Похорон Якова
1 І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його.
2 І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля.
3 І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування. І оплакував його Єгипет сімдесят день.
4 А як минули дні оплакування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: “Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так:
5 “Батько мій заприсяг був мене, говорячи: “Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, — там поховаєш мене”. А тепер нехай я піду, і поховаю батька свого, та й вернуся”.
6 І сказав фараон: “Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе”.
7 І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші єгипетського краю,
8 і ввесь дім Йосипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні Ґошен.
9 І вирушили з ним також колесниці та комонники. І був табір їх дуже великий.
10 І прийшли вони до Ґорен‑Атаду, що по другім боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем… І він учинив батькові своєму семиденну жалобу.
11 І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жалобу в Ґорен-Атаді, та й сказали: “То сильна жалоба для Єгипту!” Тому‑то кликнули ім’я його Авел-Міцраїм , що на тім боці Йордану.
12 І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був.
13 І понесли його сини його до ханаанського Краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре.
14 А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.
Чому Йосип був проданий до Єгипту
15 І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: “А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли?”
16 І переказали вони Йосипові, говорячи: “Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:
17 Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого!” І заплакав Йосип, як вони говорили до нього…
18 І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: “Ось ми тобі за рабів!”
19 А Йосип промовив до них: “Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?
20 Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, — щоб заховати при житті великий народ!
21 А тепер не лякайтеся, — я буду утримувати вас та дітей ваших!” І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.
Йосипова смерть
22 І осівся Йосип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ.
23 І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна.
24 І сказав Йосип до братів своїх: “Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Краю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову”.
25 І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, говорячи: “Конче згадає Бог вас, а ви винесете звідси кості мої!”
26 І впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ. І забальзамували його, і він був покладений у труну в Єгипті.
1 І Йосиф, припавши до обличчя свого батька, плакав над ним і поцілував його.
2 Потім Йосиф звелів своїм слугам-лікарям забальзамувати тіло свого батька, і лікарі забальзамували Ізраїля.
3 На це пішло сорок днів, бо саме стільки часу триває бальзамування. Єгиптяни оплакували Якова сімдесят днів.
4 Як скінчились дні його жалоби, Йосиф звернувся до придворних фараона зі словами: Якщо я знайшов милість у ваших очах, передайте фараонові мої слова:
5 Мій батько взяв з мене присягу, говорячи: Ось я вмираю. Поховай мене в гробниці, яку я собі приготував у ханаанському краї. Тому дозволь мені піти й поховати мого батька, і я повернуся.
6 Фараон відповів: Іди, поховай свого батька саме так, як він тебе заприсягнув.
7 І пішов Йосиф, щоб поховати свого батька. З ним також пішли усі придворні фараона, вельможі його дому та всі вельможі єгипетського краю.
8 Пішли й усі домашні Йосифа та його брати, – уся родина його батька. Лише своїх дітей, а також своїх овець і своїх волів залишили в ґошенській землі.
9 Їх також супроводжували колісниці та вершники, так що утворилася дуже велика процесія.
10 Вони прийшли до току Атада, що за Йорданом, і там оплакували Якова дуже великим і сильним голосінням. Там справив Йосиф за своїм батьком семиденну жалобу.
11 Коли ж побачили мешканці ханаанського краю жалобу на току Атада, то сказали: Це велика жалоба для єгиптян. Саме тому темісце за Йорданом названо: Авел-Міцраїм, тобто Жалоба Єгипту .
12 Отож, сини Якова зробили йому так, як він їм заповів.
13 Його сини перенесли батька до ханаанського краю і поховали його в печері на полі Махпела, що навпроти Мамре, – на полі яке придбав у власність Авраам у Ефрона-хеттейця.
14 Після похорону свого батька Йосиф повернувся до Єгипту. Повернулися він і його брати та всі, що ходили з ним ховати його батька.
Йосиф заспокоює та запевняє своїх братів
15 Як же брати Йосифа усвідомили, що їхній батько помер, то сказали: А що як Йосиф затаїв на нас зло і захоче відплатити нам за все лихо, яке ми йому заподіяли?!
16 Тому вони послали сказати Йосифові: Твій батько перед своєю смертю заповів, кажучи:
17 Так скажіть Йосифові: Прости злочин твоїх братів та їхній гріх, оскільки вони дійсно заподіяли тобі зло. Тому тепер прости провину слуг Бога твого батька. Йосиф плакав, коли йому це говорили.
18 Тож його брати особисто підійшли до Йосифа , впали перед ним долілиць і сказали: Ось ми – твої слуги.
19 Та Йосиф промовив до них: Не бійтеся! Хіба ж я можу бути замість Бога?
20 Ви замислювали проти мене зло, однак Бог повернув це на добро, аби сталося так, як є сьогодні: прогодувати численний народ.
21 Тому не бійтесь, – я утримуватиму вас і ваших дітей. Він потішив їх, розмовляючи з ними доброзичливо .
Смерть та поховання Йосифа
22 Йосиф і вся родина його батька залишилися в Єгипті. Всього Йосиф прожив сто десять років.
23 Йосиф побачив Єфремових дітей аж до третього покоління. Також і діти Махіра, Манассіїного сина, народилися на коліна Йосифа.
24 Прийшов час , і Йосиф сказав своїм братам: Я вмираю, але Бог неодмінно відвідає вас, і виведе вас з цієї землі у край, який Бог з клятвою пообіцяв Авраамові, Ісаакові та Якову.
25 І Йосиф взяв від синів Ізраїля клятву, кажучи: Бог неодмінно відвідає вас, а ви заберете звідси мої кості.
26 Йосиф помер у віці ста десяти років. Його забальзамували і поклали в труну в Єгипті.