Оселення Якова й синів його в країні Ґошен
1 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: “Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули з ханаанського Краю. І ось вони в країні Ґошен”.
2 І взяв він із своїх братів п’ятеро чоловік, та й поставив їх перед лицем фараоновим.
3 І сказав фараон до братів його: “Яке ваше зайняття?” А вони відказали фараонові: “Пастухи отари раби твої, — і ми, і наші батьки”.
4 І сказали вони фараонові: “Ми прибули, щоб мешкати в краї цім, нема‑бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжкий голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен”.
5 І промовив фараон до Йосипа, говорячи: “Батько твій та брати твої прибули до тебе.
6 Єгипетський край — він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, — нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди”.
7 І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.
8 І промовив фараон до Якова: “Скільки днів часу життя твого?”
9 А Яків сказав до фараона: “Днів часу мандрівки моєї — сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні часу життя мого, і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої”.
10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.
11 І осадив Йосип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі — у країні Рамесес, як наказав був фараон.
12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.
Йосип набуває всю єгипетську землю для фараона
13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжкий. І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.
14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.
15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: “Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло?”
16 А Йосип сказав: “Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло”.
17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.
18 І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: “Не скажемо неправди перед паном своїм, — що вичерпалося срібло, а череди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, — хіба що наше тіло та наша земля!
19 Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, — і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє”…
20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився‑бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.
21 А народ — він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.
22 Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали своєї землі.
23 І сказав Йосип до народу: “Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, — і засійте землю.
24 А настануть жнива, то дасте п’яту частину фараонові, а чотири частини будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей”.
25 А вони відказали: “Ти нас удержав при житті. Нехай же знайдемо милість в очах свого пана, — і станемо рабами фараонові”.
26 А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п’яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.
Останні дні Якова
27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмножилися.
28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.
29 І наблизилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого, до Йосипа, та й промовив йому: “Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!
30 І ляжу я з батьками своїми, — і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі”. А той відказав: “Я вчиню за словом твоїм”.
31 А Яків сказав: “Присягни ж мені!” І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов’я постелі.
Зустріч сім’ї Йосифа з фараоном та поселення у землі Ґошен
1 Тож Йосиф прийшов і повідомив фараонові: Мій батько і мої брати, зі своїми вівцями і волами, а також з усім своїм майном прибули з ханаанського краю. Зараз вони перебувають у землі Ґошен.
2 Він узяв із собою п’ятьох чоловіків, своїх братів, і представив їх фараону.
3 Фараон же запитав його братів: Яке ваше заняття? Вони відповіли фараонові: Слуги твої – ми і наші батьки – пастухи отар.
4 Ми прибули, щоби жити на цій землі, – продовжили вони перед фараоном, – адже немає пасовиськ для овець твоїх рабів, оскільки в ханаанській землі сильний голод. Тому тепер благаємо: дозволь твоїм слугам поселитися в землі Ґошен.
5 Фараон сказав Йосифові: Твій батько і твої брати прибули до тебе.
6 Єгипетська країна перед тобою, тож посели свого батька і своїх братів на найкращій землі. Нехай живуть у землі Ґошен, а якщо знаєш, що є між ними здібні люди, постав їх наглядачами і за моєю худобою.
7 Йосиф привів також свого батька Якова і представив його фараонові. Яків поблагословив фараона.
8 Фараон запитав Якова: Скільки років ти прожив?
9 Відповів Яків фараонові: Вік мого кочування – сто тридцять років. Роки мого життя були короткими та важкими й не досягають віку життя моїх батьків, тобто років їхнього подорожування.
10 Яків ще раз поблагословив фараона і вийшов від нього .
11 Тож поселив Йосиф свого батька та своїх братів, надавши їм володіння на найкращій землі єгипетського краю, – в землі Рамсес, – як і наказав фараон.
12 І забезпечував Йосиф хлібом свого батька, своїх братів і всю родину свого батька, в тому числі і малолітніх дітей.
Йосиф бореться з голодом
13 Хліба не було в усій країні і лютував дуже великий голод. Були виснажені голодом і єгипетська земля, і ханаанські землі.
14 Йосиф зібрав усі гроші, що були в людей єгипетської та ханаанської земель, за зерно, яке вони купували, й виділяв їм хліб. Ці гроші Йосиф вніс до фараонового дому.
15 Коли ж закінчилися гроші в єгипетському краю і в ханаанському краю, то всі єгиптяни прийшли до Йосифа з проханням: Дай нам хліба; невже нам вмирати перед тобою через те, що закінчилися гроші?
16 А Йосиф відповів: Якщо закінчилися гроші, то приганяйте вашу худобу; я даватиму зерно за вашу худобу.
17 Тож вони приганяли худобу до Йосифа, а Йосиф давав їм хліб за коней, овець, волів і за ослів. Того року Йосиф забезпечував людей хлібом за всю їхню худобу.
18 Але рік той закінчився. Наступного року люди знову прийшли до нього з проханням: Не хочемо приховувати від нашого володаря, що ми не маємо вже ні грошей, ні худоби для нашого володаря. Нам не залишається більше нічого перед нашим володарем, хіба що лише власні тіла та наші землі.
19 Навіщо гинути нам і нашим землям перед тобою? Купи нас і наші землі за хліб. І станемо ми з нашими землями підневільними фараона. Дай нам насіння, аби ми залишилися при житті та не померли; та й землі наші не спустошаться.
20 Так Йосиф скупив усю єгипетську землю для фараона; кожний єгиптянин продав своє поле, оскільки голод продовжував лютувати. З того часу земля стала фараоновою власністю.
21 Народ же він переселяв у міста, від одного краю Єгипту до другого краю.
22 Йосиф не купив лише земель жерців, тому що священики отримували частку від фараона і жили з того паю, який виділяв їм фараон. Через те вони не продали своїх земель.
23 Після цього Йосиф сказав народу: Ось я сьогодні купив вас і ваші землі для фараона. Нині даю вам насіння; тож засівайте землю,
24 а в жнива п’яту частину віддаватимете фараонові, а чотири частини будуть вам самим як для засіву поля, так і для їжі, – вам та всім вашим родинам, щоб ваші діти мали що їсти.
25 Люди ж відповіли: Ти врятував нам життя; ми знайшли милість в очах нашого володаря, тому будемо фараоновими слугами.
26 Так Йосифом був виданий декрет відносно єгипетської землі, який чинний аж до сьогодні: п’ята частина врожаю належить фараонові, за винятком земель жерців, що не стали власністю фараона.
27 Що ж до Ізраїля, то вони оселилися в єгипетському краю, на землі Ґошен; вони успадкували її, намножилися і стали дуже численними.
Останнє бажання Якова
28 Яків прожив у єгипетському краю ще сімнадцять років. Усього віку життя Якова було сто сорок сім років.
29 Наблизився день смерті Ізраїля. Тож він покликав свого сина Йосифа і сказав йому: Якщо я знайшов ласку в твоїх очах, то поклади свою руку під моє стегно і вияви щодо мене милість і справедливість: ти не поховаєш мене в Єгипті,
30 але я лежатиму з моїми батьками! Ти винесеш мене з Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. Йосиф відповів: Я виконаю твоє прохання.
31 Присягнись мені! – сказав Яків . І той присягнувся батькові . А Ізраїль вклонився на узголів’ї постелі.