Господь обороняє Єрусалим
1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то роздер свої шати та накрився веретою, і ввійшов до Господнього дому…
2 І послав він Еліякима, керівника палати, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина.
3 І сказали вони до нього: “Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й картання та наруги! Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та немає сили породити!
4 Може, почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за решту, що ще знаходиться”…
5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.
6 І сказав їм Ісая: “Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя.
7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і вернеться до свого краю. І Я вражу його мечем у його краї!”
8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.
9 І він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: “Він вийшов воювати з тобою!” І почув він, і послав послів до Єзекії, говорячи:
10 “Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зводить тебе Бог твій, на Якого ти надієшся, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя.
11 Ось ти чув, що зробили асирійські царі всім краям, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?
12 Чи їх урятували боги тих народів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?
13 Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?”
14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем.
15 І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи:
16 “Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса та землю!
17 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога.
18 Справді, Господи, асирійські царі попустошили всі народи та їхні краї.
19 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин людських рук, дерево та камінь, і понищили їх.
20 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!”
21 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: “Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те , про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.
22 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!
23 Кого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі? — На Святого Ізраїлевого!
24 Через рабів своїх Господа ти ображав та казав: Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі, на боки Ливану, і позрубую кедри високі його, добірні його кипариси, і зберусь на вершок його височини, — в гущину його саду,
25 я копаю та п’ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки!
26 Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх.
27 А мешканці їхні — безсилі, настрашені та побентежені, вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло…
28 І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення.
29 За твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до вух Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє — в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти!
30 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід.
31 А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору.
32 Бо з Єрусалиму вийде позостале, а рештки — з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це.
33 Тому так сказав Господь про асирійського царя: “Він не ввійде до міста цього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле.
34 Якою дорогою прийде, то нею й повернеться, у місто ж оце він не ввійде, — говорить Господь!
35 І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!”
36 І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п’ять тисяч. І повставали рано‑вранці, аж ось — усі тіла мертві…
37 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневії.
38 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар’ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат… А замість нього зацарював син його Есар‑Хаддон.
Господь через Ісаю обіцяє Свій захист
1 Вислухавши все, цар Єзекія роздер свої шати, і, зодягнувшись у веретище, пішов до Господнього Храму.
2 Урядника ж над палацом Еліякима та писаря Шевну, разом зі старійшинами від священиків, – усіх , одягнутих у веретища, – він послав до Ісаї, сина Амоса.
3 Прибувши , вони розповіли йому, що сказав Єзекія: Цей день став днем смутку, ганьби і зневаги, оскільки прийшов час народжувати, але немає сили породити.
4 Може, Господь, твій Бог, зверне увагу на мову Рабшака, якого послав ассирійський цар, його володар, щоб зганьбити живого Бога, і покарає за слова, які чув Господь, твій Бог! А ти помолися за тих, котрі ще залишилися живими.
5 Отже, коли прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї,
6 він їм сказав: Передайте вашому володареві те, що говорить Господь. Не бійся слів, які ти почув, і якими Мене ганьбили слуги ассирійського царя.
7 Ось Я зішлю на нього такого духа, що, почувши вістку, він повернеться в свою країну і поляже від меча в своїй землі.
Нові погрози Рабшака
8 Коли Рабшак повернувся, то застав ассирійського царя, який вже воював проти Лівни, і дізнався, що цар залишив Лахіш.
9 Царю повідомили про Тіргаку, ефіопського царя, таке: Він вирушив воювати з тобою. Почувши про це, він все ж послав вісників до Єзекії знову з певним посланням.
10 Передайте юдейському цареві Єзекії мої слова: Нехай не обманює тебе твій Бог, на Якого ти покладаєшся, мовляв: Єрусалим не буде виданий у руки царя Ассирії!
11 Ти, напевно, чув, що зробили ассирійські царі з усіма країнами, яких знищили, як приречених на закляття. Невже врятуєшся ти?
12 Хіба вберегли боги свої народи, яких знищили мої предки, а саме: Ґозана, Харана, Рецефа, як і нащадків Едена, котрі жили в Телассарі?
13 Де цар Хамата та цар Арфада, а також царі міст Сефарваїма, Гени, Ївви?
