Горе пастирям, які пасуть самих себе!
1 І було мені слово Господнє таке:
2 “Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пастирів , пророкуй та й скажеш до них, до тих пастирів: Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі?
3 Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете!
4 Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев’язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!
5 І порозпорошувалися вони з браку пастиря, і стали за їжу для всякої польової звірини, і порозбігалися…
6 Блукає отара Моя по всіх горах та по всіх високих згір’ях, і по всій широкій землі розпорошена отара Моя, і немає нікого, хто турбувався б про них , і немає нікого, хто б їх шукав!..
7 Тому, пастирі, послухайте слова Господнього:
8 Як живий Я, говорить Господь Бог, — за те, що отара Моя полишена на здобич, і стала отара Моя за їжу для всякої польової звірини через брак пастиря, і пастирі Мої не шукають Моєї отари, а себе самих пасуть пастирі Мої, а отари Моєї не пасуть,
9 тому, пастирі, послухайте слова Господнього:
10 Так говорить Господь Бог: Ось Я на тих пастирів, і зажадаю з їхньої руки отари Моєї, і відірву їх від пасіння отари, і ті пастирі не будуть уже пасти самих себе, і Я врятую Свою отару з їхніх уст, і вони не будуть їм за їжу.
Бог Сам буде пасти отару Свою
11 Бо так Господь Бог промовляє: Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегляну їх.
12 Як пастух переглядає своє стадо того дня, коли він серед своєї розпорошеної отари, так Я перегляну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпорошені за хмарного та імлистого дня.
13 І випроваджу їх від народів, і позбираю їх із країв, і приведу їх до їхньої землі, і буду їх пасти на Ізраїлевих горах, при річищах та по всіх оселях Краю.
14 На пасовищі доброму пастиму їх, і на високих Ізраїлевих горах буде їхній випас, — там вони будуть лежати на випасі доброму, і випасатимуть сите пасовище на Ізраїлевих горах!
15 Я буду пасти отару Свою, і Я їх покладу на спочинок , говорить Господь Бог.
16 Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев’яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну погублю, — буду пасти її правосуддям!
І Бог судитиме отару Свою
17 А ви, отаро Моя, так говорить Господь Бог: Ось Я буду судити між вівцею й вівцею, між бараном і козлами.
18 Чи мало вам того, що ви спасуєте хороше пасовище, а решту ваших пасовищ ви топчете своїми ногами? І воду чисту ви п’єте, а позосталу ногами своїми каламутите?
19 І отара Моя мусить випасати потоптане вашими ногами, і пити скаламучене вашими ногами!
20 Тому так Господь Бог промовляє до них: Ось Я Сам і розсуджу між вівцею ситою й між вівцею худою.
21 За те, що ви боком і раменом попихаєте, і рогами вашими колете всіх слабих, аж поки не порозпорошуєте їх геть,
22 то Я спасу отару Свою, і вона не буде вже за здобич, і Я розсуджу між вівцею та вівцею!
23 І поставлю над ними одного пастиря, і він буде їх пасти, — раба Мого Давида, він їх буде пасти, і він їм буде за пастиря!
24 А Я, Господь, буду їм Богом, а раб Мій Давид — князем серед них. Я, Господь, це сказав!
І стане Ізраїль за отару Мого випасання
25 І складу Я з ними заповіта миру, і прикінчу на землі злу звірину, і вони пробуватимуть в пустині безпечно, і будуть спати по лісах.
26 І вчиню їх та довкілля Мого взгір’я благословенням, і спущу дощ в його часі, — будуть це дощі благословенні.
27 І польове дерево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай, і будуть вони безпечні на своїй землі, і пізнають, що Я — Господь, коли зламаю занози їхнього ярма, і врятую їх від руки тих, хто їх поневолив.
28 І не будуть уже вони за здобич для народів, і звірина земна не жертиме їх, і будуть вони сидіти безпечно, і не буде нікого, хто б їх настрашив.
29 І викохаю їм саджанця на славу, і не будуть вони вже забрані голодом із землі, і не понесуть уже ганьби народів.
30 І пізнають вони, що Я — Господь, Бог їхній, з ними, а вони — народ Мій, дім Ізраїлів, говорить Господь Бог.
31 А ви — отара Моя, отара Мого випасу, ви — люди, а Я — Бог ваш, говорить Господь Бог”.
Горе пастирям, котрі пасуть самих себе!
1 Було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Сину людський, провісти пророцтво щодо пастирів Ізраїлю, – пророкуй і скажи їм, отим пастирям, що говорить Владика Господь: Горе пастирям Ізраїлю, котрі пасуть самих себе! Хіба не отару повинні пасти пастирі?
3 Ви споживаєте жир й одягаєтесь в одежу з вовни; ріжете вгодованих овець, але отари не пасете.
