Ізраїль зрадив свого Господа
1 І було мені слово Господнє , говорячи: “Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, — чи вернеться ще він до неї? Чи ж не стане зовсім обезчещеною оця жінка? Ти ж перелюб чинила з коханцями багатьома, і тобі повертатись до Мене? говорить Господь.
2 Зведи свої очі на гори порожні й дивися, — де перелюбу ти не чинила? Ти для них по дорогах сиділа, немов той араб на пустині, — і збезчестився край твоїм блудом та лихом твоїм!
3 І дощі були стримувані, і не було дощу пізнього, проте мала ти чоло блудниці, і стратила сором…
4 Чи ж кликати віднині не будеш до Мене: “Отче мій, Ти юнацтва мого Провідник!
5 Чи Він пам’ятатиме вічно про гнів , чи назавжди його стерегтиме?” Таке ти говориш, і безмежно зло чиниш”…
6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: “Чи ти бачив, що зробила невірна дочка Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу гору, і під кожне зелене дерево, — і блудодіяла там…
7 Я думав: Як зробить вона все оце, то до Мене повернеться; та вона не вернулась, і бачила це сестра її зрадниця, Юдея.
8 І побачила Юдея , що за все те, що перелюб чинила невірна дочка Ізраїлева, відпустив Я її, і дав їй листа розводового. Та зрадлива сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і блудливою стала й вона…
9 І сталось від розголосу про перелюб її, збезчестила вона землю, і перелюб чинила з камінням та з деревом.
10 І також при всьому цьому не вернулась до Мене зрадлива сестра її, дочка Юди, усім своїм серцем, а тільки вдавала, говорить Господь”…
11 І промовив до мене Господь: “Невірна дочка Ізраїлева всправедливила душу свою більш від зрадливої дочки Юди.
12 Піди, і проголосиш слова ці на північ та й скажеш: Вернися, відступна дочко Ізраїлева! говорить Господь. Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий, — говорить Господь, і не буду повік стерегти Свого гніву .
13 Тільки пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і Мого голосу ви не почули, говорить Господь.
14 Верніться, діти невірні, говорить Господь, бо Я вам Господар, та візьму вас по одному з міста, а з роду по два, і вас поведу до Сіону!
15 І дам пастирів вам згідно з серцем Своїм, і вони будуть пасти вас умінням та розумом.
16 І буде, коли ви розмножитеся та розплодитеся на землі за цих днів, — говорить Господь, — не скажуть уже: “ковчег заповіту Господнього”, і він вже не прийде на серце, і його пам’ятати не будуть, і більше не буде він зроблений…
17 Того часу назвуть Єрусалима: Господній престол, і до нього, до Єрусалиму згромаджені будуть народи усі ради Ймення Господнього, і більше не підуть вони за впертістю серця лихого свого…
18 Тими днями дім Юдин із домом Ізраїля підуть і разом прибудуть з північного краю до краю, що вашим батькам на спадок Я дав.
19 І Я був подумав: як поставлю тебе Я посеред синів і дам тобі край пожаданий, найкращу спадщину народів? І Я думав: ви будете звати Мене: “Мій Отче”, і не відвернетеся ви від Мене.
20 Справді, як зраджує жінка свого чоловіка, так ви Мене зрадили, доме Ізраїлів! каже Господь.
21 Чути голос на лисих горах, плач благальний синів Ізраїлевих, вони‑бо скривили дорогу свою, забули про Господа, Бога свого:
22 “Верніться, невірні сини, усі ваші відступства Я вилікую!” “Ось прийшли ми до Тебе, бо Ти Господь, Бог наш!
23 Справді, неправда ті пагірки, той гомін на горах, — справді, в Господі, Богові нашім, спасіння Ізраїлеве!
24 А той сором пожер працю наших батьків від нашої молодости, їхню худобу дрібну й їхню худобу велику, синів їхніх та їхніх дочок.
25 Лежимо ми у соромі нашому, і нас покриває ця наша неслава, бо ми прогрішилися Господу, Богові нашому, ми й батьки наші, від нашої молодости й до сьогодні, і не слухали голосу Господа, нашого Бога!”…
1 Ти знаєш постанову: Якщо чоловік відпустить свою дружину, і вона, пішовши від нього, стане дружиною іншого чоловіка, то хіба можна першому знову повернутися до неї? Хіба не оскверниться тим земля? Ти ж чинила перелюб з багатьма коханцями, тож чи можна тепер тобі повернутися до Мене? – питає Господь.