Молитва Єзекії у Храмі
14 Взявши лист з рук посланців, Єзекія прочитав його і пішов з ним до Господнього Храму. Там Єзекія розгорнув сувій перед Господом.
15 Там Єзекія молився до Господа, говорячи:
16 Господи Саваоте, Боже Ізраїлю, Який сидиш на херувимах , Ти – єдиний є Богом усіх царств світу, адже Ти створив небо і землю.
17 Схились, Господи, й вислухай! Відкрий, Господи, Свої очі й подивися! Почуй всі слова Сеннахеріва, який через послів зневажав живого Бога!
18 Та й насправді, Господи, ассирійські царі вигубили всі народи і їхні землі,
19 вони повкидали їхніх божків у вогонь, оскільки ті не були богами, а просто творивом людських рук – дерево і камінь, тому й знищили їх.
20 Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас з його руки, аби всі царства землі дізнались, що Ти єдиний є Господом!
Божа відповідь відносно Сеннахеріва
21 Після цього Ісая, син Амоса, звелів передати Єзекії, що говорить Господь, Бог Ізраїлю щодо його молитви до Нього відносно Сеннахеріва, царя Ассирії.
22 Ось слова, які про нього каже Господь: Зневажає тебе і глузує над тобою діва, дочка Сіону, – хитає вслід тобі головою дочка Єрусалима!
23 Кого ти зневажав і ображав? На кого ти підвищував голос і в зарозумілості піднімав догори свої очі? Проти Святого Ізраїлевого!
24 Адже через своїх послів ти ганьбив Владику, вихваляючись: Безліччю моїх колісниць я покорив високі гори, досяг узгір’я Лівану, зрубував найвищі кедри та його добірні кипариси; я навіть піднявся на найвищу вершину, – до його саду-лісу.
25 Я викопував джерела і пив з них воду, осушував стопами моїх ніг усі ріки Єгипту!
26 Хіба ти не чув, що віддавна створив усе це Я? Від прадавніх часів замислив те, що потім здійснив. Тому ти й спустошуєш укріплені міста, перетворюючи їх на купи руїн.
27 Їхні мешканці безсилі в своїй розгубленості й збентеженні і уподібнились до зілля на полі, до зеленої трави, – вони як трава на дахах і як спалене сонцем збіжжя, що пожовкли раніше, ніж доспіли.
28 Я знаю, коли ти сідаєш, коли виходиш і входиш; знаю і шалену твою лють на Мене.
29 Оскільки ти оскаженів на Мене, і твоє зухвальство дійшло до Мого слуху, то Я вправлю Моє кільце у твої ніздрі, – Мою вуздечку у твій рот та поверну тебе назад дорогою, якою ти прийшов.
30 Для тебе ж, Єзекія, така ознака: Їж цього року те, що саме посіялось, а наступного року – те, що саме виросло, а вже на третій рік будете сіяти й збирати врожай, насаджувати виноградники та споживати їхні плоди!
31 А врятоване з Юдиного дому, що залишилось, глибоко пустить коріння і принесе для Неба плоди.
32 Адже з Єрусалима вийде залишок, і з гори Сіон – спасіння. Ревністю Господа Саваота це буде зроблене!
33 Стосовно ж ассирійського царя, то так говорить Господь: Він не вступить у це місто, і навіть не пустить туди стрілу; Він не стане проти нього зі щитом, і не насипле навколо нього валу, –
34 дорогою, якою прийшов, нею він і повернеться, – а до цього міста не вступить! – так каже Господь!
35 Я захищу це місто, збережу його заради Себе і задля Мого слуги Давида!
Поразка ассирійців та смерть Сеннахеріва
36 Після цього вийшов Господній ангел, і знищив у таборі ассирійців сто вісімдесят п’ять тисяч мужів . Вранці наступного дня декотрі піднялися, аж ось – усі були мертві.
37 Тож Сеннахерів, цар Ассирії, зняв залишки табору , і, вирушивши, повернувся в свій край і замешкав у Ніневії.
38 Одного разу так сталося, що коли він поклонявся в храмі свого бога Нісроха, його сини, Адраммелех і Сарецер, убили його мечем, після чого втекли в Араратський край. Замість нього зацарював його син Есархаддон.