Звеличений буде Господь у Сіоні
1 Горе тобі, що пустошиш, хоч сам не спустошений, тобі, що грабуєш, хоч тебе й не грабовано! Коли ти пустошити скінчиш, — опустошений будеш, коли грабувати скінчиш, тебе пограбують…
2 Господи, змилуйсь над нами, — на Тебе надіємось ми! Будь їхнім раменом щоранку та в час утиску нашим спасінням!
3 Від сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого вивищення розпорошаться люди.
4 І ваша здобич збереться, як збирають тих коників, як літає ота сарана, — так кидатись будуть на неї.
5 Величний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою.
6 І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній — буде він скарбом його.
7 Тож по вулицях їхні хоробрі кричать, гірко плачуть провісники миру.
8 Биті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі! Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажив людину…
9 Сумує та слабне земля, засоромився й в’яне Ливан, став Сарон немов пуща, Башан та Кармел своє листя зронили…
10 Нині воскресну, говорить Господь, нині прославлюсь, нині буду вознесений!
11 Заваготієте сіном, стерню ви породите; дух ваш — огонь, який вас пожере…
12 І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть огнем вони спалені…
13 Почуйте, далекі, що Я був зробив, і пізнайте, близькі, Мою силу!
14 Затривожились грішні в Сіоні, і трепет безбожних обняв… “Хто з нас мешкатиме при жерущім огні? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищу?”
15 Хто ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла, —
16 той перебуватиме на високостях, скельні твердині — його недоступна оселя, його хліб буде даний йому , вода йому завжди запевнена!
17 Твої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку.
18 Твоє серце роздумувати буде про страх: Де Той, Хто рахує? Де Той, Хто все важить? Де Той, Хто обчислює башти?
19 Уже не побачиш народу зухвалого, народу глибокомовного, якого не можна було б розібрати, незрозумілоязикого, якого не можна було б зрозуміти.
20 Подивись на Сіон, на місто наших святкових зібрань, — очі твої вгледять Єрусалим, мешкання спокійне, скинію ту незрушиму, — кілля її не порушаться ввік, а всі шнури її не порвуться.
21 Бо величний Господь для нас тільки отам, — місце потоків й просторих річок, — не ходить по ньому весловий байдак, і міцний корабель не перейде його.
22 Бо Господь — наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!
23 Опустилися шнури твої, не зміцняють підвалини щогли своєї, вітрил не натягують. Тоді будуть ділити награбовану здобич, і навіть криві грабуватимуть.
24 І не скаже мешканець “Я хворий!” І прощені будуть провини народу, що в ньому живе.
Молитва у час недолі
1 Горе тобі, спустошувачу, якого ще не спустошено, і зраднику, з яким ще не повелися віроломно. Щойно закінчиш спустошувати інших, ти будеш спустошений сам; як тільки перестанеш зраджувати, з тобою вчинять віроломно.
2 Господи, помилуй нас! Ми на Тебе покладаємось! Будь нашою силою з самого ранку, – нашим спасінням у час недолі.
3 Від Твого потужного голосу втікають народи, – коли Ти піднімаєшся, розпорошуються племена.
4 А вашу здобич збиратимуть, як збирає, поїдаючи, гусінь, – накинуться на неї, як накидається сарана.
5 Величний Господь, Котрий перебуває на висотах! Він сповнив Сіон правосуддям і праведністю.
6 Тоді настануть для тебе безпечні часи – багатство спасіння, мудрості й пізнання, а Господній страх стане Його скарбом для тебе .
7 Ось їхні (Арієла ) хоробрі ридають на вулицях, – посли миру гірко плачуть.
8 Адже їхні дороги опустіли, – немає тих, котрі ними подорожували б. Заповіт зламаний, міста зневажені, а людина нічого не значить.
9 Сумує і в’яне земля, осоромлений Ліван, Саронська долина стала пустелею, опадає листя Башану і Кармелю…
10 Тепер повстану, – говорить Господь, – нині прославлюся, тепер звеличуся!
11 Ви завагітніли сіном, а народите солому; ваше дихання – вогонь, який вас і пожере.
12 Народи уподібняться до гашеного вапна, до вирваної тернини, яка чекає на спалення у вогні.
13 Послухайте, всі далекі, що Я зробив, – визнайте, близькі, силу Мою!
14 Злякалися грішники на Сіоні, – жах охопив нечестивих. Хто з нас може перебувати поряд з пожираючим вогнем? Хто з нас спроможний встояти біля вічного полум’я?
15 Той, хто живе праведно, і щирий у своїх словах, – хто цурається неправедного прибутку (здирства ), стримує руки, щоб не брати хабара; хто закриває свої вуха, щоб не чути про кровопролиття, й заплющує свої очі, щоб не дивитися на зло.
16 Такий житиме на висотах, – неприступні скелі будуть його захистом. Його хліб буде даний йому, і води в нього не забракне.
17 Твої очі побачать Царя в усій Його красі, – дивитимуться на простори землі.
18 Твоє серце буде лише згадувати про минулі страхіття: Де ті, що рахували? Де ті, що важили? Де той, що перераховував вежі?
19 Не побачиш більше зухвалого народу, – людей з глухим голосом, мову яких годі й зрозуміти, оскільки бурмочуть дивною, важкою для сприйняття мовою.
20 Подивись на Сіон, – місто наших урочистих зібрань! Твої очі побачать Єрусалим, – мирну оселю, непорушний намет, кілки якого ніколи не вирвуть, а його шнури ніколи не порвуться.
21 Адже там з нами наш величний Господь; там – місце рік та широких водних каналів. Ними не пройдуть жодні веслові човни, – не пропливуть і великі кораблі.
22 Господь – наш Суддя, Господь – наш Законодавець, Господь – наш Цар, Котрий і врятує нас!
23 Хоча й обвисли ваші шнури й не можуть міцно утримувати в своїх основах свої щогли, – через що не натягуються вітрила, але ви розділите велику здобич, і навіть каліки братимуть здобич.
24 І ніхто з мешканців не скаже: Я хворий! Людям, котрі живуть там, будуть прощені гріхи.