Молитва до Господа: Зглянься на нас!
1 Згадай, Господи, що з нами сталося, — зглянься й побач нашу ганьбу, —
2 наша спадщина дісталась чужим, доми наші — чужинцям!
3 Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші — неначе ті вдови!..
4 Свою воду за срібло ми п’ємо, наші дрова за гроші одержуємо…
5 У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!
6 До Єгипту й Асирії руку витягуємо, — щоб насититись хлібом!
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні провини!
8 Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки…
9 Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб…
10 Шкіра наша, мов піч, — попалилась з пекучого голоду…
11 Жінок на Сіоні безчестили, дівчат — по Юдейських містах…
12 Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані…
13 Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються…
14 Перестали сидіти старші в брамі, юнаки — свою пісню співати,
15 втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу…
16 Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились, —
17 тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
18 через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній…
19 Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
20 Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Приверни нас до Себе, о Господи, — і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було !
22 Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?..
Молитва Єремії про відновлення
1 Господи, згадай, яка доля нас спіткала, – зглянься і подивися на наше приниження.
2 Наша спадщина дісталась загарбникам, – доми наші – чужинцям!
3 Ми стали сиротами, без батька, а наші матері – вдовами.
4 Свою воду ми п’ємо за срібло, власне дерево на дрова купуємо за гроші.
5 З ярмом на шиї, нас ще й жорстоко поганяють. Ми вмліваємо від утоми, але нам не дозволяють відпочити.
6 Ми простягали руки про допомогу до Єгипту, благали Ассирію про хліб.
7 За гріхи наших батьків, яких вже немає, ми терпимо покарання за їхнє беззаконня.
8 Наші колишні раби тепер володіють нами, й нікому визволити нас з їхніх рук.
9 Ризикуючи своїм життям від меча пустелі, ми добуваємо свій хліб.
10 Наша шкіра почорніла від спеки, як у печі, через нестерпний голод.
11 Жінок наших безчестять на Сіоні, дівчат – у всіх Юдейських містах.
12 Наші можновладці повішені руками ворогів, які не виявили жодної пошани навіть до людей похилого віку.
13 Юнаки приречені крутити камені жорен, а підлітки падають під ношею дров.
14 Не стало старійшин біля брам, не чути веселих пісень юнаків.
15 Погасла радість у наших серцях, а наші хороводи перетворились на жалобні процесії.
16 Упав вінець слави з нашої голови. Горе прийшло до нас через те, що ми згрішили!
17 Від того й ниє наше серце, – тому й тьмяніють наші очі.
18 Адже гора Сіон нині спустошена, і лише лисиці нишпорять по ній.
19 Але Ти, Господи, перебуваєш вічно, – Твій престол незмінний з роду в рід.
20 Невже Ти хочеш назавжди забути про нас, залишивши нас на такий довгий час?
21 Верни нас, Господи, до Себе, – і ми повернемось! Віднови наші щасливі дні, як було колись!
22 Невже Ти зовсім відкинув нас, й нам здається, що нема кінця Твоєму гніву?