Отрок Божий — Христос
1 Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть.
2 Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу.
3 Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою.
4 Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови.
5 Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній.
6 Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам,
7 щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в’язня з в’язниці, а з темниці — тих мешканців темряви!
8 Я Господь, — оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам.
9 Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть.
Співаймо Господеві за чуда Його!
10 Заспівайте для Господа пісню нову, від краю землі Йому хвалу! Нехай шумить море, і все, що є в ньому, острови та їхні мешканці!
11 Хай голосно кличуть пустиня й міста її, оселі, що в них проживає Кедар! Хай виспівують мешканці скелі, хай кричать із вершини гірської!
12 Нехай Господу честь віддадуть, і на островах Його славу звіщають!
13 Господь вийде, як лицар, розбудить завзяття Своє , як вояк, підійме Він окрик та буде кричати, — переможе Своїх ворогів!
14 Я відвіку мовчав, мовчазний був та стримувався, а тепер Я кричатиму, мов породілля! буду тяжко зідхати й хапати повітря!
15 Спустошу Я гори й підгірки, і всі їхні зілля посушу, і річки оберну в острови, і стави повисушую!
16 І Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають, стежками незнаними їх поведу, оберну перед ними темноту на світло, а нерівне — в рівнину. Оце речі, які Я зроблю, і їх не покину!
17 Відступлять назад, посоромляться соромом ті, хто надію складав на божка, хто бовванам казав: Ви наші боги!
Глухі та сліпі
18 Почуйте, глухі, а незрячі, прозріте, щоб бачити!
19 Хто сліпий, як не раб Мій, а глухий, як посол Мій, що Я посилаю його? Хто сліпий, як довірений, і сліпий, як раб Господа?
20 Ти бачив багато, але не зберіг, мав вуха відкриті, але не почув.
21 Господь захотів був того ради правди Своєї, збільшив та прославив Закона.
22 Але він народ попустошений та поплюндрований; усі вони по печерах пов’язані та по в’язницях поховані; стали вони за грабіж, і немає визвольника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни!
23 Хто з вас візьме оце до вух, на майбутнє почує й послухає?
24 Хто Якова дав на здобич, а Ізраїля грабіжникам? Хіба ж не Господь, що ми проти Нього грішили були і не хотіли ходити путями Його, а Закона Його ми не слухали?
25 І Він вилив на нього жар гніву Свого та насилля війни, що палахкотіло навколо його, — та він не пізнав, і в ньому горіло воно, — та не брав він до серця цього !
Слуга Божий
1 Ось Мій Слуга , Якого Я підтримую, – Мій Обранець, Якого вподобала Моя душа. Я зіллю на Нього Свого Духа, і Він встановить серед народів правосуддя.
2 Він не кричатиме й не підвищуватиме голосу , – на вулицях не буде чути Його волання.
3 Тростини надломленої Він не доламає і тліючого ґнота не погасить, проте справедливо звершуватиме суд.
4 Не ослабне духом і не зламається, аж доки не встановить на землі правосуддя, і на його Закон покладатимуться острови.
5 Так говорить Господь Бог, Котрий створив небеса і розпростер їх; Котрий встановив простори землі, й все, що на ній, та дає дихання людям, котрі на ній живуть , і дух життя усьому, що рухається по ній:
6 Я, Господь, покликав Тебе у праведності, – триматиму Тебе за руку і охоронятиму Тебе. Я учиню Тебе Заповітом для народів, Світочем племен,
7 аби відкрити очі сліпим, вивести в’язнів із в’язниці, – з темниці тих, котрі живуть у темряві.
8 Я – Господь! Таке Моє Ім’я! Не поступлюсь Своєю славою іншому! Своєї хвали не віддам різьбленим ідолам.
9 Те, що віддавна Мною було провіщено, відбулось, і тепер Я сповіщаю нове; перш ніж воно почне звершуватись, Я вам сповіщу.
Заспівайте Господу нову пісню!
10 Заспівайте Господу нову пісню! Прославте Його в усіх краях землі! Всі, котрі плавають у морі, і що наповняє його! Острови та їхні мешканці!
11 Нехай озветься пустеля та її міста поселення; також ті, котрі проживають у Кедарі ! Хай веселяться всі мешканці скелястих гір, – нехай голосно вигукують на вершинах гір!
12 Нехай прославляють Господа, проголошуючи Йому хвалу на островах!
13 Господь вирушає, як лицар, як муж війни. Сповнений запалу до боротьби, Він видає бойовий клич до перемоги над Своїми ворогами.
14 Я довго мовчав, і стримуючись, не відповідав. Тепер же кричатиму, як породілля, – тяжко дихаючи, зітхаючи та хапаючи повітря!
15 Я спустошу гори і пагорби, висушу всю їхню рослинність, – ріки оберну в острови і повисушую озера!
16 Я попроваджу сліпих дорогою, якої вони не знали, – невідомими стежками вестиму їх. Я оберну перед ними темряву на світло, а криві шляхи зроблю прямими. Ось що Я учиню для них і не залишу їх.
17 Стосовно ж тих, котрі покладаються на ідолів, – котрі до різьблених кумирів кажуть: Ви – наші боги, то вони обернуться назад і покриються соромом.
Глухий і сліпий народ
18 Тож почуйте глухі, і ви, сліпі, прозрійте, аби побачити!
19 Хто сліпий, як не Мій слуга, і хто глухий, як не Мій вісник, якого посилаю? Хто ще такий сліпий, як Мій довірений, – сліпий, як Господній слуга?
20 Ви бачили багато речей, але не зауважували, вуха були відкритими, але не почули.
21 Господь захотів, заради Своєї праведності, звеличити і прославити Закон.
22 Але цей народ спустошений і пограбований. Всіх їх кинуто у свої ями, заховано у в’язницях. Вони стали здобиччю, і нема кому їх врятувати, – їх грабують, і нікому сказати: Віддай!
23 Хто з вас може це зрозуміти? Хто звертає на це увагу, прислухається і думає про майбутнє?
24 Хто віддав Якова на спустошення, – Ізраїль – грабіжникам? Хіба не Господь, проти Якого ми згрішили, не бажаючи ходити Його дорогами, дотримуючись Його Закону?
25 Тому Він і вилив на нього обурення Свого гніву і страхіття війни. Вона палала довкола нього, та йому було байдуже, – її полум’я його припікало, – але він не брав того до серця.