Горе законодавцям несправедливим!
1 Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо,
2 щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобиччю їм, і пограбувати сиріт…
3 А що ви чинитимете в день навіщення, і наглої згуби, що прийде здалека, — до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою?
4 Нічого не лишиться — тільки зігнутися між полоненими, і попадати між позабиваними… При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!..
Буде суд і над завойовниками
5 Біда асирійцеві, жезлові гніву Мого, а кий у руках його — це пересердя Моє!
6 На люд нечестивий пошлю Я його, про народ Мого гніву йому накажу, щоб набрати здобичі й вчинити грабунок, і щоб потоптати його, як болото на вулицях.
7 Та не так він собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його — щоб немало народів понищити та погубити!
8 Бо говорить: Хіба мої провідники разом усі не царі?
9 Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хамат не такий, як Арпад? Хіба ж не така Самарія, як Дамаск?
10 Тому що рука моя царства божків досягла, а в них більші боввани, як в Єрусалимі та в Самарії,
11 то хіба не зроблю я так само для Єрусалиму й бовванів його, як зробив я був для Самарії й божків її?
12 І станеться, як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже : Навіщу я плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його!
13 Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я‑бо розумний, — і відміняю границі народів, а їхній маєток грабую, і як сильний, скидаю пануючих!
14 І досягла, мов кубло те, багатства народів рука моя, і як збирають покинені яйця, я всю землю зібрав, — і ніхто не порушив крилом, і дзюбка не відкрив, і не зацвірінькав…
15 Чи буде сокира пишатися понад свого рубача? Чи понад свого пилувальника буде гордитися пилка? Ніби жезло повищує тих, хто його підіймає, ніби підносить кий того, хто не є дерево!
16 Зате Господь, Бог Саваот пошле сухорлявість на ситих його, і під його славою — полум’я буде палати, немовби пожар!
17 І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його — полум’ям, і запалить воно, й пожере його терня й будяччя його в один день!
18 І славу лісу його й його саду вигубить Він від душі й аж до тіла, і буде, що знидіє він, мов той хворий, —
19 і буде останок дерев його лісу такий нечисленний, що й хлопець їх спише!
А останок Ізраїля навернеться
20 І станеться в день той, останок Ізраїля і врятовані дому Якова не будуть вже більш опиратись на того, хто б’є їх, — й обіпруться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого.
21 Рештки навернуться, рештки Якова, до Сильного Бога.
22 Бо коли б був народ твій, Ізраїль, як морський пісок, тільки рештки із нього навернуться! Загибель призначена є, щоб виповнилась справедливість,
23 бо виконає Господь, Бог Саваот постановлену згубу посеред всієї землі.
24 Тому так промовляє Господь, Бог Саваот: Мій народе, мешканче Сіону, не бійсь асирійця! Він палицею тебе вдарить, і кия свого підійме на тебе, як колись на дорозі єгипетській.
25 Бо мало ще, трохи побуде , — та й скінчиться лють, і звернеться гнів Мій на знищення їх!
26 І збудить на нього бича Господь Саваот, як уразив був Він Мадіяма при скелі Орев, і кий Його буде на морі, і його Він простягне, як колись на Єгипет!
27 І станеться в день той, з твого рамена тягар його здійметься, а з‑над шиї твоєї ярмо його, і через ситість ярмо буде знищене!
28 Він прийде навпроти Айяту, перейде в Мігрон, свої речі складе до Міхмашу.
29 Перейдуть провалля, Гева — ночліг нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів’а.
30 Заголоси ти, о дочко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте!
31 Мадмена розбіглась, мешканці Гевіму втікають…
32 Ще сьогодні зостанеться він у Нові; своєю рукою грозить горі дочки Сіону, пагірку Єрусалиму.
33 Ось Господь, Бог Саваот, відтинає галузки застрашальною силою, — і найвищі поставою будуть постинані, а високі будуть понижені.
34 І буде обтята навколо залізом гущавина лісу, і Ливан упаде від Могутнього!
Горе несправедливим законодавцям
1 Горе тим, котрі створюють несправедливі закони, і писарям, які пишуть жорстокі постанови,
2 позбавляючи бідних правосуддя та урізуючи права Мого вбогого народу, щоби вдови ставали здобиччю, і можна було грабувати сиріт.
3 А що ви робитимете в день ваших відвідин, коли нагряне на вас погибель здалеку? До кого втікатимете по допомогу і де залишите ваші скарби?
4 Без Мене ви опинитесь серед бранців, або поляжете між убитими. Але і після всього цього не відвернеться Його гнів, і рука Господня буде простягнута.
