Ізраїль славить Господа
1 Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасіння за мури й примурки.
2 Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить!
3 Думку, оперту на Тебе , збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає.
4 Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!
5 Бо знизив Він тих, хто замешкує на висоті, неприступне те місто — понизив його, Він понизив його до землі, повалив аж у порох його!
6 Його топче нога, — ноги вбогого, стопи нужденних…
7 Проста дорога для праведного, путь праведного Ти вирівнюєш.
8 І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам’ять Твою пожадання моєї душі, —
9 за Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!
10 Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить!
11 Господи, піднялася рука Твоя високо, та не бачать вони! Нехай же побачать горливість Твою до народу, і нехай посоромляться, хай огонь пожере ворогів Твоїх!
12 Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав!
13 Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє.
14 Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них.
15 Розмножив Ти, Господи, люд, розмножив Ти люд, і прославив Себе, всі границі землі Ти далеко посунув.
16 Господи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав.
17 Як жінка вагітна до породу зближується, в своїх болях тремтить та кричить, — так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм:
18 ми були вагітними та корчилися з болю, немовби родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились…
19 Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло, тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя — це роса зцілень , і земля викине мертвих!
20 Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!
21 Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, — і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх!
Пісня спасіння
1 Того дня в Юдинім краю заспівають таку пісню: Наше місто могутнє! Він дає нам спасіння, наче мур з фортецею.
2 Відчиніть брами! Нехай увійде праведний народ, який зберігає вірність.
3 Незмінного в намірах Ти зберігаєш у повному спокої, бо він надію покладає на Тебе.
4 Надійтесь на Господа завжди, адже Господь є віковічною скелею!
5 Він упокорює тих, хто підноситься високо. Неприступне, високе місто Він понижує, валить його на землю, кидає його в порох, аби
6 його топтали ноги убогих духом і стопи нужденних.
7 Дорога праведного пряма. Боже справедливий, Ти вирівнюєш стежку праведного.
8 Йдучи дорогою Твоїх присудів, Господи, ми покладаємось на Тебе. До Твого Імені й роздумів про Тебе прагне наша душа.
9 Моя душа тужить за Тобою вночі, і мій дух шукає Тебе до ранку, бо коли Твої присуди звершуються на землі, тоді мешканці світу навчаються справедливості.
10 Якщо до нечестивого виявити милість, він не навчиться справедливості. Такий і в країні праведних чинитиме беззаконня, не звертаючи уваги на Господню велич.
11 Господи, хоч Твоя рука вже піднята, але вони її не бачать. Нехай же вони побачать Твою ревність щодо Свого народу та засоромляться, і нехай пожере їх вогонь, призначений для Твоїх ворогів.
12 Господи, подаруй нам мир, адже всі наші справи Ти учинив для нас.
13 Господи, Боже наш, інші можновладці, а не Ти, оволодівали нами! Але ми шануємо лише Тебе і Твоє Ім’я!
14 Вони мертві й уже не оживуть, духи не встануть, бо Ти навідав їх і знищив, – Ти стер навіть усю пам’ять про них.
15 Але Свій народ, Господи, Ти намножив, – народ Ти розмножив і прославився, розширивши кордони краю!
16 Господи, у нещасті вони Тебе шукали, – коли Твоє покарання падало на них, вони пошепки виливали свій біль перед Тобою .
17 І як породілля при наближенні родів стогне і кричить від свого болю, такими й ми були перед Тобою, Господи.
18 Ми були вагітними, мучились від переймів, але породили лише вітер. Ми не принесли землі спасіння, і мешканці світу не відродилися.
19 Але Твої померлі оживуть, – мертві тіла знову житимуть. Тож пробудіться і співайте всі ті, що перебуваєте в землі! Бо роса Твоя, – роса живодайна для творіння, – і земля викине померлих.
Господь захистить та відновить Ізраїль
20 Отже, йди мій народе, – увійдіть у свої покої, замкніть за собою свої двері, – сховайтеся на якусь мить, поки не мине гнів.
21 Бо вже Господь виходить зі Свого місцеперебування, аби покарати мешканців землі за їхні беззаконня. Земля тоді відкриє пролиту на ній кров, і більше не ховатиме своїх убитих.