Яків благословляє Йосипових синів
1 І сталося по тих випадках, і сказано було Йосипові: “Ось батько твій хворіє”. І він узяв із собою обох своїх синів, Манасію та Єфрема.
2 І промовив він до Якова, й сказав: “Ось до тебе прийшов твій син Йосип!” І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі.
3 І сказав Яків до Йосипа: “Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене.
4 І сказав Він до мене: “Ось Я розплоджу тебе й розмножу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам нащадкам твоїм по тобі володінням навіки”.
5 А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, — вони мої! Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої.
6 А нащадки твої, що породиш по них, — вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм.
7 А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, — це Віфлеєм”.
8 А Ізраїль побачив синів Йосипових та й сказав: “Хто вони?”
9 І сказав Йосип до батька свого: “Вони мої сини, що Бог дав мені тут”. А той відказав: “Візьми ж їх до мене, — і я їх поблагословлю”.
10 А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, — він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх.
11 І сказав Ізраїль до Йосипа: “Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє”.
12 І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі.
13 І Йосип узяв їх обох, — Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів.
14 І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, — а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія — перворідний.
15 І він поблагословив Йосипа, та й промовив: “Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня,
16 Ангол, що рятує мене від усього лихого, — нехай поблагословить цих юнаків, і нехай буде зване в них ім’я моє й ім’я батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі”.
17 А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, — і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з‑над голови Єфрема на голову Манасіїну.
18 І сказав Йосип до батька свого: “Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, — поклади правицю свою на його голову!”
19 А батько його не хотів, і сказав: “Знаю, мій сину, знаю! І він буде народом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею народів”.
20 І він поблагословив їх того дня, кажучи: “Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: “Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію!” І поставив Єфрема перед Манасією.
21 І сказав Ізраїль до Йосипа: “Ось я вмираю… А Бог буде з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків!
22 А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм”.
Яків благословляє Манассію та Єфрема
1 Після цих подій сповістили Йосифові: Твій батько хворий. Тож він узяв з собою двох своїх синів, Манассію та Єфрема, і прийшов до Якова.
2 Повідомили Якову, говорячи: Ось твій син Йосиф прийшов до тебе. Напружившись з усіх сил, Ізраїль сів на ліжку.
3 Тоді сказав Яків Йосифові: Всемогутній Бог з’явився мені в Лузі, що в ханаанському краю, поблагословив мене
4 і сказав мені: Ось Я звеличу тебе і розмножу тебе, виведу з тебе громаду народів. А цю землю дам твоїм нащадкам після тебе у вічне володіння.
5 Що ж до двох твоїх синів, які народилися в тебе в єгипетському краю ще до того, як я прибув до тебе в Єгипет, вони є моїми: Єфрем і Манассія будуть моїми, як Рувим та Симеон.
6 Діти ж, яких породиш після цього, будуть твоїми; вони ввійдуть у перелік своїх братів відповідно до їхньої спадкоємності.
7 Коли я йшов з Падану, в ханаанському краю на моїх руках померла Рахиль. Це сталося в дорозі неподалік Ефрати. Там при дорозі до Ефрати (це Вифлеєм) я її поховав.
8 Побачивши синів Йосифа, Ізраїль запитав: Хто вони?
9 Йосиф відповів своєму батькові: Це – мої сини, яких дав мені тут Бог. ТожЯків сказав: Підведи їх до мене, щоб я їх поблагословив.
10 Очі ж Ізраїля затьмарилися від старості, й він не міг добре бачити. Тому Йосиф підвів їх до нього; він поцілував їх, пригорнувши їх до себе.
11 Йосифові Ізраїль сказав: Я вже не сподівався побачити твоє обличчя, але Бог показав мені й твоїх нащадків.
12 Йосиф відвів їх від його колін і долілиць поклонився батькові .
13 Після того Йосиф узяв їх обох: Єфрема правою рукою з лівого боку Ізраїля, а Манассію лівою рукою з правого боку Ізраїля, і підвів їх до нього.
14 Проте Ізраїль, простягнувши свою правицю, поклав її на голову Єфрема, хоча він був молодшим, а свою лівицю на голову Манассії, хоча Манассія був первістком, схрестивши таким чином руки.
15 І поблагословив він Йосифа такими словами: Бог, перед Яким ходили мої батьки, Авраам та Ісаак, – Той Бог, Який мене годує, є моїм пастирем з дитинства і аж до цього дня;
16 Ангел, який мене рятував від усякого зла, нехай благословить цих дітей, і хай кличеться в них моє ім’я та ім’я моїх батьків, Авраама та Ісаака, і нехай вони намножаться в дуже велике число на землі.
17 Йосиф, побачивши, що батько поклав свою правицю на голову Єфрема, що, на його думку, було помилкою, взяв праву руку свого батька, аби перекласти її з голови Єфрема на голову Манассії;
18 при цьому Йосиф сказав своєму батькові: Не так, мій батьку, адже первісток цей; поклади свою правицю на його голову.
19 Але його батько заперечив, сказавши: Знаю, мій сину, знаю; від цього також вийде народ, і він буде великим, але його молодший брат буде більшим за нього, а його потомство стане повнотою народностей.
20 Благословляючи їх того дня, Яків промовив: Через тебе буде благословенний Ізраїль, бо говоритимуть: Нехай учинить тебе Бог, як Єфрема і Манассію. Таким чином, Єфрем був поставлений перед Манассією.
21 А Йосифові Ізраїль сказав: Ось, я помираю, але Бог буде з вами і поверне вас у країну ваших батьків.
22 Я ж даю тобі понад твоїх братів ту частку землі , яку я забрав з рук аморейців своїм мечем і своїм луком.