Відіслання Якова до Лавана
1 І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: “Не бери жінки з дочок ханаанських.
2 Устань, піди до Падану арамейського, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана, брата матері твоєї.
3 А Бог Всемогутній поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, — і ти станеш громадою народів.
4 І дасть тобі благословення Авраамове, тобі та потомству твоєму з тобою, щоб віддати тобі землю твого тимчасового замешкання, що Бог дав був її Авраамові”.
5 І послав Ісак Якова, і пішов він до Падану арамейського, до Лавана, сина Бетуїлового, арамеянина, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.
Ісав бере за жінку дочку Ізмаїла
6 І побачив Ісав, що Ісак поблагословив Якова, і послав його до Падану арамейського, щоб узяв собі звідти жінку, і поблагословив його, кажучи: “Не бери жінки з дочок ханаанських”,
7 і що послухався Яків батька свого й матері своєї, та й пішов до Падану арамейського.
8 І побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах Ісака, батька його,
9 і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв Махалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, до жінок своїх за жінку.
З’явлення Бога Якову в Бет‑Елі
10 І вийшов Яків із Беер‑Шеви, і пішов до Харану.
11 І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці.
12 І снилось йому, — ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній.
13 І ото Господь став на ній і промовив: “Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, — Я дам її тобі та нащадкам твоїм.
14 І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі.
15 І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі”.
16 І прокинувся Яків зі свого сну, та й сказав: “Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!”
17 І злякався він, і сказав: “Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна”.
18 І встав Яків рано‑вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам’ятника, і вилив оливу на його верх.
19 І назвав він ім’я тому місцю: Бет‑Ел , а ймення того міста напочатку було Луз.
20 І склав Яків обітницю, говорячи: “Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись,
21 і я з миром вернуся до дому батька свого, то Господь буде мені Богом,
22 і цей камінь, що я поставив за пам’ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, — щодо десятини, — дам десятину Тобі!”
1 Тож Ісаак, покликавши Якова, поблагословив його і наказав йому: Не бери собі дружини з дочок ханаанських.
2 Вставай і йди у Падан-Арам, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, й візьми собі дружину звідтіль, з дочок Лавана, брата твоєї матері.
3 А Всемогутній Бог поблагословить тебе, зробить великим і розмножить, так що від тебе вийде громада народів.
4 Нехай Він дасть тобі благословення Авраама – тобі і нащадкам твоїм з тобою, щоб вони успадкували землю, на якій перебуваєш, котру Бог дав Авраамові.
5 І відпустив Ісаак Якова; той пішов у Падан-Арам, до Лавана, сина Бетуїла-арамійця, брата Ревеки, матері Якова та Ісава.
6 Ісав побачив, що Ісаак поблагословив Якова і відіслав його у Падан-Арам, аби взяти звідти собі дружину, і, благословляючи його, звелів: Не бери собі дружини з дочок ханаанських,
7 і що Яків послухався свого батька та своєї матері і пішов у Падан-Арам.
8 Ісав також зрозумів, що дочки ханаанські не подобаються його батькові Ісааку,
9 тому пішов Ісав до Ізмаїла і, крім своїх двох дружин, взяв собі за жінку ще Махалату, дочку Ізмаїла, Авраамового сина, Невайотову сестру.
Сон Якова у Бетелі
10 Яків же вирушив з Вірсавії і попрямував до Харана.
11 Заходило сонце. Тому він угледів підхоже місце і там заночував. Знайшов він у тій місцевості камінь, поклав собі під голову і ліг відпочивати.
12 Якову приснилася драбина, що стояла на землі, а вершина її сягала аж до неба. Божі ангели піднімалися й опускалися по ній.
13 І ось Сам Господь став на неї вгорі й промовив: Я – Господь, Бог твого батька Авраама, і Бог Ісаака. Землю, на якій ти спиш, дам тобі та твоїм нащадкам.
14 А твоїх нащадків буде як земного піску. Вони поширяться на захід і на схід, на північ і на південь. У тобі й у твоїх нащадках благословляться всі племена землі.
15 Ось Я з тобою, і оберігатиму тебе всюди, куди підеш, і поверну тебе в цю землю; не залишу тебе, доки не виконаю всього, що Я тобі сказав.
16 Прокинувся Яків зі свого сну і проголосив: Є Господь на цьому місці, а я й не знав!
17 Його охопив страх, і він сказав: Яке страшне це місце! Це ж ніщо інше, як Дім Божий, небесні брами!
18 Тож, вставши вранці, Яків взяв камінь, який був ним покладений собі під голову, поставив його як стовп і полив на нього зверху оливою.
19 Яків назвав те місце Бетель; хоча спочатку назва цього міста була Луз.
20 Тут Яків дав таку обітницю: Якщо Бог буде зі мною і оберігатиме мене на дорозі, якою я йду, і дасть мені хліба їсти й одежу зодягнутися,
21 так що я повернуся здоровим до дому мого батька, то Господь буде мені Богом,
22 а цей камінь, якого я поставив як стовп, буде Божим Домом, і з усього, що Ти даси мені, я неодмінно дам Тобі десятину!