Ув’язнення Єремії і його пророцтво на кривдника
1 І почув Пашхур, — Іммерів син, священик, що був старшим наглядачем, начальник Господнього дому, — Єремію, що пророкував ці слова.
2 І Пашхур набив пророка Єремію, і посадив його у в’язницю, що була в горішній брамі Веніяминовій, що в Господньому домі…
3 І сталося наступного дня, і вивів Пашхур Єремію з в’язниці, а Єремія промовив до нього: Не Пашхур Господь дав ім’я тобі, а тільки Маґор‑Міссавів .
4 Бо так промовляє Господь: Ось Я зроблю тебе жахом для тебе самого та для всіх твоїх приятелів, і вони попадають від меча ворогів своїх, а очі твої будуть бачити це . А всього Юду віддам у руку царя вавилонського, і він нажене їх до Вавилону, і позабиває їх мечем.
5 І дам увесь скарб цього міста та ввесь його здобуток, і всю коштовність його, та всі скарби юдських царів, — усе це дам у руку їхніх ворогів, і вони пограбують їх, і візьмуть їх та й відведуть їх до Вавилону…
6 А ти, Пашхуре, та всі мешканці дому твого підете до полону. І прийдеш ти до Вавилону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої приятелі, яким ти неправдиво пророкував.
Плач Єремії на утиски ворогів
7 Намовляв мене, Господи, — і був я намовлений, Ти взяв міцно мене — й переміг! Я став цілий день посміховищем, кожен глузує із мене…
8 Бо коли тільки я говорю, то кричу, кличу: “Ґвалт!” та “Грабіж!” і так сталося слово Господнє мені цілий день за ганьбу й посміховище…
9 І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йменням Його говорити! І стало це в серці моїм, як огонь той палючий, замкнений у костях моїх, — і я змучивсь тримати його й більш не можу!
10 Бо чув я обмову численних, — ось острах навколо: Розкажіть, — донесемо на нього! Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упадку та каже : “Може, буде обманений — і переможемо його, і помстимося над ним!”
11 Та зо мною Господь, як потужний силач, тому ті, хто женеться за мною, спіткнуться та не переможуть! Будуть сильно вони посоромлені, бо робили без розуму, — вічний сором їм буде , який не забудеться!
12 А Господь Саваот випробовує праведного, бачить нирки та серце. Хай над ними побачу я помсту Твою, бо Тобі я відкрив свою справу!
13 Співайте пісні Господеві, усі хваліть Господа, бо спасає Він душу убогого від руки лиходіїв!
Прокляття дня свого народження
14 Проклятий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благословенний не буде!
15 Проклятий той муж, який сповістив мого батька, говорячи: “Народилось тобі дитя‑хлопець”, а тим справді потішив його!
16 І бодай стався муж той, немов ті міста, що Господь зруйнував й не пожалував їх, і нехай чує крик він уранці, а лемент військовий у часі полудня,
17 за те, що в утробі мене не забив, — і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій, а утроба її вагітною навіки була б!..
18 Чого то з утроби я вийшов, щоб бачити клопіт й скорботу, і нащо кінчаються в соромі ці мої дні?..
Слово Господнє до Пашхура
1 Коли священик Пашхур, син Іммера, призначений старшим наглядачем Господнього Храму, почув усі ці слова пророцтва Єремії,
2 то вдарив Пашхур пророка Єремію, і наказав закувати його в колоди (диби ), що були в горішній Веніяміновій Брамі Господнього Храму.
3 Але сталося так, що коли наступного дня Пашхур вирішив звільнити Єремію з колоди, то Єремія сказав йому: Не Пашхуром назвав тебе Господь, а просто Маґор-Міссавівом (навколишнім страхіттям ) .
4 Тому що так говорить Господь: Ось ти станеш страхіттям для себе та для всіх твоїх друзів, оскільки всі вони поляжуть від меча своїх ворогів, а твої очі будуть бачити це. А всю Юдею Я віддам у руки вавилонського царя. Він відведе людей до Вавилона і знищить їх мечем.
5 Віддам також усі багатства цього міста, всі його здобутки, всі його коштовності та всі скарби юдейських царів, – усе Я віддам у руки їхніх ворогів. Вони (вороги ) їх пограбують, заберуть і вивезуть у Вавилон.
6 Що ж до тебе, Пашхуре, то ти сам і всі, котрі мешкають у твоєму домі, підете в неволю, – тебе відведуть до Вавилона, де ти і помреш та будеш похований разом зі своїми приятелями, котрим ти провіщав неправду.
Молитва Єремії через постійні глузування від людей
7 Господи, Ти мене до цього схилив, і я піддався Тобі, – Ти міцно схопив мене і подужав. Адже я став повсякденним посміховиськом, – кожен глузує з мене.
8 Щоразу, як тільки починаю говорити, то мушу кричати, волаючи: Насильство та спустошення! Таким чином Господнє слово стало для мене ганьбою і повсякденним глузуванням.
9 Але, щойно я вирішую: Не згадуватиму про Нього й більше не говоритиму в Його Ім’я, то в моєму серці наче спалахує вогонь, який був притушений у моїх костях, – я стараюсь його втримувати, але не можу.
10 Адже я чую злісні наклепи багатьох: Всі довкола охоплені жахом! Потрібно його викрити! Донесімо куди слід на нього! – шепочуться між собою навіть мої приятелі, очікуючи, коли я спіткнуся, – Може вдасться його обманути, і тоді здолаємо його, та, врешті-решт помстимося йому!
11 Але Господь зі мною, як могутній витязь! Тому мої переслідувачі спотикнуться, і не переможуть мене! Вони будуть осоромлені, оскільки діють нерозумно, – їх вкриє вічна ганьба, яка повік не забудеться.
12 Адже Господь Саваот досліджує праведного, – Він знає думки і серце! Дозволь мені побачити Твою помсту над ними, оскільки свою справу я довірив Тобі.
13 Тож співайте Господеві, хваліть Господа, тому що Він врятував життя убогого, визволивши його з рук злочинців.
14 Проклятий той день, коли я народився! Нехай не буде благословення на тому дневі, в який мене народила моя мати.
15 Нехай буде проклята людина, котра принесла моєму батькові вістку, кажучи: В тебе народився хлопчик! – чим, звичайно ж, дуже його потішила.
16 Нехай ту людину спіткає доля, як ті міста, які Господь нещадно зруйнував! Нехай він чує крик тривоги вранці та військовий гамір опівдні, –
17 за те, що не вбив мене в материнському лоні, так щоб моя мати стала для мене гробом, а її лоно – вічною вагітністю.
18 Невже для того я вийшов з материнського лона, щоб зазнати лише страждань та горя, і закінчити свій вік у зневазі?‥