Здобуття Єрихону
1 А Єрихон замкнувся, і був замкнений зі страху перед Ізраїлевими синами, — ніхто не виходив і не входив.
2 І сказав Господь до Ісуса: “Ось, Я дав у твою руку Єрихон та царя його, сильних вояків.
3 І обійдете навколо це місто, всі вояки, — обхід навколо міста один раз. Так зробиш шість день.
4 А сім священиків будуть нести сім сурем із баранячих рогів перед ковчегом. А сьомого дня обійдете навколо те місто сім раз, а священики засурмлять у роги.
5 І станеться, коли засурмить баранячий ріг, коли ви почуєте голос тієї сурми, а ввесь народ крикне гучним криком, то мур цього міста впаде на своєму місці, а народ увійде кожен перед себе”.
6 І покликав Ісус, син Навинів, священиків, та й сказав до них: “Несіть ковчега заповіту, а сім священиків будуть нести сім сурем із баранячих рогів перед Господнім ковчегом”.
7 А до народу сказав: “Підіть, обійдіть навколо це місто, а озброєний піде перед Господнім ковчегом”.
8 І сталося, як Ісус сказав це народові, то сім священиків, що несли сім сурем із баранячих рогів, ішли та сурмили в ці сурми, а ковчег Господнього заповіту йшов за ними.
9 А озброєні йшли перед священиками, що сурмили в роги, а військо заднє йшло за ковчегом. І все сурмили в сурми.
10 А народові Ісус наказав, говорячи: “Не будете кричати, і не дасте почути вашого голосу, і не вийде слово з ваших уст аж до дня, коли я скажу вам: Закричіть! І ви закричите”.
11 І Господній ковчег пішов навколо міста, — обійшов один раз. І ввійшли до табору, та й ночували в таборі.
12 І встав Ісус рано‑вранці, і понесли священики Господнього ковчега.
13 А сім священиків, що несли сім сурем із баранячих рогів перед Господнім ковчегом, ішли та все сурмили в сурми, а озброєні йшли перед ними, а військо заднє йшло за Господнім ковчегом. І все сурмили в сурми.
14 І обійшли навколо міста другого дня один раз, та й вернулися до табору. Так зробили шість день.
15 І сталося сьомого дня, і повставали вони рано‑вранці, як сходила рання зоря, і обійшли навколо міста за тим приписом сім раз. Тільки того дня обійшли місто навколо сім раз.
16 І сталося, коли сьомого разу засурмили священики в сурми, то Ісус сказав до народу: “Закричіть, бо Господь віддав вам це місто!
17 І станеться це місто закляттям, — воно та все, що в ньому, для Господа. Тільки блудниця Рахав буде жити, вона та всі, хто з нею в домі, бо вона сховала була послів, яких ми посилали.
18 Та тільки стережіться заклятого, щоб ви самі не стали закляттям, і не взяли з заклятого, і щоб тим не завели Ізраїлевого табору під закляття, і не довели його до нещастя.
19 А все срібло та золото, і речі мідяні та залізні, — це святість для Господа, воно ввійде до Господньої скарбниці”.
20 І закричав народ, і засурмили в сурми. І сталося, як народ почув голос сурми, і закричав народ гучним криком, то впав мур на своєму місці, а народ увійшов до міста, кожен перед себе. І здобули вони те місто.
21 І зробили вони закляттям усе, що в місті, — від чоловіка й аж до жінки, від юнака й аж до старого, і аж до вола, і штуки дрібної худоби, і осла, — усе знищили вістрям меча.
22 А до двох тих людей, що вивідували Край, Ісус сказав: “Увійдіть до дому тієї жінки‑блудниці, і виведіть звідти ту жінку та все, що її, як ви заприсягли були їй”.
23 І ввійшли юнаки, вивідувачі, і вивели Рахав, і батька її, і матір її, і братів її, і все, що її, і всі роди її вивели й умістили поза Ізраїлевим табором.
24 А місто та все, що в ньому, спалили огнем. Тільки срібло та золото, і речі мідяні та залізні дали до скарбниці Господнього дому.
25 А блудницю Рахав, і дім її батька, і все, що її, Ісус позоставив при житті. І осіла вона серед Ізраїля, і так є аж до цього дня, бо сховала була послів, яких послав був Ісус вивідати Єрихон.
26 І того часу заприсягнув Ісус, говорячи: “Проклятий перед Господнім лицем кожен, хто встане й відбудує це місто Єрихон, — на перворіднім своїм він заложить його, і на наймолодшім своїм поставить брами його”.
27 І був Господь з Ісусом, а слава його розійшлася по всім Краї.
Захоплення Єрихону
1 Брами Єрихона в той час були закритими та замкненими через страх перед Ізраїльтянами. Ніхто не виходив з нього й ніхто не входив.
