Мова Елігу: Я відповім усім
1 І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах’їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 І відповів бузянин Елігу, син Барах’їлів, та й сказав: “Молодий я літами, ви ж старші, тому‑то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
7 Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
8 Справді, дух — він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
9 Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
10 Тому я кажу: Послухай мене, — хай знання своє висловлю і я!
11 Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
13 Щоб ви не сказали: “Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!”
14 Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів…
16 Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
17 Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
18 Бо я повний словами, — дух мого нутра докучає мені…
19 Ось утроба моя, мов вино невідкрите, — вона тріскається, як нові бурдюки!
20 Нехай я скажу — й буде легше мені, нехай уста відкрию свої — й відповім!
21 На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
22 бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні , — нехай зараз візьме мене мій Творець!
Гнів Елігу на Йова та його трьох друзів
1 Троє друзів Йова також перестали протирічити, оскільки бачили, що, згідно з його промовами, він вважав себе правим.
2 Тоді запалав гнівом Елігу, син Баракела, бузієць з Рамового роду. Він розгнівався на Йова через те, що той, виправдовуючись, вважав себе справедливішим навіть за Бога.
3 Він запалився гнівом також і на трьох його друзів за те, що вони не змогли переконати Йова, хоча й вважали його винуватим.
4 Досі Елігу не встрявав у їхню розмову з Йовом, з поваги, оскільки всі вони були віком старші за нього.
5 Але, побачивши, що ці троє мужів уже не мають що відповісти, Елігу запалав гнівом.
6 Отже, тепер цей бузієць Елігу, син Баракела, озвався й сказав: Я наймолодший за віком, а ви всі старші, тому я вагався, побоюючись висловити вам свою думку.
7 Я вважав: Нехай веде розмову вік, – похилі роки хай висловлюють мудрість.
8 Насправді ж у людині є Дух , і натхнення Всемогутнього, що наділяє її розумом.
9 Не завжди люди похилого віку є мудрими, і не лише старість здатна зрозуміти правоту.
10 Тому я кажу: Послухайте мене, і я також сповіщу те, що знаю.
11 Ось я постійно очікував на ваші чергові промови, прислухався до ваших міркувань. Поки ви шукали належних слів,
12 я уважно приглядався до вас, проте не було серед вас жодного, хто переконав би Йова, хто відповів би на його переконання.
13 Тому не варто стверджувати, мовляв: ми знайшли мудрість, – Бог нас навчає, а не людина…
14 Не до мене він скеровував свої промови, тому і я не відповідатиму йому вашими словами!
15 Розгублені, ви більше не відповідали, – вам забракло слів.
16 Невже я мав би чекати тільки тому, що ви мовчали і більше не відповідали?
17 Отже, я також зі свого боку хочу відповісти, – й по можливості висловити те, що знаю.
18 Адже я переповнений словами, – мій внутрішній дух спонукає до цього.
19 Я став, наче закритий бурдюк з молодим вином, що готовий тріснути.
20 Оце я висловлюсь, і мені стане легше, відкрию свої уста й промовлю.
21 Адже я не зважатиму на особу, і не догоджуватиму нікому,
22 бо підлещуватись не вмію, і коли щось не так, нехай мене покарає мій Творець.