Гордість Ізраїля свідчить на нього
1 Коли Я лікую Ізраїля, то виявляю гріх Єфремів та зло Самарії, бо роблять вони неправдиве, і злодій приходить, грабує на вулиці банда.
2 І не думають в серці своєму, що Я пам’ятаю про все їхнє зло. Тепер їхні вчинки ось їх оточили і перед обличчям Моїм поставали.
3 Вони злістю своєю втішають царя, а своїми обманами — зверхників.
4 Усі вони чинять перелюб, мов піч, яку пекар розпалює, що напалювати перестає, як тісто замісить та вкисне воно.
5 У святковий день нашого царя похворіли князі від жару вина, і він простяг до насмішників руку свою.
6 Бо їхнє нутро, як піч, у них палає їхнє серце: всю ніч спить їхній гнів, а на ранок горить, як палючий огонь.
7 Вони всі гарячі, як піч, і суддів своїх пожирають. Усі царі їхні попадали, між ними нікого нема, хто б кликав до Мене.
8 Змішався Єфрем із народами, Єфрем став млинцем, що печеться неперевернений.
9 Його силу чужі пожирають, та про те він не знає, вже й волосся посивіло в нього, а того він не знає.
10 І гордість Ізраїля свідчить на нього, і до Господа, Бога свого вони не вертаються, і не шукають Його у всім цім.
11 А Єфрем став, як голуб, — нерозумний, немудрий: закликають в Єгипет, а йдуть в Асирію.
12 Як підуть вони, розтягну Свою сітку над ними, — стягну їх додолу, мов птаство небесне, — за злобою їхньою Я їх караю.
13 Горе їм, бо від Мене вони відійшли, погуба на них, бо повстали вони проти Мене! Хоч Я викупив їх, та вони проти Мене говорять неправду.
14 І вони в своїм серці не кличуть до Мене, як виють на ложах своїх, точать сварку за хліб та вино, і відступають від Мене.
15 А Я їх картав, їхні рамена зміцняв, а вони зло на Мене задумують…
16 Вони навертаються, та не до Всевишнього, стали, немов той обманливий лук… Упадуть від меча їхні князі за гордість свого язика, — це їхня наруга в єгипетськім краї!
1 Як тільки Я починаю лікувати Ізраїль, так зразу виявляється беззаконня Єфрема й злочин Самарії, оскільки вони звикли до шахрайства. Злодії вдираються в будинки, а на вулицях орудують розбійники.
2 Ніхто з них не хоче й думати, що Я знаю про всі їхні злочини. Адже вони обгорнуті своїми злими вчинками, які постійно переді Мною.
3 Своїми лиходійствами вони веселять царя, – своїм шахрайством – можновладців.
4 Усі вони палають перелюбством – як піч пекаря, вогонь якої вже не потрібно підтримувати, поки зійде замішане ним тісто.
5 У святковий день нашого царя його можновладці до знесилення впиваються міцним вином, а разом з ними й він (цар ) приєднується до глузування.
6 Всі вони наближаються до нього розгарячені, наче піч, – нишком, як тліючий у печі вогонь, замишляють протягом ночі підступ, а вранці спалахують, як потужне полум’я.
7 Усі вони розпечені, як піч, й у злості пожирають своїх суддів. Один за другим падають їхні царі, але жоден з них не кликав до Мене по допомогу .
Ізраїль звертається за допомогою не до Бога, а до інших народів
8 Єфрем змішався з народами, – Єфрем став недопеченим коржем, якого вчасно не перевернули.
9 Чужі пожирають його силу, а він про це не відає. Його вже припорошила сивина, а він і не усвідомлює цього.
10 Хоча зарозумілість Ізраїлю свідчить проти нього, вони (Ізраїльтяни ) не навертаються до Господа, свого Бога, – не шукають Його, щоби з ними не відбувалось.
11 Єфрем став, як наївний і нерозумний голуб, – то кличе Єгипет, то йде в Ассирію.
12 Тому, коли вони (єфремляни ) йдуть, Я накидаю на них Мою сітку. Притягаю їх до дому , як птахів небесних, й караю всю громаду, згідно зі злом, яке приносять їхні угоди.
13 Горе їм, оскільки вони відвернулись від Мене! Їм загрожує загибель, оскільки вони збунтувались супроти Мене. Я їх рятував, а вони говорили щодо Мене неправду.
14 Вони не волають до Мене щирим серцем, хоч і голосять на своїх постелях. Караються через пшеницю та вино і відступають від Мене.
15 Я їх навчав, зміцнював їхні руки, в той час як вони замишляли проти Мене зло.
16 Навертаються, але не до Всевишнього, стали, наче зрадливий лук. Їхні можновладці поляжуть від меча, – через свої зухвалі промови перетворяться на посміховисько в єгипетському краї.