Йосипові брати знову вибираються до Єгипту
1 А голод став тяжкий у тім Краї.
2 І сталося, як вони скінчили їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них батько їх: “Верніться, купіть нам трохи їжі!”
3 І сказав йому Юда, говорячи: “Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!”
4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зійдемо, і купимо тобі їжі.
5 А коли не пошлеш, не зійдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами”.
6 І промовив Ізраїль: “Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?”
7 А вони відказали: “Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?”
8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: “Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і будемо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.
9 Я поручуся за нього, — з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!
10 А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були двічі”.
11 І сказав їм Ізраїль, їх батько: “Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.
12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може, то помилка.
13 А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа.
14 А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, — певно стратив сина свого!”…
Яковові сини вдруге в Єгипті
15 І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.
16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: “Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні”.
17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому.
18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йосипового дому. І сказали вони: “Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли”…
19 І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим, та й говорили до нього при вході в дім.
20 І сказали вони: “Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.
21 І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!
22 А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків…”
23 А той відказав: “Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене”. І вивів до них Симеона.
24 І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.
25 І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб .
26 І ввійшов Йосип до дому, а вони принесли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.
27 А він запитав їх про мир і сказав: “Чи гаразд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?”
28 А вони відказали: “Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий”. І вони схилилися, і вклонилися до землі.
29 І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: “Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?” І сказав: “Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину!”
30 І Йосип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там…
31 І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: “Покладіть хліба!”
32 І поклали йому окремо, а їм окремо, і єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.
33 І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед одним.
34 І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп’ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.
Нова подорож до Єгипту з Веніяміном
1 У краю лютував голод.
2 Тому, коли закінчили споживати пшеницю, привезену з Єгипту, їхній батько сказав їм: Підіть знову і купіть нам трохи харчів.
3 Та Юда відповів йому: Той чоловік рішуче заявив нам, кажучи: Не з’являйтеся перед моє обличчя, якщо вашого брата не буде з вами.
4 Отже, якщо відпустиш з нами нашого брата, то ми підемо й купимо для тебе харчів.
5 А якщо не відпустиш, ми не підемо. Бо той чоловік сказав нам: Не з’являйтеся перед моє обличчя, якщо вашого брата не буде з вами.
6 Тоді Ізраїль промовив: Навіщо ви вчинили мені таке зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще один брат?
7 Вони ж сказали: Той чоловік пильно розпитував нас про нашу родину, говорячи: Чи ще живий ваш батько? Чи є у вас ще брат? Ми відповіли йому, згідно з цими запитаннями. Хіба ж ми могли знати, що він накаже привести нашого брата?
8 Тоді Юда промовив до свого батька Ізраїля: Відпусти хлопця зі мною; ми встанемо й підемо, щоб нам жити і не померти – нам, тобі й нашим дітям.
9 Я ручаюся за нього, будеш домагатися його з моїх рук; якщо ж не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, довіку я буду винуватий перед тобою.
10 Адже, якби ми не зволікали, то вже двічі побували би там і повернулися.
11 Тоді Ізраїль, їхній батько, сказав їм: Коли так, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки щонайкраще з плодів цієї землі та занесіть чоловікові гостинця: трохи бальзаму, трохи меду, ладану, пахощів, горіхів і мигдалю.
12 А грошей візьміть удвічі більше. Гроші, що повернули у ваші мішки зверху, заберіть назад з собою, – може це помилка.
13 Беріть і вашого брата, вставайте та йдіть до того чоловіка.
14 А Всемогутній Бог нехай дасть вам милість перед тим чоловіком, щоб відпустив на волю і того вашого брата, і Веніяміна. А мені, якщо вже судилося бути бездітним, то так і залишуся бездітним!
15 Взяли чоловіки у руки ті подарунки, подвійну суму грошей, а також Веніяміна, – встали й пішли до Єгипту та з’явилися перед Йосифом.
16 Побачивши разом з братами Веніяміна, Йосиф сказав старшому над його домом: Проведи цих людей у дім, заколи щось із худоби та приготуй, тому що ці люди їстимуть зі мною опівдні.
17 Той чоловік зробив усе так, як сказав Йосиф, і запровадив людей до Йосифового дому.
18 Чоловіки перелякалися, що їх привели до дому Йосифа, і почали говорити: Напевно , нас привели через гроші, повернені тоді в наші мішки, аби звинуватити нас, і схопити нас та наших ослів, і зробити нас рабами.
19 Тож вони підійшли до старшого над Йосифовим домом і звернулися до нього біля дверей будинку
20 з такими словами: Будь ласка, добродію, ми вже раніше приходили купити хліба.
21 Так сталося, що коли ми зупинилися для відпочинку та порозв’язували наші мішки, то побачили гроші кожного в його мішку зверху – наше срібло за його вагою. Ми привезли його назад із собою.
22 Ми також взяли з собою додаткові гроші, щоб купити хліба. Ми не знаємо, хто наші гроші поклав у наші мішки.
23 А він їм відповів: Мир вам! Не бійтеся! Ваш Бог, Бог вашого батька, поклав вам скарб у ваші мішки; а ваші гроші я отримав. Після цього він привів до них Симеона.
24 Тож ввів той чоловік усіх братів у дім Йосифа. Він приніс їм води, щоб помили свої ноги; дав також корму їхнім ослам.
25 Поки мав прийти опівдні Йосиф, вони приготували йому дарунки, оскільки дізнались, що будуть тут обідати.
26 Щойно Йосиф увійшов до будинку, вони піднесли йому дарунки, що мали з собою, і долілиць поклонилися йому.
27 Він запитав їх про здоров’я і додав: Чи здоровий ваш старенький батько, про якого ви мені говорили? Чи він ще живий?
28 Вони відповіли: Твій слуга, наш батько, здоровий; він ще живий. Схилившись, вони знову долілиць поклонилися.
29 Він же, підвівши погляд, побачив свого рідного по матері брата, Веніяміна, і сказав: Це і є ваш наймолодший брат, про якого ви мені розповідали? І додав: Нехай Бог виявить до тебе милість, мій сину.
30 Тут Йосиф з поспіхом вийшов , бо розхвилювалось його серце від зустрічі з братом, і він був готовий заплакати. Тож, вийшовши до іншої кімнати, він почав ридати…
31 Потім, вмивши обличчя, ввійшов і, ледве стримуючись, сказав: Подавайте їжу.
32 І поклали окремо йому, братам окремо і окремо єгиптянам, які обідали з ним, оскільки єгиптяни не можуть споживати їжу разом з євреями, тому що для єгиптян це огидно.
33 Тож посідали вони перед ним за віком: від найстаршого, первістка, до наймолодшого. І дивувалися чоловіки, кожний перед своїм братом.
34 Йосиф же посилав страви зі свого столу до них. При цьому дар для Веніяміна був уп’ятеро більший від дарів усіх інших. І вони пили, і повпивалися з ним.