Війни з ханаанеянами
1 І сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізраїлеві сини Господа, говорячи: “Хто з нас вийде спереду на ханаанеянина, щоб воювати з ним?”
2 І сказав Господь: “Юда піде. Оце Я дав Край у його руку”.
3 І сказав Юда до Симеона, свого брата: “Іди зо мною на мій жеребок, і будемо воювати з ханаанеянином, то піду і я з тобою на твій жеребок”. І пішов із ним Симеон.
4 І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловік.
5 І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаанеянина та періззеянина.
6 І втікав Адоні‑Безек, а вони гналися за ним, і зловили його, і повідрубували великі пальці його рук та його ніг.
7 І сказав Адоні‑Безек: “Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!”
8 І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули його, і побили його вістрям меча, а місто пустили з огнем.
9 А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаанеянином, мешканцем гори, і Неґеву, і Шефелі.
10 І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім’я Хеврону було колись: Кір’ят‑Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая.
11 А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім’я Девіру колись: Кір’ят‑Сефер.
12 І сказав Калев: “Хто поб’є Кір’ят‑Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку”.
13 І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку Ахсу за жінку.
14 І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати поля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: “Що тобі?”
15 І вона сказала йому: “Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джерела”. І Калев дав їй Ґуллот‑горішній та Ґуллот‑долішній.
16 А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом.
17 І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, мешканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім’я того міста: Хорма.
18 І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його.
19 І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти мешканців долини, бо вони мали залізні колесниці.
20 І дали Калевові Хеврон, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох велетнів.
21 А євусеянина, мешканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидять тут аж до цього дня.
22 І пішов також дім Йосипів до Бет‑Елу, а Господь був з ними.
23 І вивідав Йосипів дім у Бет-Елі, а ім’я того міста колись було Луз.
24 І побачили сторожі чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: “Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі милість!”
25 І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто вістрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.
26 І пішов той чоловік до краю хіттеян, і збудував місто, та й назвав ім’я йому: Луз, — воно ім’я його аж до цього дня.
27 А Манасія не повиганяв мешканців Бет‑Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і мешканців Дору та його залежних міст, і мешканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаанеянин волів сидіти в тому краї.
28 І сталося, коли Ізраїль зміцнився, то він наклав на ханаанеянина данину, але вигнати — не вигнав його.
29 І Єфрем не вигнав ханаанеянина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері.
30 Завулон не повиганяв мешканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаанеянин серед нього, і став за данину.
31 Асир не повиганяв мешканців Акко, і мешканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову.
32 І осівся асирець серед ханаанеянина, мешканця того Краю, бо він не вигнав його.
33 Нефталим не повиганяв мешканців Бет‑Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того Краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину.
34 І тиснув амореянин Данових синів на гору, бо не давав йому сходити на долину.
35 І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йосипового дому, — він став за данину.
36 А границя аморейська — від Маале‑Акраббім, і від Сели та вище.
Ізраїль продовжує війну проти ханаанців за свою спадщину
1 Йшов час, і після смерті Ісуса Ізраїльтяни звернулися до Господа з запитанням: Хто з нас першим має виступити проти ханаанців, аби воювати з ними?
2 І Господь сказав: Юда вирушить! Ось Я віддаю землю в його руки!
3 Тоді сини Юди звернулись до своїх братів, нащадків Симеона: Приєднайтесь до нас, щоб відвоювати в ханаанців визначену нам жеребкуванням спадщину, а потім ми підемо з вами аби відібрати вашу спадщину! І плем’я Симеона вирушило з ними.
4 Тож Юдине плем’я пішло, й Господь віддав ханаанців та періззейців їм у руки; вони знищили біля Безеку десять тисяч чоловік.
5 У Безеку вони зіткнулися з Адоні-Безеком , воювали з ним і розбили ханаанців та періззейців.
6 Сам же Адоні-Безек кинувся тікати, але вони наздогнали його, схопили й повідтинали йому великі пальці на його руках та на його ногах.
7 Після того Адоні-Безек сказав: Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями своїх рук і своїх ніг збирали крихти під моїм столом. Як учинив я, так відплатив і мені Бог! Його запровадили в Єрусалим, де він і помер.
8 Потім (після Безеку ) Юдині нащадки виступили проти Єрусалима, здобули його, а його мешканців знищили мечем; саме ж місто спалили вогнем.
9 Після цього сини Юди вирушили, щоб воювати з ханаанцями, які жили в горах, на півдні, та на рівнинах узгір’я .
