Знищення Содому й Гомори та врятування Лотa
1 І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,
2 та й промовив: “Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою”. А вони відказали: “Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці”.
3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони.
4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім.
5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: “Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!”
6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,
7 і сказав: “Браття мої, — не чиніть лихого!
8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби… Тільки мужам оцим не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого”.
9 А вони закричали: “Іди собі геть!” І сказали: “Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!” І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.
10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.
11 А людей, що при вході до дому зібрались , вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.
12 І сказали ті мужі до Лота: “Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця,
13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його”.
14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: “Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто”. Але в очах зятів він здавався як жартун.
15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагляли Лота, говорячи: “Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут , щоб тобі не загинути через гріх цього міста”.
16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінку його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.
17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто , то промовив: “Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути”.
18 А Лот їм відказав: “Ні ж бо, Господи!
19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на гору, щоб, бува, не спіткало мене зло, і я помру.
20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя”.
21 І відказав Він до нього: “Ось Я прихиливсь до твого прохання , щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав.
22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди”. Тому й назвав ім’я тому місту: Цоар .
23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.
24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба.
25 І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.
26 А жінка його, Лотова , озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним!..
27 І встав Авраам рано‑вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.
28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки…
29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з середини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.
30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.
Гріх Лотових дочок
31 І промовила старша молодшій: “Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.
32 Ходи, — напіймо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька”.
33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала…
34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: “Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо нащадків від нашого батька”.
35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала…
36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.
37 І вродила старша сина, і назвала ім’я йому: Моав . Він батько моавів аж до цього дня.
38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен‑Аммі . Він батько синів Аммону аж до цього дня.
Знищення Содома і Гоморри та порятунок Лота
1 А надвечір до Содома завітали два ангели. Лот у той час сидів при содомській брамі. Побачивши їх, Лот пішов їм назустріч, вклонився долілиць
2 і сказав: Добродії, будь ласка, зайдіть до дому вашого слуги і переночуйте, помиєте ваші ноги, а зранку встанете і підете своєю дорогою. Та вони сказали: Ні, ми переночуємо на майдані.
3 Однак він дуже наполягав, тому вони завернули і ввійшли до його дому. Лот влаштував їм гостину, напік опрісноків, і вони повечеряли перед сном.
4 А чоловіки міста, содомляни, – від малого до старого, увесь народ звідусюди – оточили дім.
5 Вони кликали Лота, гукаючи: Де ті чоловіки, які прийшли до тебе вночі? Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати.
6 Тож Лот вийшов до входу, зачинивши за собою двері,
7 і сказав: Ні, брати мої, не чиніть зла.
8 Ось є у мене дві дочки, які не пізнали чоловіка – їх я виведу до вас, тож робіть з нимивсе , що вам до вподоби. Лише цим мужам не чиніть нічого, адже вони увійшли під покрівлю мого дому.
9 Ті ж кричали: Відійди геть! Сам прийшов сюди жити, – дорікали вони, – а берешся бути суддею. Тож тепер більше зла заподіємо тобі, ніж їм. Вони сильно налягали на Лота і підступили, щоб вибити двері.
10 Тому мужі, висунувши свої руки, втягли Лота до себе, в дім, а двері замкнули.
11 На чоловіків же, які були при вході дому, наслали сліпоту – від малого до великого; ті вибились із сил, шукаючи входу.
12 А Лотові ті мужі сказали: Чи є тут хтось із твоїх рідних : може зяті, сини, дочки, або хтось інший з близьких є у місті? Виведи їх з цього місця!
13 Адже ми знищимо це місце, оскільки піднялися великі скарги проти них перед Господом; тож послав нас Господь знищити його.
14 Вийшов Лот і, звертаючись до своїх зятів, які взяли його дочок, сказав: Встаньте і вийдіть з цього місця, бо Господь знищить місто. Та його зятям здалося, що він жартує.
15 Коли ж настав світанок, ангели почали квапити Лота, кажучи: Вставай, бери свою дружину, обох своїх дочок, які з тобою, щоб і тобі не загинути через беззаконня міста.
16 Оскільки він зволікав, то ангели – завдяки Господньому милосердю до нього – взяли за руки його та дружину, та обох його дочок, і вивели, залишивши за містом.
17 Коли ж виводили їх, то один з них сказав: Рятуй свою душу! Не оглядайся назад і не зупиняйся ніде в околиці. Втікай на гору, щоб часом тобі не загинути.
18 А Лот сказав: Ні, Господи!
19 Оскільки Твій слуга знайшов у Тебе милість, – велику милість Ти виявив мені, – щоби зберегти при житті душу мою, аби лихо мене не захопило, і я не загинув. Але я не зможу врятуватися на горі, тож благаю ,
20 ось неподалік місто, де я міг би врятуватись, – воно мале; дозволь мені втекти туди; хіба ж воно не досить мале, щоб я міг там жити?
21 Той відповів: Ось Я зважив на твою особу і на прохання, щоб не знищити міста, про яке ти сказав.
22 Швидше утікай туди, бо Я не зможу здійснити справу, доки ти не ввійдеш туди. Тому й названо це місто Цоар.
23 Сонце зійшло над землею, і Лот прибув до Цоара;
24 Господь же послав дощ на Содом і Гоморру – сірку й вогонь від Господа з неба.
25 І знищив ті міста й усю околицю, всіх мешканців міст і рослинність землі.
26 Лотова дружина озирнулася назад – і стала соляним стовпом.
27 Вранці Авраам поспішив до того місця, де стояв перед Господом,
28 подивився він у бік Содома й Гоморри та навколишніх земель і побачив: ось підіймається полум’я від землі, немов дим із печі.
29 Коли нищив Бог міста околиці, то пам’ятав Він Авраама і вислав Лота з місця спустошення, – міста, в якому жив Лот.
Лот та його доньки
30 Вийшов Лот із Цоара і опинився на горі – сам та обидві його дочки з ним. Оскільки боявся жити в Цоарі, то оселився разом зі своїми обома дочками в печері.
31 Якось сказала старша дочка молодшій: Батько наш постарів, і немає нікого на землі, хто ввійшов би до нас, як звичайно робиться на землі.
32 Тож давай напоїмо нашого батька вином, і переспимо з ним, щоб таким чином дати життя нащадкам від нашого батька.
33 Тієї ночі вони напоїли батька вином. Увійшла старша, переспала зі своїм батьком. Та він не знав, коли вона лягла й коли встала.
34 Наступного дня старша сказала молодшій: Ось минулої ночі я переспала зі своїм батьком. Давай напоїмо його вином і цієї ночі; тепер увійдеш ти, переспиш з ним, і так ми збережемо рід нашого батька.
35 Тож напоїли свого батька вином і наступної ночі. Тепер увійшла молодша й переспала з ним. Не знав він і цього разу, коли вона лягла й коли встала.
36 Таким чином обидві Лотові дочки завагітніли від свого батька.
37 Старша народила сина й дала йому ім’я Моав. Він – батько моавійців аж до сьогодні.
38 Народила і молодша сина, назвавши його Бен-Аммі. Він – батько аммонійців аж до сьогодні.