Посуха та голод
1 Слово Господнє до Єремії, що було в справі посухи.
2 “Упала в жалобу Юдея, а брами її ослабіли, насупилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.
3 А вельможі її своїх слуг посилають по воду, — вони йдуть до криниці — й води не знаходять, їхній посуд порожній вертається… Засоромляться та зашаріють вони, і свої голови понакривають.
4 Тому, що земля стала спрагла, бо дощу не було на землі, засоромилися рільники, свої голови понакривали.
5 Навіть ланя на полі породить сарнятко та й кине, бо немає трави…
6 Навіть дикі осли поставали на голих горах, вітер втягують, мов ті шакали, і меркнуть їм очі, бо немає трави…
7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Ймення Свого, бо намножились наші відступники, ми Тобі нагрішили!
8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в часі недолі, — нащо будеш Ти в Краї, як той чужаниця, й як той подорожній, що намета лише на ночліг розтягає?
9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпіла, немов той силач, що не може спасти? Таж Ти в нашій середині, Господи, Ймення ж Твоє на нас кличеться, — не залишай нас!
10 Так говорить Господь до народу цього: Так люблять вони волочитись, а не стримувати своїх ніг, тому‑то не має Господь уподобання в них, — Він тепер їхню провину згадає, і їхній гріх покарає!
11 І промовив до мене Господь: Не молись за народ цей на добре йому :
12 Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму, — бо Я повигублюю всіх їх мечем, і голодом, і моровицею!”…
Фальшиві пророки
13 А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки говорять до них: “Ви не будете бачити меча, і не буде вам голоду, правдивий‑бо мир в цьому місці вам дам!”
14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця…
15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іменням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: “Меч та голод не буде в цім Краї”: від меча та від голоду згинуть пророки такі!
Кара на народ
16 А народ, що таке пророкують йому, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча, і не буде кому поховати його, — вони й їхні жінки, і їхні сини та їхні дочки, і виллю на них їхнє зло!
17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми, і нехай не затихнуть, бо дівчина, доня народу мого, буде побита великим нещастям, дуже болючим ударом!
Благання Єремії помилувати народ
18 Якщо вийду на поле — ось побиті мечем, і якщо вийду до міста — ось помлілі із голоду, і навіть пророк та священик шмигляють по краю, якого не знають…
19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гидує душа Твоя? Чому вразив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і часу вздоровлення — та ось тільки жах!..
20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батьків, бо ми проти Тебе згрішили, —
21 та не відкидай нас ради Ймення Свого, не безчесть трону слави Своєї, пам’ятай, не зламай заповіту Свого із нами!
22 Хіба є між марними божками поганів такі, що спускають дощі? І чи небо саме дає зливу? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому‑то на Тебе надіємось ми, бо Ти це все чиниш!
Меч, голод і моровиця
1 Слово Господнє, що було до Єремії під час великої посухи.
2 Плаче Юдея, розсохлі брами розсипались та валяються на землі, – доносяться зойки з Єрусалима.
3 Їхні можновладці посилають своїх слуг по воду, але ті, прийшовши до криниці, та не знайшовши там води, повертають свій посуд порожнім. Розгублені і засоромлені, вони покривають свої голови.
4 Від спеки потріскалась земля, оскільки не падає на землю дощ. Пригнічені рільники також покривають свої голови.
5 Навіть лань, народжуючи в полі, залишає своє дитинча, бо не стало рослинності.
6 Дикі осли, стоячи на голих узгір’ях, хапають повітря, наче шакали, – їхні очі занепадають, бо немає трави.
7 Хоч наші провини свідчать проти нас, зроби, Господи, з нами заради Твого Імені, адже намножились наші гріхи, які ми учинили перед Тобою.
8 Ти – єдина Надія Ізраїлю, його Рятівник у час недолі. Чому Ти стоїш у цій країні, наче приходець, – як мандрівник, який зупиняється, щоб переночувати?
9 Чому Ти, як розгублена людина, як хоробрий воїн, котрий не має сили спасти? Адже Ти, Господи, є серед нас, і Твоїм Ім’ям ми названі, – тож не залишай нас!
10 Але Господь так говорить про цей народ: Вони так люблять безцільно тинятися, що вже не можуть стримати своїх ніг. Господь цього не сприймає, тому Він пригадає їхнє свавілля і покарає їх за гріхи.
11 Тому Господь сказав мені: Не молися, щоб цьому народові щастило.
12 Навіть коли вони будуть постити, Я не слухатиму їхнього благання; й коли вони принесуть всепалення і хлібні жертви, не сприйматиму їх, а винищу їх мечем, голодом і моровицею.
Фальшиві пророки
13 Тоді я сказав: Як же так, мій Владико Господи! Адже пророки їх заспокоюють: Ви навіть не побачите меча, і голоду у вас не буде, а, навпаки, встановлю у вас на цьому місці тривалий мир.
14 І Господь сказав мені: Ці пророки провіщають від Мого Імені обман. Я їх не посилав, і не доручав їм, бо Я взагалі не розмовляв з ними! Вони вам пророкують фальшиві видіння, – порожнє чаклунство і підступний обман власного серця.
15 Тому так говорить Господь відносно пророків, що провіщають від Мого Імені, хоча Я їх не посилав, кажучи: У цьому краю не буде ні меча, ні голоду, – то ці пророки самі загинуть від меча і голоду.
16 Що ж до людей, яким вони пророкують, то їхні тіла будуть залишені на вулицях Єрусалима, позаяк гинутимуть від голоду та меча, і нікому буде їх поховати, – їх самих, їхніх жінок, їхніх синів, і їхніх дочок. Так Я виллю на них зло, яке вони самі творили.
17 А ще скажи їм такі слова: Нехай Мої очі проливають сльози вночі та вдень, і хай вони (очі ) не перестають плакати , тому що важкий удар буде нанесено дівиці, – дочці Мого народу, – дуже жорстокої рани їй завдадуть.
Молитва Єремії
18 Коли вийду в поле, – там побиті мечем, а якщо ввійду в місто, там муки голоднечі. Бо як пророк, так і священик тиняються по краю, якого не знають.
19 Невже Ти зовсім відкинув Юдею і став ненависним Твоїй душі Сіон? Навіщо Ти нас так вразив, позбавивши нас зцілення? Ми очікували миру, але добра немає, – сподівались на лікування, але перед нами жах.
20 Господи, ми усвідомлюємо наші гріхи й беззаконня наших батьків, адже ми справді згрішили проти Тебе.
21 Але заради Твого Імені, не відкидай, не допусти безчестя трону Твоєї слави, – згадай і не розривай Твого Заповіту з нами.
22 Хіба серед ідолів народів є такі, котрі посилали б дощ? І хіба небеса самі посилають зливу? Хіба усе це не в Твоїй владі, Господи, Боже наш? На Тебе ми покладаємось, тому що Ти все це робиш.