Прийшов ворог нечуваний
1 Засурміть на Сіоні в сурму, здійміть крик на святій горі Моїй! Затремтіть, всі мешканці землі, бо прийшов день Господній, бо близько вже він ,
2 день темноти та темряви, день хмари й імли! Як несеться досвітня зоря по горах, так народ цей великий й міцний. Такого , як він, не бувало відвіку, і по ньому не буде вже більш аж до літ з роду в рід!
3 Перед ним пожирає огонь, і палахкотить за ним полум’я! Земля перед ним, як еденський садок, а за ним — опустіла пустиня, і рятунку від нього нема!
4 Його вигляд — ніби коні, гарцюють вони, наче ті верхівці!
5 Як гуркіт військових возів, вони скачуть гірськими верхів’ями, як вереск огнистого полум’я, що солому жере, наче потужний народ, що до бою поставлений.
6 Народи тремтять перед ним, всі обличчя поблідли.
7 Як лицарі, мчаться вони, немов вояки вибігають на мур, і кожен своєю дорогою йдуть, і з стежок своїх не позбиваються, —
8 не пхають вони один одного, ходять своєю дорогою битою, а коли на списа упадуть, то не зраняться.
9 По місті хурчать, по мурі біжать, увіходять в доми, через вікна пролазять, як злодій.
10 Трясеться земля перед ним, тремтить небо, сонце та місяць темніють, а зорі загублюють сяйво своє.
11 І голос Свій видасть Господь перед військом Своїм, бо табір Його величезний, бо міцний виконавець слова Його, бо великий день Господа й вельми страшний, і хто зможе його перенести?
Покайтеся!
12 Тому‑то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим , і плачем та риданням!
13 І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверніться до Господа, вашого Бога, бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і жалкує за зло!
14 Хто знає, чи Він не повернеться та не пожалує, і по Собі не залишить благословення, жертву хлібну та жертву ту литу для Господа, вашого Бога.
15 Засурміть на Сіоні в сурму, оголосіть святий піст, скличте зібрання!
16 Зберіте народ, оголосіть святі збори, старців згромадьте, позбирайте дітей та грудних немовлят, нехай вийде з кімнати своєї також молодий, молода ж з‑під свого накриття!
17 Між притвором та жертівником нехай плачуть священики, слуги Господні, хай молять вони: Змилуйся, Господи, над народом Своїм, і не видай на ганьбу спадку Свого, щоб над ним панували погани. Нащо будуть казати між народами: Де їхній Бог?
18 І заздрісним стане Господь за Свій Край, і змилується над народом Своїм”.
19 І Господь відповів і сказав до народу Свого: “Ось Я посилаю вам збіжжя й вино молоде та оливу, і насититесь нею, і більше не дам вас на наругу народам.
20 А цього північного ворога віддалю Я від вас, і його в край сухий та спустошений вижену, — його перед до східнього моря, його ж край — до того моря заднього. І вийде злий запах його, і підійметься сморід його, бо він лихо велике чинив.
21 Не бійся ти, земле, а тішся й радій, — бо велике Господь учинив!
22 Не бійтеся, ти пільна худобо, бо пустинні пасовиська зазеленіють, бо дерево видасть свій плід, фіґовниця та виноград свою силу дадуть.
23 А ви , сіонські сини, радійте та тіштеся Господом, Богом своїм, бо вам їжі Він дасть на спасіння, і найперше зішле вам дощу, дощу раннього й пізнього.
24 І токи наповняться збіжжям, чавильні ж кадки будуть переливатись вином молодим та оливою.
25 І надолужу Я вам за ті роки, що пожерла була сарана, коник і черва та гусінь, Моє військо велике, що Я посилав проти вас.
26 А їсти — ви будете їсти й насичуватись, і хвалитимете Ім’я Господа, вашого Бога, що з вами на подив зробив, і посоромлений більше не буде народ Мій навіки!
27 І пізнаєте ви, що Я серед Ізраїля, і що Я — Господь, Бог ваш, і немає вже іншого , — і посоромлений більше не буде народ Мій навіки!
1 Затрубіть трубою на Сіоні , оголосіть тривогу на Моїй святій горі! Нехай затремтять усі мешканці землі, тому що надходить Господній День, – він уже близько!
