Самсон і Деліла
1 І пішов Самсон до Гази, і побачив там жінку‑блудницю, і ввійшов до неї.
2 А аззеянам донесли , говорячи: “Самсон прийшов сюди!” І оточили вони, і чатували на нього всю ніч у міській брамі. І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: “Будемо чатувати аж до ранішнього світу, — і заб’ємо його”.
3 І лежав Самсон аж до півночі. А опівночі встав, і схопив за двері міської брами та за обидва бічні одвірки, та й вирвав їх разом із засувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхів’я гори, що навпроти Хеврону.
4 І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім’я їй Деліла .
5 І прийшли до неї филистимські володарі, та й сказали їй: “Намов його та й побач, — у чому його велика сила, і чим переможемо його та зв’яжемо його, щоб упокорити його? А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шеклів срібла”.
6 І сказала Деліла до Самсона: “Розкажи мені, у чому твоя велика сила, і чим можна зв’язати, щоб упокорити тебе?”
7 І сказав їй Самсон: “Якщо зв’яжуть мене сімома мокрими шнурами, що ще не висушені, то ослабну та й стану, як кожен із людей”.
8 І принесли їй филистимські володарі сім мокрих шнурів, що ще не були висушені, а вона зв’язала його ними.
9 А засідка сиділа в неї в іншій кімнаті. І вона сказала до нього: “Филистимляни на тебе, Самсоне!” І він розірвав ті шнури, як розривається нитка з клоччя, коли понюхає огню. І не пізнана була його сила.
10 І сказала Деліла до Самсона: “Оце ти обманив мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені тепер, чим можна зв’язати тебе?”
11 А він їй сказав: “Якщо справді зв’яжуть мене новими суканими шнурами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей”.
12 І взяла Деліла нові шнури, та й зв’язала його ними, і сказала до нього: “Филистимляни на тебе, Самсоне!” А засідка сиділа в іншій кімнаті. І він зірвав їх зі своїх плечей, немов нитку.
13 І сказала Деліла Самсонові: “Досі ти обманював мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені, чим можна зв’язати тебе?” А він їй сказав: “Якщо утчеш сім кучерів моєї голови з основою”.
14 І вона прибила їх ткацьким клинком, та й сказала до нього: “Филистимляни на тебе, Самсоне!” А він обудився зі сну свого, та й вирвав ткацького клинка тканини та основу.
15 І сказала вона до нього: “Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною? Оце тричі обманив ти мене, і не розповів мені, у чому твоя велика сила”.
16 І сталося, коли вона докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпеливилася душа його на смерть.
17 І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: “Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назорей від утроби своєї матері. Якщо я буду оголений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна людина”.
18 І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських володарів, говорячи: “Прийдіть і цим разом, бо він розповів мені все своє серце”. І прийшли до неї филистимські володарі, і знесли срібло в своїй руці.
19 А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголити сім кучерів його голови. І став він слабнути, і відступила від нього сила його.
20 І сказала вона: “Филистимляни на тебе, Самсоне!” І збудився він зі сну свого та й сказав: “Вийду я, як раз у раз, і стрясуся”. А він не знав, що Господь відступився від нього.
21 І взяли його филистимляни, та й вибрали очі йому. І вони звели його до Гази, і зв’язали його мідяними ланцюгами, і він молов у домі ув’язнених.
22 А волос голови його зачав рости по тому , як був він оголений.
Самсонова смерть
23 А филистимські володарі зібралися, щоб принести велику жертву Даґонові, своєму богові, та повеселитися. І сказали вони: “Наш бог передав у нашу руку Самсона, ворога нашого”.
24 І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: “Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустошителя нашого краю, який наші трупи намножив”.
25 І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: “Покличте Самсона, і нехай він посмішить нас”. І покликали Самсона з дому ув’язнених, і він витівав жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпами.
26 І сказав Самсон юнакові, що держав його за руку: “Пусти мене, і дай доторкнутися мені до тих стовпів, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпруся на них”.
27 А той дім був повен чоловіків та жінок, і туди зібралися всі филистимські володарі, а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, що приглядалися до жартів Самсона.
28 І кликнув Самсон до Господа, та й сказав: “Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього разу, Боже, і нехай я пімщу филистимлянам одну пімсту за двоє очей своїх!”
29 І обняв Самсон обидва серединні стовпи, що на них міцно стояв той дім, і обперся на них, — на одного правицею своєю, а на одного лівицею своєю.
30 І сказав Самсон: “Нехай помру я разом із филистимлянами!” І він з великою силою сперся на стовпи , — і впав той дім на володарів та на ввесь той народ, що в ньому… І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численніші за тих, що повбивав їх за свого життя.
31 І зійшли його брати та ввесь дім його батька, і понесли його, і винесли та й поховали його між Цор’а та між Ештаолом у гробі Маноаха, батька його. А він судив Ізраїля двадцять літ.
Самсон і Деліла
1 Якось Самсон, пішовши до Ґази, побачив там жінку-повію і завітав до неї.
2 Мешканцям Гази повідомили: Сюди прийшов Самсон! Тож вони оточили те місце й цілу ніч чекали його у засідці під брамою міста. Затаївшись на цілу ніч, говорили: Вранці, ще на світанку, вб’ємо його!
3 Самсон спав до півночі. Пробудившись опівночі, він устав, ухопив міську браму разом з обома одвірками та засувом, поклав собі на плечі й виніс їх на вершину гори, що навпроти Хеврону…
4 Згодом сталося так, що він закохався в жінку на ім’я Деліла, котра мешкала біля потоку Сорек.
