Третя Еліфазова мова: Бог карає поправді
1 І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав:
2 “Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі!
3 Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому , як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?
5 Хіба твоє зло не велике? Та ж твоїм беззаконням немає кінця!
6 Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав!
7 Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб…
8 А сильна людина — то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме.
9 Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились, —
10 тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх,
11 твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе…
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони!
13 А ти кажеш: “Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному”.
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні,
16 що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,
17 що до Бога казали вони: “Відступися від нас!” та: “Що зробить для нас Всемогутній?”
18 А Він доми їхні наповнив добром!.. Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний:
20 “Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!”
21 Заприязнися із Ним, та й май спокій, — цим прийде на тебе добро.
22 Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 Якщо вернешся до Всемогутнього, — будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх.
24 І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото, —
25 і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі!
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє, —
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш.
28 А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло.
29 Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде”.
Еліфаз: Бог упокорює гордовитого, а смиренного серцем Він спасає
1 Відповідаючи, знову заговорив Еліфаз із Темана, промовивши:
2 Чи може бути корисною для Бога людина? Адже мудрий корисний насамперед для самого себе.
3 Що за радість Всемогутньому від твоєї праведності? Хіба є якась Йому користь від того, що ти неухильно дотримуєшся вірної дороги?
4 Хіба Він тебе каратиме за твоє благочестя, позиваючись щодо тебе на суд?
5 Хіба не тому, що твої злочини надто великі, й немає кінця твоїм гріхам?
6 Напевно, без необхідності ти брав у твоїх братів заставу, знімаючи одяг з нагих;
7 ти не напоїв спраглих водою, а голодуючим ти відмовляв у хлібі?!
8 А може ти наділяв землею можновладців, і лише привілейовані мешкають на ній?!
9 Можливо вдів ти відсилав з порожніми руками , а сиріт бив по руках?!
10 Через те ти тепер звідусіль оточений засідками, і раптово тебе огорнув жах,
11 оточила темрява, через що ти нічого не бачиш, і великі хвилі води тебе закривають?‥
12 Хіба Бог не перебуває на висоті небес? Подивися вгору на найвищі зорі, – які ж вони недосяжні!‥
13 А ти кажеш: Що Богові відомо? Як Він може судити через таку темряву?!
14 Густі хмари заслоняють Його, коли Він проходжується по колу небесного обрію.
15 Невже ти хочеш триматися відвічної стежки, якою ходили нечестиві мужі,
16 і були знищені передчасно, коли русло вируючого потоку їх підмило?!
17 Вони говорили Богові: Відійди від нас! Що, мовляв, Всемогутній може зробити?
18 Але ж це Він наповнив їхні житла добробутом… Проте, задуми нечестивих далекі від мене!
19 Дивлячись на це, праведники тішаться, – непорочні глузують з них,
20 мовляв: знищені наші противники, – навіть їхній залишок пожер вогонь!
21 Тож, заприязнися з Богом, уклади з Ним мир, – і через це прийде до тебе добробут.
22 Прийми з Його уст Закон, і поклади Його слова в своє серце!
23 Якщо ти в покорі навернешся до Всемогутнього, і віддалиш беззаконня від свого намету, то будеш відбудований.
24 Тоді вважатимеш золото за порох, і офірські скарби, – як каміння потоку.
25 Всемогутній буде твоїм скарбом, – Він стане для тебе добірним сріблом.
26 Тоді Всемогутній стане твоєю радістю, і ти підіймеш до Бога своє обличчя.
27 Коли ти будеш молитися до Нього, Він тебе почує, і ти виконаєш свої обітниці.
28 Що лише ти заплануєш, в усьому матимеш успіх, а на твоїх дорогах сяятиме світло.
29 Адже Бог упокорює гордовитого, а смиренного серцем Він спасає.
30 Він рятує навіть того, хто не без вини, – такий спасається чистотою своїх рук сьогодні .