4 Ви слабких в отарі не зміцнюєте, і хворих ви не лікуєте, – ви скалічених не перев’язуєте, заблудлих не повертаєте, й загублених не шукаєте. Ви владарюєте над ними з примусом і жорстокістю.
5 От і розбрелись Мої вівці, позаяк не було пастиря, а, розпорошившись, вони стали поживою для кожного хижого звіра.
6 Тож блукають Мої вівці по всіх горах й по кожному високому пагорбі, – по всіх краях землі розпорошилась Моя отара, і немає нікого, хто подбав би про них, – немає того, хто їх шукав би.
7 Тому, пастирі, послухайте Господнє слово!
8 Як Я живий, – говорить Владика Господь, – оскільки Моя отара була здобиччю, і Мої вівці стали поживою для всіх хижих звірів, через те що не було пастиря; позаяк Мої пастирі не дбали про Мою отару, пасли самих себе, а Моїх овець не пасли,
9 тому ви, пастирі, слухайте Господнє слово!
10 Так говорить Владика Господь: Ось Я виступаю проти пастирів і притягну їх до відповідальності за Мою отару, – Я усуну їх і більше не дозволю їм пасти Мою отару. Пастирі більше не будуть пасти самих себе. Я вирву Моїх овець з їхнього рота, аби вони (вівці ) більше не були їхньою поживою.
Бог Сам пастиме і судитиме Свою отару
11 Адже так говорить Владика Господь: Я Сам відшукаю Моїх овець і потурбуюся про них.
12 Як пастух переглядає свою отару того дня, коли він перебуває посеред своїх розпорошених овець, так Я перегляну Мою отару й врятую овець з усіх тих місцевостей, куди вони були розпорошені того похмурого та імлистого дня.
13 Я повиводжу їх з-поміж народів, позбираю їх з чужих країн, і приведу їх у власний край, – Я пастиму їх на Ізраїлевих горах та в долинах, а також в усіх поселеннях краю.
14 Я пастиму їх на гарних пасовиськах, – їхні випаси будуть на високих Ізраїлевих горах. Там, на чудових пасовиськах вони відпочиватимуть, – годуватимуться на ситих випасах Ізраїлевих гір.
15 Я Сам пастиму Мою отару, й Сам визначатиму їм місце для спочинку, – говорить Владика Господь.
16 Загублену вівцю Я відшукаю і поверну заблудлу, поранену перев’яжу, а слабку зміцню; надто вгодовану й буйну (норовисту ) погублю (позбудусь ), тому що буду пасти їх справедливо.
17 До вас же, Мої вівці, ось що говорить Владика Господь: Я розглядатиму позови між вівцею та іншою вівцею, між баранами і козлами.
18 Хіба вам мало того, що пасетесь на гарному пасовиську? Для чого ви решту пасовищ топчете вашими ногами? П’ючи чисту воду, для чого ви позосталу (воду ) каламутите вашими ногами?
19 Адже інші Мої вівці змушені пастись на потолоченому вашими ногами пасовиську й пити воду, скаламучену вашими ногами!?
20 Тому так говорить до них Владика Господь: Я Сам розглядатиму позови між ситою вівцею та вівцею слабкою.
21 Адже ви штовхаєтесь боками та плечима, б’єте вашими рогами всіх слабких, поки не випхнете таких геть.
22 Але Я врятую Мою отару, й вона вже більше не буде здобиччю, – Я буду розглядати позови між вівцею та іншою вівцею.
23 Я поставлю над ними єдиного пастиря, і він їх пастиме, – Мій слуга Давид буде їх пасти, – він же буде їхнім пастирем.
24 Я, Господь, буду їм Богом, а мій слуга Давид – правителем посеред них. Я, Господь, це сказав!
Заповіт миру з Господом
25 Я укладу з ними Заповіт миру й винищу в їх краю лютих звірів, так що вони безпечно селитимуться навіть у степу і спатимуть у лісах.
26 Я сповню їх і околиці Моєї гори благословенням, і посилатиму їм у належний час дощі. Це будуть дощі благословення.
27 Польові дерева будуть родити свої плоди, а земля даватиме багаті врожаї. Вони житимуть у безпеці на своїй землі і зрозуміють, що Я – Господь, – особливо коли Я знищу поворозки їхнього ярма і визволю їх з рук їхніх поневолювачів.
28 Вони більше не будуть здобиччю для народів, а хижі звірі більше їх не пожиратимуть. Будуть жити в безпеці, й не буде нікого, хто б їх налякав.
29 Я сприятиму, щоб ними посаджене зростало на славу, тому більше ніхто не вмиратиме від голоду в краю, – вони не зазнаватимуть більше зневаги з боку народів.
30 Вони зрозуміють, що Я, Господь, їхній Бог, перебуваю з ними, а вони, Ізраїлів рід, – Мій народ, – проголошує Владика Господь.
31 Ви – Моя отара, вівці Мого пасовиська, – ви люди, а Я – ваш Бог, – говорить Владика Господь.