10 Далі Юдині нащадки виступили проти ханаанців, котрі мешкали в Хевроні. Раніше Хеврон називався Кір’ят-Арба. Вони розбили Шешая, Ахімана й Талмая.
11 А звідти вони вирушили проти мешканців Девіра, який раніше називався Кір’ят-Сефером.
12 Як відомо, Халев пообіцяв: Хто візьме Кір’ят-Сефер і заволодіє ним, тому віддам мою дочку Ахсу за дружину.
13 Здобув місто Отніїл, син Кеназа, молодшого брата Халева. Тому й віддав Халев за нього свою дочку Ахсу за дружину.
14 Так сталося, що коли Ахса прибула, то вона домовилась з Отніїлом просити у свого батька поле. Тож коли вона зійшла з осла, Халев запитав її: Що хочеш?
15 Вона відповіла йому: Дай мені разом з благословенням подарунок! Адже ти мені дав у придане суху південну землю, тому дай мені також водні джерела. І Халев дав їй Верхні і Нижні джерела.
16 Нащадки кенейця Реуїла , Мойсеєвого тестя, з Міста Пальм (Єрихона ) пішли разом з нащадками Юди, в Юдейську пустелю, що на півдні Аради. Прийшовши туди, вони оселились серед місцевого населення.
17 А нащадки Юди вирушили разом зі своїми братами з племені Симеона; вони розбили ханаанців, що мешкали в Цефаті, віддавши його закляттю, і назвали те місто Хорма (спустошення ).
18 Потім сини Юди завоювали Газу з її околицями, Ашкелон з його околицями та Екрон з його околицями.
19 І був Господь з нащадками Юди, так що вони оволоділи всім нагірним краєм. Проте вони не змогли прогнати мешканців рівнини (поділля ), оскільки в них були залізні колісниці.
20 А Халев отримав Хеврон, як і заповів Мойсей; він прогнав звідти трьох Енакових синів.
21 Сини Веніяміна не змогли вигнати євусейців, котрі мешкали в Єрусалимі, тому євусейці й досі мешкають у Єрусалимі з нащадками Веніяміна.
22 Так само й нащадки Йосифа виступили проти Бетеля, і Господь був з ними.
23 Ще коли сини Йосифа вивідували Бетель, який раніше називався Луз,
24 розвідники побачили чоловіка, що виходив з міста, – вони сказали йому: Покажи нам, як краще пробратись у місто, й ми виявимо до тебе милосердя.
25 Він показав їм такий прохід у місто. Вони знищили мешканців міста мечем, а того чоловіка й усю його родину відпустили.
26 Той чоловік подався в край хеттейців, збудував там місто й назвав його Луз. Така його назва залишається до цього часу.
27 Що ж до нащадків Манассії, то вони не змогли оволодіти Бет-Шеаном, ані його околицями, ні Таанахом з його околицями; не прогнали і мешканців Дора, як і з його околиць, ані мешканців Ївлеама з його околицями, ні мешканців Меґіддо з його околицями. Ханаанцям пощастило втриматись у цій місцевості.
28 Але так сталось, що коли Ізраїль зміцнів, то змусив ханаанців платити данину, хоч повністю їх не подолав.
29 Нащадки Єфрема також не прогнали ханаанців, що мешкали в Ґезері; так що ханаанці й надалі живуть серед них (єфремлян ) у Ґезері.
30 Так само й нащадки Завулона не прогнали мешканців Кітрона, як і мешканців Нагалола. Тому ханаанці й надалі живуть між ними, хоч і платять данину.
31 Нащадки Асира не прогнали мешканців Акко, а також мешканців Сидона, Ахлава, Акзіва, Хелби, Афека й Рехова.
32 Так і жили нащадки Асира серед ханаанців, мешканців краю, оскільки не прогнали їх.
33 Так само й нащадки Нефталима не прогнали мешканців Бет-Шемеша, ані мешканців Бет-Аната. Вони були змушені жити серед ханаанців, які мешкали в тому краю. Але мешканці Бет-Шемеша та Бет-Аната віддавали нефталимцям данину.
34 Аморейці ж витісняли Данових нащадків у гірські місцевості й не дозволяли їм сходити в долину.
35 Аморейці також проживали на узгір’ї Хересу, в Аялоні та в Шаалевіні, але, коли міць нащадків Йосифа стала потужнішою, ті (аморейці ) стали платити данину.
36 Кордони аморейців сягали узвишшя Акраббім, – від Сели й далі вгору.