2 І сказав Господь Ісусові: Ось Я віддаю в твої руки Єрихон, разом з його царем і хоробрими воїнами.
3 Ви ж, з усім вашим військом, один раз обійдіть навколо міста. Так будете робити шість днів.
4 Сім священиків будуть нести перед Ковчегом сім ювілейних сурем. А сьомого дня обійдете навколо міста сім разів, і священики засурмлять у сурми.
5 Щойно залунає голос ювілейних сурем і ви почуєте звук цих сурем, нехай увесь народ голосно видасть могутній бойовий клич, і стіни міста впадуть самі по собі, а військо увірветься в місто, – кожен піде перед собою.
6 Ісус, син Навина покликав священиків і сказав їм: Візьміть Ковчег Заповіту, а сім священиків нехай несуть перед Господнім Ковчегом сім ювілейних сурем.
7 А воїнам він віддав наказ: Вирушайте й обійдіть навколо місто; військові нехай йдуть перед Господнім Ковчегом.
8 І коли Ісус усе це сказав народу, то сім священиків, які несли сім ювілейних сурем перед Господом, вирушили й почали сурмити; за ними йшов Ковчег Господнього Заповіту.
9 Передовий загін війська рухався перед священиками, які голосно сурмили; за Ковчегом йшов другий, тиловий, загін; при цьому звук сурем не вмовкав.
10 Але всьому народові Ісус наказав, говорячи: Не кричіть, і нехай взагалі не буде чути вашого голосу; жоден звук нехай не вийде з ваших уст, поки я вам не накажу: Кричіть! – ось тоді й видайте бойовий клич!
11 Отже, Господній Ковчег разом з народом пішов довкола міста. Обійшли один раз, і повернулися до табору. Після того всі вони заночували в таборі.
12 На другий день Ісус устав уранці, й священики знову взяли Господній Ковчег.
13 А сім священиків, котрі несли сім ювілейних сурем, пішли перед Господнім Ковчегом і безперестанку сурмили в сурми; перед ними ішов передовий загін війська, а за Господнім Ковчегом йшов тиловий загін, – при цьому звук сурем не вмовкав.
14 Другого дня також один раз обійшли місто й повернулися до табору. Так вони робили шість днів.
15 Сьомого ж дня вони встали рано-вранці, ще на світанку, і обійшли місто таким же порядком сім разів. Лише цього дня вони обійшли навколо міста сім разів.
16 Далі сталося надзвичайне . Сьомого разу, коли засурмили священики у сурми, Ісус наказав народові: Видайте бойовий клич! Адже Господь віддав вам це місто!
17 Але пам’ятайте: Саме місто й усе, що в ньому, віддане Господньому закляттю ! І лише повія Рахав має залишитися живою, а також усі, хто з нею в домі, оскільки вона переховувала розвідників, яких ми посилали.
18 Вважайте, бережіться заклятого, аби вам самим не стати закляттям, адже, взявши щось із заклятого, ви тим самим наведете закляття на весь Ізраїльський табір і накличете на нього лихо!
19 Усе срібло й золото, мідний посуд та залізо посвячене Господу, і його слід внести до Господньої скарбниці!
20 Тож усе військо видало могутній бойовий клич, і засурмили сурми. Щойно люди почули звук сурем і народ також видав могутній окрик, як стіни міста самі по собі впали і воїни увірвались у місто, – кожен прямо перед собою, – і місто було захоплене…
21 Вони віддали закляттю (знищенню ) все, що було в місті, – чоловіків і жінок, молодих і старих, волів, овець і ослів, – всі полягли від меча.
22 А двом розвідникам, котрі вивідували край, Ісус звелів: Зайдіть у дім жінки-повії, і, як ви їй заприсяглися, виведіть звідти як саму жінку, так і всіх, що з нею!
23 Тож юнаки-розвідники ввійшли, і вивели повію Рахав, її батька й матір, її братів і всіх, що з нею, – всю її родину вивели й розмістили їх неподалік Ізраїльського табору.
24 А місто й усе, що було в ньому, воїни дощенту спалили вогнем; і лише срібло та золото, мідний посуд і залізо вони віднесли в скарбницю Господнього Дому.
25 Але повію Рахав, її батьківську родину та все, що вона мала, Ісус залишив при житті. Ця жінка й до цих пір живе серед Ізраїлю, позаяк вона переховувала розвідників, яких Ісус послав вивідати Єрихон.
26 У ті часи Ісус заприсягнувся, кажучи: Проклята перед Господом людина, яка вирішить відбудувати це місто, Єрихон! На своєму первістку він закладе його основу, й на своєму наймолодшому встановить його (міста ) браму.
27 Отже, Господь був з Ісусом, і його ім’я стало відомим по всій тій землі.