Йосипові брати приходять до нього по хліб
1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: “Пощо ви споглядаєте один на одного?”
2 І сказав він: “Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо”.
3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.
4 А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: “Щоб не спіткало його яке нещастя!”
5 І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими , що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.
6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.
7 І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: “Звідкіля прибули ви?” А вони відказали: “З ханаанського Краю купити їжі”.
8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.
9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: “Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі”.
10 А вони відказали йому: “Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.
11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами!”
12 Він же промовив до них: “Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!”
13 А вони відказали: “Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема”.
14 І промовив їм Йосип: “Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.
15 Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!
16 Пошліть з‑поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув’язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!”
17 І він забрав їх під варту на три дні.
18 А третього дня Йосип промовив до них: “Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся,
19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув’язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.
20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте”. І вони зробили так.
21 І говорили вони один одному: “Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали… Тому‑то прийшло це нещастя на нас!”
22 І відповів їм Рувим, говорячи: “Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається…”
23 А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.
24 А він відвернувся від них та й заплакав… І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв’язав його на їхніх очах.
25 А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.
26 І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.
27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його!
28 І сказав він братам своїм: “Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!” І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: “Що це Бог нам зробив?”
Повернення в Ханаан
29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:
30 “Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.
31 А ми сказали йому: “Ми правдиві, — не були ми шпигунами!
32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї”.
33 І сказав до нас муж той, пан того краю: “З того пізнаю, що правдиві ви, — зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.
34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі ”.
35 І сталося, — вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались…
36 І сказав до них Яків, їх батько: “Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!”
37 І промовив Рувим до батька свого, кажучи: “Двох синів моїх уб’єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе”.
38 А той відказав: “Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався… А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!”…
Прибуття братів Йосифа до Єгипту
1 Яків також довідався, що в Єгипті є зерно. Тож сказав Яків своїм синам: Чому ви дивитесь один на одного?
2 Я дізнався, – продовжив він, – що в Єгипті є пшениця. Тож підіть туди й купіть там для нас зерна, щоб ми могли вижити й не повмирати.
3 Так десять Йосифових братів подались у Єгипет купити пшениці.
4 Однак Веніяміна, Йосифового брата, Яків не відпустив з іншими його братами, бо сказав: Щоби часом не спіткало його якесь нещастя.
5 Тож прибули сини Ізраїля разом з іншими, які також йшли для закупівлі зерна , оскільки в ханаанському краю був голод.
6 Йосиф же, фактично , був володарем єгипетського краю; він продавав зерно усім людям тієї землі. Прийшовши, Йосифові брати поклонилися йому долілиць.
7 Побачивши своїх братів, Йосиф упізнав їх, але тримався від них на віддалі і розмовляв з ними суворо. Він запитав їх: Звідкіля ви прийшли? Вони відповіли: З ханаанської землі, щоб купити їжі.
8 Хоча Йосиф упізнав своїх братів, але вони його не впізнали.
9 Пригадав Йосиф свої сновидіння про них і сказав їм: Ви – шпигуни! Ви прийшли розвідати слабкі місця цього краю.
10 Вони відповіли йому: Ні, пане, твої слуги прийшли купити хліба.
11 Всі ми сини одного чоловіка; ми чесні! Твої слуги не шпигуни!
12 Та він наполягав: Ні, ви таки прийшли вивідати слабкі місця цього краю.
13 Вони ж знову стверджували: Ми, твої слуги, – сини одного чоловіка; нас дванадцятеро братів у ханаанській землі. Наш молодший брат сьогодні з нашим батьком, а ще одного немає.
14 Йосиф продовжував стверджувати: Як я вже сказав, так воно і є; безумовно, ви – шпигуни!
15 Отже, ви будете перевірені! Присягаюсь фараоном: ви не вийдете звідси, доки не прибуде сюди ваш молодший брат!
16 Пошліть одного з-поміж вас, аби припровадив вашого брата; ви ж будете сидіти у в’язниці, доки не будуть доведені ваші слова, – говорите ви правду чи ні . Якщо ж ні, то присягаюсь життям фараона, що ви – шпигуни.
17 І посадив їх на три дні до в’язниці.
18 А третього дня Йосиф їм запропонував: Зробіть так, як я скажу, і житимете, адже я боюся Бога.
19 Якщо ви чесні, то нехай один з ваших братів залишиться в цій в’язниці, а всі інші ідіть і віднесіть вашим родичам пшеницю, щоб вони не голодували.
20 Вашого ж молодшого брата приведіть до мене: таким чином ваші слова підтвердяться, і ви не помрете. Вони так і зробили.
21 І говорили брати між собою: Дійсно, ми провинились перед нашим братом, адже ми бачили біль його душі, коли благав нас, проте не прислухалися. Ось чому спіткало нас це нещастя.
22 Рувим у відповідь промовив до них: Хіба не говорив я вам, стверджуючи: Не чиніть зла юнакові. Але ви не послухали мене . І ось домагаються від нас його крові.
23 Вони не знали, що Йосиф їх розуміє, оскільки він у розмові користувався послугами перекладача.
24 Почувши це, Йосиф відійшов від них і заплакав. Потім знову повернувся до них, порозмовляв з ними, забрав від них Симеона і перед їхніми очима звелів його ув’язнити.
Повернення братів до Ханаану без Симеона
25 Їхні мішки Йосиф наказав наповнити пшеницею, повернути гроші кожного в його мішок і дати їм харчі на дорогу. Так з ними все і було зроблено.
26 Нав’ючивши своїх ослів пшеницею, брати звідти пішли.
27 А на місці, де зупинилися на ночівлю , один із них, розв’язавши свій мішок, щоб нагодувати осла, побачив свої гроші, які були в мішку зверху.
28 Він сказав своїм братам: Мені повернули мої гроші – ось вони тут, у моєму мішку. Їхні серця охопив жах. Злякавшись, брати говорили один одному: Що це Бог нам зробив?
29 Нарешті прибули вони в ханаанський край до свого батька Якова і розповіли йому все, що з ними трапилося.
30 Говорив з нами суворо той чоловік, господар краю, – казали вони, – і назвав нас шпигунами країни.
31 Ми ж йому говорили: Ми – люди чесні, не шпигуни;
32 нас є дванадцять братів, синів нашого батька; одного нема, а найменший нині з нашим батьком у ханаанській землі.
33 Але той чоловік, господар краю, сказав нам: От з чого довідаюся, що ви чесні: одного з ваших братів залиште у мене і, через голод у ваших родинах, візьміть пшеницю та йдіть.
34 Але приведіть вашого молодшого брата до мене, і тоді переконаюсь, що ви не шпигуни, а чесні люди . Я віддам вам вашого брата, і будете приходити в цей край для купівлі.
35 Коли ж вони випорожнювали свої мішки, то виявилося, що в мішку кожного був вузол з грішми. Вони і їхній батько, побачивши вузлики зі своїми грішми, перелякалися.
36 Тоді сказав їм їхній батько Яків: Ви позбавили мене дітей. Йосифа нема, Симеона нема, а тепер хочете забрати Веніяміна! Все це падає на мене.
37 Тоді Рувим сказав своєму батькові: Вб’єш моїх двох синів, якщо не поверну Веніяміна до тебе! Доручи його мені, і я поверну його тобі.
38 Він же відповів: Мій син не піде з вами, оскільки його брат помер, і він залишився один. Якщо ж спіткає його лихо в дорозі, якою підете, то зі смутком зведете мою сивину до шеолу.