1 Овечки пошліть власникові землі, із Сели на пустиню, на гору Сіонської дочки.
2 І станеться, мов те сполошене птаство, з кубла повигонене, будуть дочки Моавські при бродах Арнону:
3 “Подай раду, зроби присуд, учини нічну тінь свою повного полудня, сховай вигнаних, біженця не видавай…
4 Нехай мешкають в тебе вигнанці Моаву, стань їм захистом перед грабіжником, бо не стало насильника, скінчився грабунок, загинув топтач із землі…
5 І буде утверджений милістю трон, і сяде на ньому у правді в наметі Давида суддя, що дбатиме за правосуддя та буде в справедливості вправний.
6 Ми чули про гордість Моава, що гордий він дуже, про сваволю його й його гордість, про лютість його, про неслушні його нісенітниці…”
7 Буде тому голосити Моав над Моавом, увесь голосити він буде! За паляницями з грон Кір‑Харесету плакати будуть насправді побиті,
8 бо посохли хешбонські поля, і виноградник Сівми; володарі народів понищили грозна добірні, які до Язеру сягали й зникали в пустині; галузки ж його розтягалися, і море вони перейшли.
9 Тому‑то язерським плачем буду плакати за виноградину Сівми. Сльозою своєю тебе орошу, о Хешбоне й Ел’але, бо крик бою напав на твій збір та на жниво твоє.
10 І буде забрана радість та втіха із саду, а по виноградниках пісні не буде й не здійметься окрик. Вина по чавилах не буде топтати чавильник, — окрик радости Я припинив!
11 Тому‑то в жалобі звучать про Моав мої нутрощі, мовби та арфа, а нутро моє — про Кір‑Херес.
12 І буде, як виявиться, що змучивсь на взгір’ї Моав, і ввійде молитись у святиню свою, та він не осягне нічого.
13 Оце слово, яке говорив був віддавна Господь про Моава.
14 А тепер Господь каже, говорячи: За три роки, однакові з літами наймита, буде зневажена слава Моава з усім велелюддям його , а позосталість — мала та дрібна, невелика!
1 Посилайте ягнят до володаря краю із Сели в пустелі, на гору дочки Сіону.
2 Адже дочки Моава уподібняться пташенятам, що випали з гнізда, і опинилися біля бродів Арнону.
3 Дай пораду, прийми рішення, і своєю тінню в ясний полудень вкрий, як уночі, – сховай вигнанців й не видавай біженців.
4 Нехай поживуть у тебе моавські втікачі, стань для них укриттям від грабіжника. Адже не стане мучителя й припиниться знищення, – зникне той, хто топтав нашу землю.
5 Тоді утвердиться престол милосердям, і на ньому сидітиме справедливий суддя, котрий дбатиме про дотримання закону, – він діятиме справедливо в Давидовому наметі.
6 Ми чули про зарозумілість Моава, і як він у своїй гордині й чванливості злісно пишається собою, але всі його вихваляння – порожнє белькотання.
7 Тому Моав ридатиме за Моавом (за собою ), – усі його люди плакатимуть, – голоситимуть за виноградними паляницями Кір-Харесета , який цілковито зруйнований.
8 Хешбонські поля та виноградники Сівми спустошені . Правителі народів знищили її виноградники, які сягали аж до Язера, – простягались далі в пустелю! Їхні добірні лози розростались аж за море.
9 Тому і я оплакуватиму разом із Язером виноградники Сівми, – орошу своїми сльозами Хешбон і Елеале, оскільки на твої жнива і на твоє збирання плодів припадають бойові крики ворога.
10 Замовкли в садах радість і веселощі, а у виноградниках вже не чути голосу пісень і радісних вигуків; вже не чавлять виногрон у виноградних чавильнях. Я (Господь ) припинив усі веселощі.
11 Тому-то й стогне моє нутро над долею Моаву, як звук гусел, – моє серце ридає над Кір-Харесом.
12 І хоч виходитиме Моав на узвишшя і до знесилення молитиметься у своїй святині, йому це не допоможе.
13 Таке слово провістив Господь про Моав раніше.
14 Тепер же Господь говорить такі слова: рівно за три роки, відповідно до року наймита, (день у день ) слава Моаву з усім його велелюддям буде зневажена, а залишок буде дуже малим і незначним.