Покаяння ніневітян
1 І було Господнє слово до Йони вдруге таке:
2 “Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!”
3 І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике‑превелике, на три дні ходи.
4 І зачав Йона ходити по місті, — на один день ходи, — і проповідував і казав: “Ще сорок день, — і Ніневія буде зруйнована!”
5 І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого.
6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зі свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі.
7 І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: “Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п’ють води!
8 І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках.
9 Хто знає, може , Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, — і ми не погинемо!”
10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зі своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.
Господь вдруге промовляє до Йони
1 Після того до Йони вдруге було Господнє слово, такого змісту:
2 Встань і йди у велике місто Ніневію і провіщай у ньому застереження, яке Я тобі доручив!
3 Цього разу Йона встав і за Господнім наказом пішов до Ніневії. Ніневія ж вважалась у Бога великим містом, – на три дні ходи.
Йонина проповідь та покаяння ніневітян
4 І почав Йона ходити вулицями міста, скільки можна було пройти за один день, і, проповідуючи, говорив: Через сорок днів Ніневія буде зруйнована!
5 Ніневітяни повірили Богові, – від найстаршого й до найменшого, – оголосили піст і одяглись у веретища.
6 Ця вістка дійшла до царя Ніневії. Він устав зі свого трону, зняв із себе свою царську мантію, одягнувся у веретище й сів посеред попелу.
7 Він звелів оголосити в Ніневії постанову царя і його вельмож, наказуючи: Жодна людина і жодна тварина, воли й вівці, не повинні нічого їсти, не пастися і не пити води!
8 Нехай буде веретище на людях і худобі, й нехай щиро волають до Бога. Хай кожен відвернеться від своєї лихої дороги та від беззаконних учинків своїх рук.
9 Хто знає, може якраз Бог зглянеться і відверне від нас Свій палкий гнів та обурення, – і ми не загинемо!?
10 Коли ж Бог побачив їхні вчинки, а також те, що вони звернули зі своєї злочинної дороги, то Бог змилосердився над ними і скасував те лихо, що мав учинити, – і не допустив його.