Майбутнє покарання Ассирії
5 Горе Ассирії – палиці Мого гніву, адже в її руках жезл Мого обурення!
6 Я посилаю Ассирію проти нечестивого народу, – на народ, на якому Моє обурення, даю дозвіл брати здобич грабуванням, а його самого топтати, як болото на дорозі.
7 Вона ж (Ассирія ) мислить по-іншому, в її серці інші задуми. Вона у своєму серці замишляє спустошувати і нищити багато інших народів.
8 Вона каже: Хіба всі мої можновладці – не царі?
9 Хіба Калне не те саме, що й Каркеміш, або Хамат не те, що й Арпад, чи Самарія не те, що й Дамаск?
10 Адже моя рука підкорила царства з їхніми ідолами, де було різьблених ідолів більше, ніж у Єрусалимі та в Самарії;
11 як я зробив із Самарією та її рукотворними кумирами , так зроблю з Єрусалимом та його ідолами…
12 Тому, коли мій Владика завершить усі Свої справи на горі Сіон і в Єрусалимі, то займеться результатами зарозумілості серця царя Ассирії, – його хвастощами слави у власних очах.
13 Адже він думає: Усе це я зробив силою власної руки і завдяки своєму розуму, оскільки я своєю мудрістю пересуваю кордони народів, грабую їхні скарби, і як витязь викидаю їхніх правителів.
14 Моя рука сягає багатств народів, як пташиних гнізд; і як забирають залишені в них яйця, так я забрав усі землі, і не було жодного, хто поворухнув би крилом, чи відкрив рота й пискнув.
15 Але хіба сокира величається перед тим, хто нею рубає? Хіба пила вихваляється перед тим, хто нею працює? Це схоже, якби палиця розмахувала б тим, хто її піднімає, або кий опирався б на того, хто його тримає в руці.
16 Тому мій Владика, Господь Саваот, пошле сухоти на всіх його вгодованих, а під його славою спалахне вогонь, немов полум’я пожежі.
17 Світло Ізраїлю спалахне вогнем, а його Святиня – полум’ям, яке спалить, пожираючи його терен та колючий чагарник в один день.
18 Він дощенту, з душею і тілом, знищить славу його лісу та його саду, а він сам чахнутиме, як хворий на сухоти, –
19 а залишок дерев його лісу буде таким нечисленним, що навіть дитина їх порахує.
Залишок Ізраїля навернеться до Господа
20 Того дня станеться так, що залишок Ізраїлю і врятовані з роду Якова, більше не покладатимуться на тих, хто їх побив, але в істині будуть покладатися на Господа, Святого Ізраїлевого.
21 Залишок навернеться, – залишок Якова, – до Всемогутнього Бога.
22 Бо хоча б твого народу, Ізраїлю, було, як морського піску, лише його залишок навернеться. Загибель визначена вищою справедливістю.
23 Адже визначена загибель звершується по всій землі за волею мого Владики, Господа Саваота.
24 Тому так говорить мій Владика, Господь Саваот: Народе Мій, який мешкаєш на Сіоні, не бійся ассирійців! Вони вдарять тебе палицею, піднявши на тебе кия, як в давнину Єгипет.
25 Але вже зовсім недовго, і Моє обурення припиниться, а Мій гнів обернеться задля їхнього знищення.
26 Господь Саваот підійме на них батога, як під час знищення Мідіяна біля скелі Орева, і як Він підняв Свого жезла над морем проти Єгипту.
27 У той час станеться таке: тягар Ассирії буде знятий з твоїх плечей, і її ярмо – з твоєї шиї, – ярмо розпадеться на зміцнілій твоїй шиї…
28 Вони йдуть на Аят, переходять через Міґрон і залишають свій військовий обоз у Міхмасі.
29 Переходять ущелину, а в Геві будуть ночувати; затремтіла Рама, з Гіви Саулової розбігаються.
30 Заголоси і ти, о, дочко Ґалліма, – нехай почує Лаїш, обізветься нещасний Анатот.
31 Порозбігалися з Мадмени, а ті, що живуть у Ґевімі, шукають схованки.
32 Ще день стоятимуть у Нові, погрозять своєю рукою горі, – дочці Сіону, та єрусалимському пагорбу.
33 Але Владика, Господь Саваот, потужною силою повідтинає галузки, – буйні з них будуть зрубані, – навіть найвищі будуть повалені.
34 Він вирубає лісові хащі залізом, – впаде Ліван від Всемогутнього.