви їх визнали, то через те будете схоплені руками ворога .
30 А про тебе, негідний беззаконнику, князю Ізраїлю, день якого надходить, як і час кінцевого злочину,
31 так говорить Владика Господь: Скинь з голови корону, зніми царський вінець, бо нічого не залишиться з того, що є. Те, що низьке, буде підвищене, а високе понизиться.
32 Отже, руїною, руїною, руїною його (місто Єрусалим ) зроблю, і він вже таким, як є, не буде, доки не прийде Той, Хто матиме на нього право, – Йому Я передам місто .
33 А ти, сину людський, провіщай і кажи, що говорить Владика Господь щодо аммонійців та їхнього глузування. Скажи: Меч! Меч, оголений для битви і відшліфований до блиску, наче блискавиця, для нищення!
34 Щодо тебе (аммонійський сину ), то твої чаклуни тебе обманюють, сповіщаючи фальшиві видіння про те, що прикладуть меч до шиї негідних злочинців, день яких надійде в час кінцевої розплати за їхнє нечестя.
35 Поверни його (меч аммонійців ) назад до піхов, – до того місця, де ти був створений, – в край твого походження. Там Я тебе судитиму.
36 Я виллю на тебе Моє обурення, – дмухну на тебе вогнем Мого гніву і видам тебе в руки жорстоких людей, вправних у руйнуванні.
37 Ти станеш поживою для вогню, твоя кров розіллється по землі, після чого про тебе навіть не згадають, тому що це сповістив Я, Господь!