5 До неї прийшли филистимські можновладці й сказали їй: Вивідай у нього лестощами, у чому полягає його велика сила і яким чином можна було б його подолати. Чим зв’язати його, аби його впокорити? За те ми тобі дамо по тисячі сто срібняків від кожного .
6 Тож Деліла почала питати Самсона: Скажи мені, будь ласка, у чому полягає твоя велика сила і чим можна було б тебе зв’язати, аби тебе впокорити?
7 Самсон відповів їй: Якщо би мене зв’язали сімома сирими, ще не висушеними жилами, то я став би слабким і був би, як усі інші люди.
8 Тож принесли їй филистимські можновладці сім сирих, ще не висушених жил, і вона ними його зв’язала.
9 А в той час у іншій її кімнаті знаходилась засідка ворогів . Вона йому сказала: Самсоне, филистимці йдуть за тобою! Миттєво схопившись , він розірвав жили, як розривається нитка з прядива, коли припече вогонь. Тоді вони так і не довідались, у чому секрет його сили.
10 Після цього Деліла дорікала Самсонові: Виходить, що ти мене обманув, сказавши мені неправду; але зараз усе ж таки скажи мені, чим можна тебе зв’язати?
11 Він їй відповів: Якщо мене дійсно зв’яжуть новими мотузками, якими ще не користувались, то я ослабну і буду таким, як усі інші люди.
12 Отже, взяла Деліла нові мотузки, зв’язала його ними і гукнула йому: Самсоне! Филистимці йдуть за тобою! А засідка й далі перебувала в іншій кімнаті. Але він зірвав їх зі своїх рук, наче нитки.
13 Деліла знову сказала Самсонові: Скільки можна тобі мене обманювати й говорити мені неправду!? Скажи мені, нарешті, як можна тебе зв’язати!? Він відповів їй: Якби ти увіткала сім косичок моєї голови в основу тканини [і прибила цвяхом до ткацького валу, то я став би слабшим, таким як усі інші люди.
14 Вона його приспала й вплела сім косичок його голови в основу тканини ] й закріпила цвяхом, після чого гукнула: Самсоне, филистимці йдуть за тобою! Він пробудився від свого сну і вирвав свої косички разом з тканиною, прибитою до ткацького валка.
15 Деліла продовжувала наполягати: Як же ти можеш говорити, що любиш мене, тоді як твоє серце не зі мною? Адже ти вже тричі обманув мене, так і не сказавши мені, у чому полягає твоя велика сила!‥
16 Оскільки протягом багатьох днів вона про це говорила й так надокучила, що йому вже набридло саме життя,
17 тому він відкрив їй усі свої сердечні таємниці, розповівши: Від самого народження я є Божим назореєм, і бритва не торкалась моєї голови, тож, якби мене поголили, то моя сила відійшла би від мене, – я ослабну та стану таким, як усі інші люди.
18 Деліла зрозуміла, що він нарешті відкрив їй усю свою таємницю, тому послала й покликала филистимських можновладців, сказавши: Приходьте, адже на цей раз він відкрив мені всю свою таємницю. Филистимські можновладці прибули до неї й принесли з собою обіцяні срібняки.
19 Потім, приспавши його на своїх колінах, вона покликала обумовленого чоловіка, аби обстриг сім косичок на його голові. Самсон став слабнути, і його сила відступила від нього.
20 Тоді вона заволала: Самсоне! Филистимці йдуть за тобою! Пробудившись від свого сну, він ще думав: Вирвусь, як раніше, і струшу їх з себе! Але він не знав, що Господь від нього відступив.
21 Отже, филистимці схопили його, викололи йому очі й повели його до Ґази. Там, закувавши його у мідні кайдани, заставили молоти у в’язниці на жорнах…
22 Тим часом, після того як його постригли, волосся в нього на голові поступово почало відростати.
Смерть Самсона
23 Филистимські можновладці зібрались на велике подячне жертвоприношення своєму богові Даґону. Вони веселились і говорили: Це наш бог віддав у наші руки нашого ворога Самсона!
24 Взагалі, коли люди тепер бачили його (Самсона ), то вихваляли своїх богів у таких словах: Наш бог видав у наші руки нашого ворога, – того, котрий спустошував наш край, і котрий так багато знищив наших людей!
25 Дійшло до того, що в розпалі своїх веселощів, вони сказали: Приведіть Самсона, й нехай він нас позабавляє! Тож привели Самсона з в’язниці. Вже сам його принизливий вигляд їх забавляв. Його поставили між опорними стовпами будівлі.
26 Самсон попросив хлопчину, котрий тримав його за руку: Відпусти мене, щоб я міг обмацати стовпи, на яких тримається дім, – я на них обіпруся і трохи відпочину.
27 Той дім тоді був повен чоловіків і жінок. Були там також усі филистимські можновладці. На самому лише даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, які звідти спостерігали за поведінкою Самсона.
28 Тоді Самсон заволав до Господа, і сказав: Владико мій, Господи, згадай про мене, благаю! Зміцни мене, Боже мій, ще тільки на цей раз, аби я міг відомстити филистимцям один раз за двоє моїх очей.
29 Після цього Самсон нащупав руками два центральні стовпи, на яких будинок тримався, і, міцно обіпершись на них, – на один своєю правицею, а на другий своєю лівицею, –
30 Самсон заволав: Нехай я загину разом з филистимцями! Тоді він натиснув на них з усіх сил так, що будинок упав на можновладців і на весь народ, який був у ньому. Таким чином мертвих, яких він знищив, вмираючи, було більше, ніж усіх тих, яких він убив протягом усього свого життя.
31 Пізніше прийшли його брати та вся родина його батька; забравши його тіло, вони занесли й поховали його між Цорою та між Ештаолом, у гробниці його батька Маноаха. А суддею в Ізраїлі він був двадцять років.