2 Це день темряви і мороку, день хмари і туману! Наче досвітня зірниця, що рухається по горах, так іде в наступ численний і сильний народ. Подібного до нього не було споконвіку, й після нього більше не буде протягом прийдешніх поколінь.
3 Перед ним нищівний вогонь, а за ним – палахкотливе полум’я. Перед ним земля, як Едемський сад, а позаду нього – спустошена пустеля! І вже нікому не буде порятунку.
4 На вигляд вони подібні до коней, і женуться, як кіннота з вершниками.
5 Скачуть по верхів’ях з гуркотом колісниць, – із тріскотом палаючого вогню, що пожирає солому, – і як потужне військо, що шикується до бою.
6 Від одного його вигляду тремтять народи з побліднілими обличчями.
7 Вони (вояки ) мчать, як лицарі, вдираються на стіни, – кожен з них тримається своєї дороги, і не звертає з обраної стежки.
8 Вони не штовхають один одного, а тримаються свого напрямку, – прориваються крізь списи і стріли , але їм нічого не шкодить.
9 Кидаються на місто і вдираються на стіни, – піднімаються на будинки і пролазять через вікна, наче злодії.
10 Перед ними здригається земля й тремтять небеса, – тьмяніє сонце і місяць, втрачають свій блиск зорі.
11 І ось подає Свій голос Господь, Котрий очолює Своє численне воїнство. Не підлягають обліку ті, котрі виконують Його веління. О, який же великий Господній День! Він дуже страшний, і хто зможе його витримати?
Господь закликає Свій народ навернутися до Нього
12 І все ж, – говорить Господь, – хоч тепер наверніться до Мене всім вашим серцем у пості, плачі та в риданні.
13 Роздирайте свої серця, а не ваш одяг, – поверніться до Господа, вашого Бога, адже Він щедрий і сповнений любові, довготерпеливий та вельми милостивий, і співчуває людському горю.
14 Хто знає, може Він обернеться і знову зглянеться, залишивши з нами Свої благословення, – жертви та жертви возливання Господу, нашому Богові?!
15 Тож затрубіть трубою на Сіоні, – призначте піст, скличте зібрання;
16 зберіть людей, освятіть громаду, покличте старших за віком людей, зберіть дітей і навіть грудних немовлят, – нехай вийде наречений зі своєї кімнати і наречена зі своєї світлиці.
17 Поміж притвором і жертовником нехай плачуть Господні служителі-священики, волаючи: Пожалій, Господи, Твій народ і не віддавай на поталу Твоєї спадщини, аби над нею не глумились народи. Для чого мають говорити між людьми: Де їхній Бог?
Господь пожаліє Свій народ
18 Тоді Господь обов’язково запалає ревністю за Свій край, і пожаліє Свій народ.
19 Відповідаючи, Господь так скаже Своєму народові: Ось Я вам посилаю хліб, вино і олію, – у вас буде всього досхочу, і більше не віддам вас на посміховисько народам.
20 Того, що з Півночі, прожену від вас і відішлю його до сухого та спустошеного краю, так що його передні загони скину в Східне (Мертве ) море, а останній його край – у Західне (Середземне ) море, – так що від нього розповсюджуватиметься нестерпний запах гниття, і цей сморід підійматиметься вгору, оскільки він чинив великі злочини.
21 Не бійся, земле, радій і веселися, адже Господь зробив велику справу!
22 Не бійтеся і ви, польові звірі, тому що зазеленіють пасовиська в степу, знову плодоноситимуть дерева, а смоківниця і виноград даватимуть добрі врожаї.
23 Також і ви, діти Сіону, радійте і веселіться у Господі, Богові вашому, тому що Він посилатиме вам ранній дощ у міру, – Він даватиме вам дощі, – дощ ранній і пізній, як і раніше.
24 Ваші токи наповняться зерном, а чавильні будуть переливатись вином та олією.
25 Я відшкодую завдані вам збитки в роки, коли пожирала сарана та личинка сарани, черва та гусінь, – Моє велике військо, яке Я посилав на вас.
26 Ви будете їсти досхочу, а наситившись, прославлятимете Ім’я Господа, вашого Бога, Котрий учинив серед вас дивовижні речі. Мій народ вже ніколи не буде засоромлений.
27 Ви зрозумієте, що Я завжди з Ізраїлем, – що Я, Господь, ваш Бог, і немає іншого. Мій народ ніколи не буде знеславлений.