Увесь край опустошений
1 Слово Господнє, що було до Йоіла , Петуїлового сина.
2 “Послухайте це, ви старші, і візьміть до вух, усі мешканці землі: чи бувало таке за днів ваших, або за днів ваших батьків?
3 Оповідайте про це синам вашим, а ваші сини — своїм дітям, а їхні сини — поколінню наступному.
4 “Що лишилось по гусені, — зжерла те все сарана, що ж зосталося по сарані — пожер коник, а решту по конику зжерла черва”.
5 Пробудіться, п’яниці, і плачте й ридайте за виноградовим соком усі, хто вина напивається, бо віднятий він від уст ваших!
6 Бо на Край Мій прийшов люд міцний і незчисленний, його зуби — як лев’ячі зуби, а паща його — як в левиці.
7 Виноград Мій зробив він спустошенням, Моє ж фіґове дерево геть поламав, дощенту його оголив та й покинув, галузки його побіліли.
8 Голоси, як та дівчина, веретою оперезана, за нареченим юнацтва свого.
9 Жертва хлібна й жертва лита спинилася в домі Господньому, впали в жалобу священики, слуги Господні.
10 Опустошене поле, упала в жалобу земля, бо спустошене збіжжя, вино молоде пересохло, зів’яла оливка.
11 Засоромилися рільники, голосили були виноградарі за пшеницю й ячмінь, бо вигинуло жниво поля.
12 Усох виноград, а фіґа зів’яла, гранатове дерево, й пальма та яблуня, і повсихали всі пільні дерева, бо Він висушив радість від людських синів.
13 Опережіться веретою, — і ридайте, священики, голосіть, слуги жертівника, входьте, ночуйте в веретах, служителі Бога мого, — бо хлібна жертва і жертва та лита затримана буде від дому вашого Бога!
Близький день Господній
14 Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старших, всіх мешканців землі до дому Господа, вашого Бога, і кличте до Господа.
15 Горе дневі тому! Бо близький день Господній, і прийде він від Всемогутнього, мов те спустошення!
16 Чи ж з‑перед очей наших не відіймається їжа, з дому нашого Бога веселість та втіха?
17 Покорчились зерна під своїми грудами, спорожніли комори, поруйновані клуні, бо висохло збіжжя.
18 Як стогне товар, поголомшені череди, — бо немає їм паші, отари спустошені!
19 До тебе я кличу, о Господи, пожер‑бо огонь пасовища пустині, а жар попалив усі дерева на полі.
20 Навіть пільна худоба прагне до Тебе, бо водні джерела посохли, огонь же пожер пасовища пустині!
Землю спустошено
1 Слово Господнє, яке було до Йоіла, Петуїлового сина.
2 Послухайте це, старійшини, – зверніть увагу, всі мешканці краю. Хіба бувало щось подібне за ваших днів, або за днів ваших батьків?
3 Перекажіть це вашим дітям, а ваші діти нехай розкажуть своїм дітям, а їхні діти – наступним поколінням.
4 Станеться таке : що залишиться від гусені, пожере сарана, а що залишиться від сарани, пожере личинка сарани, – нарешті те, що залишиться після личинок сарани, пожере черва .
5 Тож отямтеся, п’яниці, й заплачте! Усі, що п’єте вино, голосіть за вином молодим , бо його забрано від вас!
6 Адже на Мою землю вторгся численний і могутній народ, – його зуби як зуби лева, а його ікла, як у левиці.
7 Він знищив Мій виноградник і поламав Мої смоківниці (фіги ). Він дощенту облупив їхню кору, і залишив білими його галузки.
8 Плачте, як голосить дівчина, одягнена у веретище, над нареченим своєї юності.
9 Адже Господній Храм позбавлено жертв і жертв возливання. Плачуть священики – Господні служителі, –
10 оскільки спустошені поля, сумує земля, – бо знищена пшениця, висох виноградний сік, зів’яло оливкове дерево.
11 Сумуйте, хлібороби, плачте, виноградарі, голосіть за пшеницею і ячменем, адже врожай на полях загинув.
12 Засохли виноградні лози, а смоківниця зів’яла. Так само загинули всі гранатові дерева, пальми і яблуні, – зникла усяка радість з-посеред людських нащадків.
Плач та ридання за спустошеним краєм
13 Священики, підпережіться веретищем і плачте, – ридайте, всі служителі жертовника! Постійно ходіть і навіть ночуйте у веретищах, – усі ви, служителі мого Бога. Адже в Храмі вашого Бога не стало ні хлібних жертв, ні жертв возливання.
14 Оголосіть святий піст, скличте зібрання, зберіть старійшин та всіх мешканців землі до Храму Господа, вашого Бога, і волайте до Господа!
Господній День близько
15 О, що то за день! Адже Господній День близько, – він приходить як спустошення від Всевишнього!
16 Хіба не перед нашими очима зникла їжа, а також радість і веселощі Храму нашого Бога?
17 Зерна насіння загинули під своїми грудами землі , – засіки спорожніли, повалились стодоли, бо не стало збіжжя.
18 Як же стогне скотина! Розбрелися стада корів, оскільки не стало для них пасовиська, – навіть отари овець без їжі гинуть.
19 До Тебе, Господи, кличу, адже вогонь знищив у степу пасовиська, – вогонь спопелив усі дерева на полі.
20 Навіть польова звірина волає до Тебе, тому що висохли водні джерела, і вогонь пожер пасовиська в степу.