1 Ой, коли б на пустині нічліг подорожніх я мав, тоді б я покинув народа свого, і пішов би від них, бо вони перелюбники всі, збори зрадників!
2 Вони напинають свого язика, немов лука свого, для неправди, міцніють вони на землі не для правди, бо від злого до злого ідуть і не знають Мене, говорить Господь!..
3 Один одного остерігайтесь, і не покладайтесь на жодного брата, — кожен‑бо брат обманити — обманить, і приятель кожен — обмовник!
4 Один одного зводить, і правди не кажуть, привчили свого язика говорити неправду, помучилися, лихо чинячи!
5 Серед омани твоє проживання, через оману не хочуть пізнати Мене, говорить Господь.
6 Тому так промовляє Господь Саваот: Ось Я їх перетоплюю та випробовую їх, бо що маю вчинити Я ради дочки Свого люду?
7 Їхній язик — смертоносна стріла, він оману говорить: устами своїми говорить із ближнім про мир, а в нутрі своєму кладе свою засідку…
8 Чи ж за це Я їх не покараю? говорить Господь. Хіба ж над народом, як цей, не помститься душа Моя?
9 Я плач та ридання здійму над оцими горами, і спів жалобний — понад степовими лугами, вони‑бо попалені так , що ними не ходить ніхто, і реву худоби не чути: від птаства небесного й аж до худоби розбіглося все , відійшло!
10 І Я Єрусалим на руїни віддам, на мешкання шакалів, а юдські міста на спустошення дам, — і не буде мешканця у них!
11 Хто муж мудрий, який зрозумів би оце, і до кого Господні уста промовляли, щоб вияснить те, за що згинув цей Край, за що спалений він, як пустиня, і що нею не ходить ніхто?
12 А Господь відказав: За те, що вони покинули Закона Мого, що Я дав перед ними, і не слухалися Мого голосу, і не ходили за ним, за Законом ,
13 а ходили за впертістю серця свого й за Ваалами, що навчили про них їхні батьки…
14 Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я їх, цей народ, полином нагодую й водою отруйною їх напою!
15 І розпорошу Я їх серед народів, яких ні вони, ні батьки їхні не знали, і пошлю Я за ними меча, аж поки не вигублю їх!
16 Так говорить Господь Саваот: Розгляньтеся та голосільниць покличте, і нехай вони прийдуть, і пошліте до мудрих жінок , — і вони поприходять!
17 І хай поспішають, і хай спів жалоби над ними підіймуть, — і хай наші очі зайдуться сльозою, а з наших повіків вода хай тече!
18 Бо почується голос жалобного співу з Сіону: “Як ми попустошені, як посоромлені дуже!.. Бо ми покинули свій край, бо покинули місце свого пробування”…
19 Тож почуйте, жінки, слово Господа, і хай ваше ухо візьме слово уст Його, і навчіть дочок ваших жалобного співу, й одна одну — жалобної пісні!
20 Бо смерть увійшла в наші вікна, до наших палат увійшла, щоб вирізати дітей з вулиці, із площ — юнаків…
21 Кажи так: Говорить Господь: І нападає людського трупа, мов гною на полі, і мов тих снопів за женцем, і не буде кому позбирати!..
22 Так говорить Господь: Хай не хвалиться мудрий своєю премудрістю, і хай не хвалиться лицар своєю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться!
23 Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я — то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Моє уподобання, каже Господь!
24 Ось дні наступають, — говорить Господь, — і Я навіщу всіх обрізаних та необрізаних,
25 Єгипет та Юду, й Едома та Аммонових синів, і Моава та всіх, хто волосся довкола стриже, хто сидить на пустині, бо всі оці люди — необрізані, а ввесь дім Ізраїлів — необрізаносердий!..
1 Якби мені хтось дав притулок подорожніх у пустелі, я залишив би мій народ і пішов би від них! Адже всі вони перелюбники, зграя зрадників!
