Хитрість мешканців Ґів’ону
1 І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йордану, на горі та на поділлі, та на всім березі Великого моря навпроти Ливану: хіттеянин, і амореянин, ханаанеянин, періззеянин, хіввеянин і євусеянин,
2 то вони зібралися разом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.
3 А мешканці Ґів’ону почули, що Ісус зробив Єрихонові та Аєві,
4 то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпечились живністю на дорогу, — і взяли повитирані мішки для ослів своїх, і бурдюки для вина повитирані, і потріскані, і пов’язані,
5 і взуття повитиране та полатане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, запліснілий.
6 І пішли вони до Ісуса, до табору в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: “Ми прийшли з далекого краю, а ви тепер складіть з нами умову”.
7 І сказали Ізраїлеві мужі до хіввеян: “Може, ви сидите поблизу нас, то як ми складемо з вами умову?”
8 І сказали вони до Ісуса: “Ми твої раби”. А Ісус сказав до них: “Хто ви та звідки приходите?”
9 І вони сказали йому: “З дуже далекого краю прийшли твої раби до Ймення Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що Він зробив був в Єгипті,
10 і все, що Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йордану, — Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.
11 І сказали до нас наші старші та всі мешканці нашого краю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них, та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.
12 Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого виходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став запліснілий.
13 А ці бурдюки вина, що понаповнювали ми нові, ось подерлися! А ось одежа наша та взуття наше повитиралося від цієї дуже далекої дороги”.
14 І взяли люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.
15 І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.
16 І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі вони до нього, і сидять вони поміж ними.
17 І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули до їхніх міст. А їхні міста: Ґів’он, і Кефіра, і Беерот, і Кір’ят‑Єарім.
18 І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.
19 І сказали всі начальники до всієї громади: “Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.
20 Оце зробімо їм, — позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за присягу, що ми присягнули їм”.
21 І сказали до них начальники: “Нехай вони живуть”. І стали вони рубати дрова та носити воду для всієї громади, як говорили їм начальники.
22 І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: “Чому ви обманили нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите серед нас?
23 А тепер ви прокляті, і не переведеться з‑посеред вас раб, і рубачі дров, і носії води для дому Бога мого”.
24 А вони відповіли Ісусові та й сказали: “Бо справді виявлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей Край, і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зі страху перед вами, і зробили оцю річ.
25 А тепер ми оце в руці твоїй: як добре, і як справедливо в очах твоїх учинити нам, учини”.
26 І він зробив їм так, — і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.
27 І дав їх Ісус того дня за рубачів дров та за носіїв води для громади й для Господнього жертівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.
Хитрощі гівійців
1 Коли ж почули про це всі царі, які жили на другому боці Йордану, – ті, котрі в горах і котрі на рівнинах, а також уздовж усього узбережжя Великого Моря, аж до Лівану, – хеттейці й аморейці, ханаанці та періззейці, гіввійці та євусейці, –
2 то об’єдналися разом, аби одностайно виступити проти Ісуса та Ізраїлю.
3 Але мешканці Ґівеона, почувши про те, що вчинив Ісус з Єрихоном і Аєм,
4 удались до хитрощів: вони вибрались у дорогу, заготовивши собі заздалегідь їжу, поклали на своїх ослів старі рвані мішки, а також потріскані й полатані бурдюки з вином.
5 На їхніх ногах були сходжені й полатані сандалі; їхній верхній одяг був старим і зношеним , а весь, заготовлений ними хліб – черствий і запліснявілий.
6 Вони прийшли до Ісуса в табір у Ґілґалі, й промовили до нього та до Ізраїльських мужів: Ми прийшли з далекого краю, аби ви уклали з нами Заповіт!
7 Але Ізраїльські мужі запитали гіввійців: А може ви мешкаєте неподалік від нас, то як же ми можемо укладати з вами Заповіт?
8 Вони ж звернулись до Ісуса: Ми – твої слуги! А Ісус запитав їх: Хто ви, й звідки ви прибули?
9 А вони йому відповіли: З дуже далекого краю прибули твої слуги в ім’я Господа, Бога твого, бо ми почули вістку про Нього, і те, що Він учинив у Єгипті,
10 а також усе, що Він зробив з двома аморейськими царями, які з іншого боку Йордану, – з Сіхоном, царем Хешбону та Оґом, башанським царем, котрий мешкав у Аштароті.
11 Наші старійшини й мешканці нашого краю звернулися до нас з такими словами: Візьміть із собою про запас харчів на дорогу, підіть назустріч з ними й скажіть їм: Ми – ваші слуги, – тож тепер укладіть з нами Заповіт.
12 Цей наш хліб був ще теплим, коли ми брали його з наших осель на дорогу , коли ми вирушали, аби йти до вас, – тепер же він сухий і запліснявілий.
13 Так само й ці бурдюки з-під вина були новими, коли їх наповнювали, а тепер вони подерті; цей наш одяг і наше взуття зносилося від надто далекої дороги.
14 Тоді мужі Ізраїлю попробували дещо з їхньої їжі, але з Господом не порадились.
15 Тож Ісус уклав з ними мирний Заповіт, пообіцявши зберегти їм життя . У цьому заприсяглись і старійшини громади.
16 Так сталося, що через три дні, після того як був укладений з ними Заповіт, виявилось, що вони зблизька, й мешкають неподалік від них.
17 Тож, вирушивши, Ізраїльтяни на третій день прибули до їхніх міст. А їхніми містами були: Ґівеон, Кефіра, Беерот і Кір’ят-Єарім.
18 Проте Ізраїльтяни не знищили їх, позаяк старійшини громади заприсяглися їм Господом, Богом Ізраїлю, через що вся громада пізніше нарікала на старійшин.
19 Але старійшини пояснили всій громаді: Ми заприсяглися їм Господом, Богом Ізраїлю, тому й не сміємо до них доторкатись.
20 Зробимо з ними, як обіцяли: збережемо їм життя, щоб не впав на нас гнів Божий через порушення присяги, якою ми їм присяглися.
21 Тому старійшини громади вирішили: Нехай вони живуть і працюють дроворубами й носять воду для потреб усієї громади.
22 Після того Ісус покликав їх (гіввійців ) і сказав такі слова: Чому ви нас обманули, сказавши: Ми живемо від вас дуже далеко? Адже ви мешкаєте майже між нами!
23 Через те будете ви прокляті, й повіки залишитесь слугами, – будете рубати дрова й носити воду для Дому (Храму ) мого Бога!
24 Вони ж, відповідаючи Ісусові, сказали: Твої слуги довідались про те, що Господь, Бог твій, заповів Мойсеєві, Своєму слузі, віддати вам усю цю землю і знищити перед вами всіх мешканців цього краю. Тож ми з цієї причини дуже налякались за своє життя, тому й учинили так.
25 Тепер ми в твоїх руках, – що вважатимеш за краще й справедливе з нами зробити, те й роби.
26 А вчинив він (Ісус ) з ними так: врятував їх від рук Ізраїльтян, і вони їх не знищили.
27 І призначив їх Ісус з того дня рубати дрова та носити воду для громади й для Господнього жертовника на тому місці, яке Господь обере. І так воно залишається по сьогодні.