Приготовлення до зустрічі з Ісавом
1 І встав Лаван рано‑вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, — і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.
2 А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи.
3 І Яків сказав, коли їх побачив: “Це Божий табір!” І він назвав ім’я тому місцю: Маханаїм .
4 І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.
5 І наказав їм, говорячи: “Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер.
6 І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх”.
7 І вернулися посли до Якова, та й сказали: “Ми прийшли були до брата твого, до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним”.
8 І Яків сильно злякався, і був затурбований . І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.
9 І сказав: “Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб’є його, то вціліє позосталий табір”.
10 І Яків промовив: “Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: “Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, — і Я зроблю тобі добре”.
11 Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори.
12 Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.
13 А Ти ж був сказав: “Учинити добро — учиню я з тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч”.
14 І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:
15 кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,
16 верблюдиць дійних та їх жереб’ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.
17 І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: “Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом”.
18 І він наказав першому, кажучи: “Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?
19 то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами”.
20 І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: “Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви знайдете його,
21 і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, — може, він підійме обличчя моє”.
22 І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.
23 І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.
24 І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.
Яковова боротьба в Пенуїлі
25 І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.
26 І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до суглобу стегна його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з Ним.
27 І промовив: “Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря”. А той відказав: “Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене”.
28 І промовив до нього: “Як твоє ймення?” Той відказав: “Яків”.
29 І сказав: “Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль , бо ти боровся з Богом та з людьми, — і подужав”.
30 І запитав Яків, і сказав: “Скажи ж Ім’я Своє”. А Той відказав: “Пощо питаєш про Ймення Моє?” І Він поблагословив його там.
31 І назвав Яків ім’я того місця: Пенуїл , бо “бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя”.
32 І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно.
33 Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на суглобі стегна, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна.
Приготування до зустрічі з Ісавом
1 Вставши раненько, Лаван поцілував своїх онуків та своїх дочок і поблагословив їх. Повернувшись, Лаван пішов у свою місцевість.
2 Яків також вирушив у дорогу, і його зустріли Божі ангели.
3 Побачивши ангелів, Яків сказав: Це Боже військо. Тому й назвав те місце: Маханаїм.
4 Яків направив перед собою посланців до свого брата Ісава, в землю Сеір, до місцевості Едом,
5 звелівши їм казати: Перекажіть моєму володареві Ісавові: До тебе звертається твій слуга Яків: Проживав я у Лавана і затримався аж дотепер.
6 У мене є воли, осли, вівці, слуги і слугині; тож бажаю про це повідомити моєму володареві, щоб знайти милість у твоїх очах.
7 Повернувшись, посланці розповіли Якову: Ходили ми до твого брата Ісава. Він іде тобі назустріч, а з ним чотириста чоловік.
8 Вельми злякався Яків і стривожився. Тому поділив людей, які були з ним, а також волів, овець і верблюдів на два табори.
9 Якщо Ісав нападе на один табір, – говорив він, – і знищить його, то другий табір врятується.
10 Після цього Яків промовив: Боже мого батька Авраама і Боже мого батька Ісаака, Господи, Який сказав мені: Повернися у свій край, до своєї родини, а Я допомагатиму тобі!
11 Я не заслуговую всієї Твоєї милості й усієї вірності, яку Ти виявив Своєму слузі. Адже з однією лише моєю палицею перейшов я цей Йордан, а тепер ось я виріс у два табори.
12 Визволи мене, благаю , з руки мого брата, – з руки Ісава, бо я його боюся, щоби, прийшовши, він не вбив мене та матерів з дітьми.
13 Ти ж обіцяв: Неодмінно чинитиму тобі добре й намножу твоїх нащадків як морський пісок, якого неможливо перерахувати через велике їх число.
14 Так він провів там ту ніч. З того, що було під руками, він відділив у дар для свого брата Ісава:
15 двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів,
16 тридцять дійних верблюдиць з їх верблюденятами, сорок корів, десять биків, двадцять ослиць і десять ослів.
17 Кожне стадо окремо він передав у руки своїх слуг і наказав їм: Ідіть попереду мене і зберігайте відстань між стадами.
18 Першому він звелів, кажучи: Якщо тебе зустріне мій брат Ісав і запитає: Чий ти, куди йдеш і чиє це стадо , що йде перед тобою?
19 То скажи: Твого слуги Якова; це подарунок, посланий моєму володарю Ісаву. Та ось і сам він іде за нами.
20 Те саме сказав він другому, третьому і всім, які йшли за стадами, кажучи: Саме такі слова говоріть Ісаву, коли його зустрінете.
21 Щоразу додавайте: Ось і твій слуга Яків іде за нами. Адже він гадав: Умилостивлю його дарами, що йдуть переді мною, а потім і сам з’явлюсь перед ним, – можливо, прийме мене добре .
Боротьба Якова з Богом та отримання нового імені – Ізраїль
22 Отже, дари випереджували Якова. Сам же він у ту ніч залишався в таборі.
23 Встав він тієї ночі, взяв обох своїх жінок, обох їхніх слугинь, а також своїх одинадцятеро дітей і переправив через брід Яббок.
24 Він усіх їх перевів через потік, а за ними також перепровадив усе, що йому належало.
25 Тож Яків залишився один; і боровся з ним якийсь Чоловік, аж поки не почало світати.
26 Та, зрозумівши, що не здолає його, торкнувся до м’яза його стегна, і м’яз стегна Якова був ушкоджений, коли Він боровся з ним.
27 І сказав йому: Відпусти Мене, бо настав світанок. Яків же відповів: Не відпущу Тебе, поки не поблагословиш мене.
28 Запитав Він Якова : Яке твоє ім’я? Той відповів: Яків.
29 Він же сказав: Твоє ім’я не буде більше Яків, а зватимешся Ізраїль, бо ти витримав змагання з Богом і є сильний між людьми.
30 Тоді Яків попросив: Назви, будь ласка , Своє ім’я. У відповідь Той сказав: Чого ти питаєш про Моє ім’я? І з цими словами поблагословив його там.
31 І Яків назвав те місце Пенуел, говорячи : Я бачив Бога обличчям в обличчя, і моя душа залишилася живою.
32 Засяяло Якову сонце, коли він залишав Пенуел. Йдучи , він кульгав через біль у своєму стегні.
33 Ось чому Ізраїльські сини й досі не їдять сухожилля м’яза стегна, бо Той, що боровся доторкнувся до м’яза стегна Якова, тобто до сухожилля.