Зустріч Якова з Ісавом
1 І звів Яків очі свої, та й побачив, аж ось іде Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обох невільниць своїх.
2 І поставив він тих невільниць і дітей їх напереді, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йосипа останніми.
3 А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого.
4 І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали.
5 І звів свої очі Ісав , і побачив жінок та дітей. І сказав: “Хто то такі?” А той відказав: “Діти, якими обдарував Бог твого раба”.
6 І підійшли сюди невільниці, і їхні діти, та й вклонилися.
7 І підійшла також Лія та діти її, і вклонилися, а потім підійшов Йосип і Рахіль, та й вклонилися.
8 І сказав Ісав : “А що це за цілий табір той, що я спіткав?” А той відказав: “Щоб знайти милість в очах мого пана”.
9 А Ісав сказав: “Я маю багато, мій брате, — твоє нехай буде тобі”.
10 А Яків сказав: “Ні ж бо! Коли я знайшов милість в очах твоїх, то візьми дарунка мого з моєї руки. Бо ж я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене.
11 Візьми ж благословення моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все”. І благав він його, — і той узяв.
12 І промовив Ісав : “Рушаймо й ходім, а я піду обік тебе”.
13 А той відказав: “Пан мій знає, що діти молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх один день, то вигине вся отара.
14 Нехай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду поволі за ногою скотини, що передо мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду до пана свого до Сеїру”.
15 І промовив Ісав: “Позоставлю ж з тобою трохи з людей, що зо мною”. А той відказав: “Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана?”
16 І вернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру.
Пригода в Сихемі
17 А Яків подався до Суккоту, і збудував собі хату, а для худоби своєї поробив курені, тому назвав ім’я тому місцю: Суккот .
18 І Яків, коли він прийшов із Падану арамейського, прибув спокійно до міста Сихем у Краї ханаанському, і розтаборився перед містом.
19 І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки синів Гамора , батька Сихема, за сто срібняків.
20 І поставив там жертівника, і назвав його: Ел‑Елогей‑Ізраїль .
Зустріч Якова з Ісавом
1 Підвівши свої очі, Яків побачив: ось наближається Ісав, а з ним чотириста чоловіків. Тож він поділив дітей між Лією, Рахиллю та обома їхніми служницями.
2 Після чого поставив невільниць і їхніх дітей спереду, за ними Лію з її дітьми, і останніми Рахиль з Йосифом.
3 Сам же пройшов вперед і став перед усіма ними. Перш ніж наблизився до свого брата, він сім разів вклонився до землі.
4 Ісав побіг йому назустріч, обняв його, впав йому на шию і поцілував його. Вони обидва заплакали.
5 Підвівши свої очі і побачивши жінок і дітей, Ісав запитав: Хто вони тобі? Той відповів: Діти, якими Бог обдарував твого слугу.
6 Тож підійшли невільниці зі своїми дітьми і вклонилися.
7 Підійшла Лія зі своїми дітьми і теж вклонилися, а наостанок наблизились Йосиф з Рахиллю, і вклонилися також .
8 А що це були за табори, – запитав Ісав , – які я раніше зустрів? Яків же відповів: Це щоб знайти милість в очах мого володаря.
9 Та Ісав сказав: Я маю багато, мій брате; нехай твоє залишається з тобою.
10 Але Яків наполягав: Ні, благаю! Якщо я дійсно знайшов милість у твоїх очах, то прийми цей подарунок з моїх рук. Адже я побачив твоє обличчя, наче б хтось побачив Боже обличчя, – настільки приязно ти зустрів мене.
11 Тому прийми мій щирий дар, який я тобі приніс, тому що до мене Бог виявив Своє милосердя, і в мене є все. Яків наполягав, і той прийняв.
12 Ісав сказав: Що ж, рушаймо в дорогу! Я піду попереду.
13 Але Яків заперечив йому: Володар мій бачить, що в мене малі діти, а вівці й корови в мене дійні. Тому, якщо їх підганяти, то в один день загине вся худоба.
14 Тож нехай мій володар поспішить попереду свого слуги, а я піду поволі, залежно від складності моєї подорожі й відповідно до ходи дітей, доки не прийду до мого володаря в Сеір.
15 Ісав же сказав: То може я залишу з тобою декількох з тих людей, які зі мною? Навіщо це? – відповів Яків . – Досить того, що я знайшов милість в очах мого пана.
16 І повернувся Ісав у той же день своєю дорогою до Сеіру.
17 Яків же подався до Суккота. Він побудував там собі житло, а для своєї худоби зробив криті загони: Тому й назвав те місце Суккот, тобто Курені, або Намети .
18 Подорожуючи далі з Падан-Арама, Яків щасливо прибув до міста Сихема, що в ханаанській землі, й отаборився перед тим містом.
19 За сто кесіт (срібняків ) він купив у Гамора, Сихемового батька, частину поля і поставив там свій намет.
20 Він також спорудив там жертовник і закликав до Нього, до Бога, Бога Ізраїлю.