Перша мова Білдадова: Невинного Бог не цурається
1 І заговорив шух’янин Білдад та й сказав:
2 “Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?
3 Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?
4 Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!
5 Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,
6 якщо чистий ти та безневинний, — то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,
7 і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!
8 Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх, —
9 бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свого слова подадуть:
11 Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?
12 Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:
13 отакі‑то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,
14 бо його сподівання — як те павутиння, і як дім павуків — його певність…
15 На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, — й не вдержиться він…
16 Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його, —
17 на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!..
19 Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,
21 аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої — криком радости…
22 Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!”
Білдад: Праведного Бог не цурається
1 У відповідь Білдад із Шуаху, промовив:
2 Як довго ти так говоритимеш? Адже слова твоїх уст – це бурхливий вітер.
3 Хіба Бог може викривляти правосуддя? Хіба Всемогутній перекручує справедливість?
4 Якщо твої діти згрішили проти Нього, Він їх і віддав під наслідки їхніх злочинів.
5 Але коли ти особисто звернешся до Бога, будеш благати Вседержителя;
6 якщо ти справді чистий і праведний, – то Він, напевно, подбає про тебе, і відновить твою оселю в мирі та справедливості.
7 І хоч цей початок буде незначним, однак твоє майбутнє буде великим.
8 Отже, запитай у попередніх поколінь, зверни увагу на досвіди їхніх предків.
9 Адже ми, вчорашні, не знаємо нічого, оскільки наше життя – усього лише тінь на землі.
10 Можливо вони тебе повчать, поділяться з тобою словами сердечного досвіду?!
11 Хіба виросте тростина папірусу без болота? Хіба росте очерет без води?
12 Буває, що він ще на корені, і його не пожали, а вже починає засихати швидше всілякої трави!
13 Отака доля всіх, котрі забувають про Бога, позаяк надія нечестивих загине!
14 Те, на що він надіявся, – виявилось як павутиння; його впевненість – те саме, що оселя павука.
15 Він обіпреться на свою халупку, а вона й похилиться, ухопиться за неї, але не втримається.
16 Навіть якщо він повний життєвого соку під сонцем, і його галуззя розростається по саду,
17 а його коріння вплітається поміж камінням, і вростає всередину скелі,
18 проте коли його вирвуть зі свого місця, то воно зречеться його, мовляв: Я тебе не знаю!
19 От і вся розкіш його життя, бо з тієї ж землі виростають вже інші.
20 Однак праведного Бог не цурається, – тоді як злочинця не підтримує…
21 Він ще наповнить уста твої сміхом, Йове, а твої губи виявлятимуть щиру радість.
22 Твої ж ненависники покриються соромом, і щезне намет нечестивих.