Притча про іржавого котла
1 А за дев’ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:
2 “Сину людський, напиши собі ім’я цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим.
3 І розкажи притчу на дім ворохобности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла, пристав та й налий води в нього.
4 Повкладай його кусні до нього, усякий добрий кусок, стегно та лопатку, наповни кістками добірними.
5 Візьми добірніше з отари, розклади під ним дрова, звари його кусні, і щоб у ньому зварилися кості його.
6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, котлові, що іржа його в ньому, і що його іржа не сходить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде жеребок!
7 Кров‑бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.
8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була.
9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, — збільшу огнище й Я!
10 Підклади дров, розпали цей огонь, довари м’ясо, і вилий росіл, а кості хай спалені будуть.
11 І постав його порожнім на вугілля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпалилась, і щоб розтопилась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла.
12 Увесь труд надармо пішов , і не зійшла з нього його велика іржа, — в огонь його з його іржею!
13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчистишся, аж поки Я не заспокою Свою лютість на тобі.
14 Я, Господь, це казав, — і надійде воно! І зроблю, не звільню, і не змилуюся, — за твоїми дорогами та за твоїми ділами засудять тебе, — це Господь Бог промовляє!”
Не будете плакати за найближчим своїм
15 І було мені слово Господнє таке:
16 “Сину людський, ось Я візьму від тебе несподіваним ударом утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза твоя.
17 Стогни собі тихо, жалоби по померлих не роби, прикрасу голови своєї обвий на себе, а взуття своє взуй на ноги свої, і не закривай вусів, і не їж жалобного хліба”.
18 І говорив я до народу рано, а ввечері померла мені жінка… І зробив я рано, як наказано мені.
19 І сказав мені той народ: Чи не розповіси нам, що це нам таке , що ти робиш?
20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке:
21 “Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезчещу святиню Мою, опору вашої сили, утіху ваших очей та любе вашій душі. А ваші сини та ваші дочки, що ви покинули їх, попадають від меча…
22 І ви зробите, як зробив я: вусів не закриєте, і хліба жалобного не будете їсти…
23 А прикраси ваші будуть на ваших головах, і взуття ваше — на ваших ногах, не будете голосити, і не будете плакати, а будете сохнути через свої гріхи, і будете стогнати один до одного…
24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, будете робити і ви. І коли те прийде, то пізнаєте ви, що Я — Господь Бог.
25 А ти, сину людський, — того дня, коли візьму від них їхню силу, радість пишноти їхньої, утіху очей їхніх, прагнення їхньої душі, їхніх синів та дочок їхніх, —
26 того дня прийде до тебе врятований, щоб сповістити про це в твої вуха.
27 Цього дня відкриються твої уста разом з цим урятованим, і будеш говорити, і не будеш уже німий, і станеш для них знаком. І пізнають, що Я — Господь!”
Притча про заіржавілого казана
1 Дев’ятого року (царювання Седекії) десятого місяця, в десятий день місяця , було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Сину людський, запиши собі докладно дату цього дня, адже саме сьогодні вавилонський цар здійснив облогу Єрусалима.
3 Сповісти цьому бунтівничому племені притчу, й скажи їм що говорить Владика Господь: Візьми казан, постав і налий у нього води.
4 Поклади в нього шматки м’яса, – щонайкращі куски: стегно і лопатку, – наповни його добірними кістками.
5 Усе це візьми з найкращих овець від отари. Разом з дровами поклади у вогонь під котлом і кості. Нехай кипить усе доти, поки не розваряться у ньому кістки.
6 Тому що так говорить Владика Господь: Горе місту крові, – цьому заіржавілому казану, від якого іржа ніяк не відстає! Виймай з нього шматок за шматком, не вибираючи їх (шматків ) за жеребом,
7 оскільки пролита посеред нього кров залишилась у ньому, – адже вона проливалась на голій скелі, – кров не була пролита на землю, де б вона покрилась порохом.
8 Щоб викликати в Собі гнів і відплатити помстою, Я залишив пролиту ним кров на голій скелі, й вона нічим не прикрита.
9 Тому й говорить Владика Господь: Горе місту крові! Я розпалю велике вогнище,
10 а ти назбирай якомога більше дров, розпали вогонь, щоб зварилось м’ясо, – злий бульйон, щоб згоріли кості.
11 Після цього залиш порожній казан на його вугіллі, щоб добре розігрівся, а його мідь розпеклась до білого, аби розтопилась у ньому вся його нечистота, і щезла його іржа!
12 Проте уся та важка праця виявилась даремною, груба іржа не відстає від нього, – навіть вогонь його іржі не знищив.
13 Твоя нечистота вкрай огидна! Скільки Я не намагався тебе (Єрусалиме ) очистити від твого бруду, ти не очистився. Ти вже не станеш чистим, аж поки не зіллється на тебе увесь Мій гнів!
14 Я, Господь, це сказав, і воно станеться, – Я виконаю! Не відміню, не помилую і не пожалію! Судитимуть тебе, відповідно до твого життя, – за твоїми вчинками, – говорить Владика Господь.
Ознака смерті дружини Єзекіїля
15 І знову було до мене Господнє слово такого змісту:
16 Сину людський, ось Я несподівано візьму в тебе втіху твоїх очей, дружину . Але ти не голоси, не плач, і нехай не з’явиться в тебе жодна сльозинка.
17 Мовчки зітхай, й не справляй за померлою жалоби, – обвий свою голову завоєм, узуйся в свої сандалії, не закривай бороди, і не їж принесеного людьми хліба .
18 Вранці я розповів про це людям, а ввечері померла моя дружина. Наступного дня зробив я так, як мені було наказано.
19 Тоді люди мене запитали: Чи не повідомиш нам, що означає усе те, що ти робиш?
20 І я відповів їм: До мене було Господнє слово такого змісту:
21 Передай Ізраїлевому роду те, що говорить Владика Господь: Ось Я віддаю на опоганення Мою Святиню , – гордість вашої сили, утіху ваших очей та найдорожче ваших душ. Ваші сини та ваші дочки, яких ви там залишили, поляжуть від меча.
22 Але ви маєте чинити так, як зробив я. Не закривайте своєї бороди і не їжте принесеного людьми хліба жалоби ;
23 Завої ваші залишатимуться на ваших головах, й ваше взуття – на ваших ногах. Не будете їх оплакувати й ридати, але знемагаючи й усвідомлюючи власні провини, кожен стогнатиме перед своїм ближнім.
24 Отже, Єзекіїль буде вашою ознакою. Саме так, як учинив він, так будете робити й ви, коли це станеться. Тоді зрозумієте, що Я є Владикою Господом.
25 Щодо тебе, сину людський, то в той день, коли візьму в них їхню опору, радість їхньої слави, утіху їхніх очей й сподівання їхніх душ, – їхніх синів і їхніх дочок, –
26 саме в той день прийде до тебе втікач, який врятується, аби повідомити, що трапилось.
27 Того дня повернеться до тебе дар мови разом з прибуттям того, що врятувався, – ти почнеш розмовляти й більше не мовчатимеш. Ти станеш для них ознакою, й вони пізнають, що Я – Господь.