2 Їхній підступний язик, наче натягнутий лук, – обман і невір’я панують у країні, один злочин випливає з іншого злочину, а Мене знати не хочуть, – говорить Господь.
3 Нехай кожен остерігається свого ближнього, і не покладається на брата свого, тому що всі брати затівають зраду і кожен приятель розносить плітки!
4 Один ошукує іншого, і ніхто не говорить правди. Вони привчили свої язики говорити неправду, лукавити до знесилення.
5 Ти мешкаєш посеред обману, – саме через обман вони відмовляються Мене пізнавати, – говорить Господь.
6 Тому так говорить Господь Саваот: Ось Я їх переплавлю і випробую їх, бо що Я мав би зробити з такою дочкою Мого народу!?
7 Їхній язик – смертоносна стріла, – вони підступно ведуть розмови своїми устами. Про мир вони говорять зі своїми ближніми, тоді як у своєму серці готують на них пастку.
8 Хіба Я можу за таке не карати, – говорить Господь, – хіба Я не повинен такому народові, як цей , відплатити?
9 Тому я (Єремія ) підійму голосіння на горах, – у степах і на пасовиськах затягну жалобну пісню, оскільки вони спустошені й ніхто там не з’являється. Там не чути ревіння худоби, розлетілись птахи небесні й розбіглись польові звірі.
10 Отже, Я (Господь ) перетворю Єрусалим на руїни, де мешкатимуть шакали, а міста Юдеї зроблю безлюдними й спустошеними.
11 Де той мудрець, який зрозумів би це і до кого звернулись би Господні уста, а той щоб це переповів іншим, – внаслідок чого має бути знищена земля й вигорить наче пустеля, без перехожих?
12 І Господь пояснює: Тому, що вони залишили Мій Закон, який Я виклав перед ними, не слухали Мого голосу і не чинили за Законом,
13 а діяли за пожаданнями свого впертого серця і служили ідолам, як їх навчили їхні батьки!
14 Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Я нагодую цей народ полином і напою їх отруйною водою!
15 Я розпорошу їх серед народів, яких не знали ні вони, ні їхні батьки, і пошлю вслід за ними меч, поки не знищу їх!
16 Так говорить Господь Саваот: Усвідомте, що вже можна кликати плакальниць, щоб завчасно прибули, – пошліть за умілими голосільницями, аби прийшли.
17 Нехай поспішають, щоб уже почати над нами голосіння, – та так, щоб і з наших очей потекли сльози, й наші повіки були зрошені водою!
18 Адже вже чутно голосний плач на Сіоні: Як же ми спустошені й покриті великою ганьбою, тому що ми змушені були залишити свій край, та й поселення наші зруйновані.
19 Послухайте і ви, жінки, Господнє слово, і постарайтесь сприйняти слова саме Його уст; навчіть ваших дочок плакати, – й одна одну – жалібних пісень!
20 Адже смерть вдирається крізь наші вікна, входить у наші палати, аби вигубити дітей на вулицях й молодь на майданах.
21 Проголоси таке Господнє провіщення: Лежатимуть тіла людей, наче гній на полях, як снопи за женцями, і нікому буде їх збирати.
22 Тому так говорить Господь: Нехай мудрий не хвалиться своєю мудрістю, і сильний нехай не хвалиться силою своєю. Нехай багатий не хвалиться своїм багатством!
23 А хто хоче хвалитися, нехай хвалиться тим, що знає Мене, – розуміє, що Я Господь, Котрий творить милосердя, правосуддя і правду на землі, бо саме у цьому Моє задоволення, – говорить Господь.
24 Ось надходять дні, – наголошує Господь, – коли Я скараю кожного обрізаного за його необрізане серце .
25 Покараю Єгипет, Юдею, Едом, синів Аммона, Моав та всіх мешканців пустелі, що вистригають собі скроні, оскільки всі ці народи (мешканці пустелі ) необрізані тілом , тоді як весь Ізраїлів дім необрізаний серцем!