2 Підійми свої очі на узгір’я і подивись, – де лише ти не блудила? Ти сідала в очікуванні на дорогах, як араб у пустелі, опоганюючи край своєю розпустою і своїм злочинством.
3 Тому й припинились весняні дощі, – не було й пізнього дощу. Твоє чоло стало як у розпусниці, й сором тобі не відомий.
4 Хіба тепер ти не звертаєшся до Мене: Отче Мій, Владико моєї юності!
5 Невже вічно Ти будеш гніватись і завжди зберігатимеш образу ? Ти так вже говорила, але при цьому чинила зло, на яке лише спромагалась.
Зрадниця Ізраїль та її невірна сестра Юдея
6 За днів царя Йосії промовив до мене Господь: Чи ти бачив, що творить ця зрадниця, Ізраїль? Як вона ходить на кожну високу гору і під кожне крислате дерево, і там віддається розпусті?
7 Після всього, що вона зробила, Я думав, що повернеться до Мене, але вона не повернулась. Це все бачила її невірна сестра Юдея.
8 Я також бачив, і хоч за всі випадки перелюбу зрадниці на ім’я Ізраїль Я її відкинув, давши їй розвідного листа, – проте її сестра, невірна Юдея, знаючи це , не злякалася, але пішла, і так само почала чинити блудство й вона.
9 Так сталося, що її безсоромна розпуста, яку вона чинила з кам’яними і дерев’яними ідолами, набула розголосу, і таким чином вона осквернила весь край.
10 Однак і після всього цього невірна сестра Ізраїлю , Юдея, не навернулася до Мене всім своїм серцем, а лише удавано, з лукавством, – говорить Господь.
11 Тоді сказав мені Господь: Відступниця Ізраїль виявилась справедливішою, ніж невірна Юдея.
Божий заклик до покаяння
12 Піди й проголоси ці слова Північному царству, говорячи: Повернися, відступнице, Ізраїлю, – говорить Господь, – і Я не дивитимусь на вас у гніві, адже Я милостивий, – говорить Господь, – і не тримаю гніву вічно.
13 Лише визнай свою провину в тому, що ти згрішила проти Господа, твого Бога, віддаючись розпусті з чужинцями під кожним крислатим деревом, а до Мого голосу ти не прислухалась, – говорить Господь.
14 Поверніться ж, діти-відступники, – говорить Господь, – адже Я ваш Владика і зберу вас по одному з міста й по двоє з кожного роду, та впроваджу вас на Сіон.
15 Я дам вам пастирів за серцем Моїм, – вони пастимуть вас уміло й розумно.
16 А коли ви намножитесь і станете плодючими на землі, тоді, – каже Господь, – більше не будуть говорити про Ковчег Заповіту Господа! – Він навіть нікому не спаде на думку, – не згадуватимуть про нього й не відчуватимуть у ньому потреби, й більше не пориватимуться його зробити.
17 У той час називатимуть Єрусалим Господнім престолом; там, у Єрусалимі, зберуться всі народи в Ім’я Господа, і вже більше не діятимуть за впертістю свого злого серця.
18 Це буде час, коли дім Юди й дім Ізраїля ходитимуть один з одним, і разом прийдуть із землі північної до краю, який Я дав як спадщину вашим батькам.
19 Тоді Я говорив: Як би хотілося Мені прийняти тебе як сина, і дати тобі так бажану землю, – кращу зі спадщин багатьох народів. Так, Я мріяв: Ти зватимеш Мене Отцем і вже не відступиш від Мене;
20 Але ви, доме Ізраїлів, знехтували Мною, – говорить Господь, – як жінка, котра зраджує свого чоловіка.
21 І ось на узгір’ях чути голос, – плач і благання Ізраїлевих нащадків, оскільки вони викривили свої дороги, забули Господа, свого Бога.
22 Повертайтеся, діти-відступники! Я вилікую (прощу ) ваше відступництво! Ось ми йдемо до Тебе, бо Ти – Господь, наш Бог!
23 Справді, це обман, коли люди покладають надію на пагорби й узгір’я, оскільки справжнє спасіння Ізраїлю тільки в Господі, Богові нашому!
24 Від днів нашої юності ганьба пожирала працю наших батьків, отари їхніх овець, їхню худобу, а також їхніх синів і їхніх дочок.
25 Ми лежимо в нашому соромі, і нас покриває власне безчестя, тому що ми, як і наші батьки, грішили перед Господом, нашим Богом, від нашої юності аж до цього дня, а голосу Господа, нашого Бога, ми не слухали.