Вороги перешкоджають направляти мур
1 І сталося, як почув Санваллат, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що виломи в стіні стали затарасовуватися, то дуже запалилися гнівом.
2 І змовилися вони всі разом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замішання.
3 І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторожу вдень та вночі, перед ними.
4 І сказав Юда: “Ослабла сила носія, а звалищ багато, — і ми не зможемо далі будувати мура!”…
5 А наші ненависники говорили: “Вони не знатимуть і не побачать, як ми прийдемо до середини їх, і позабиваємо їх, та й спинимо працю!”
6 І сталося, як приходили ті юдеяни, що сиділи при них, то говорили нам про це разів десять, зо всіх місць, де вони пробували.
7 Тоді поставив я сторожу здолу того місця за муром у печерах. І поставив я народ за їхніми родами, з їхніми мечами, їхніми ратищами та їхніми луками.
8 І розглянув я це , і встав і сказав я до шляхетних, і до заступників, і до решти народу: “Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за доми ваші!”
9 І сталося, як почули наші вороги, що нам те відоме, то Господь зламав їхній задум, і всі ми вернулися до муру, кожен до праці своєї.
10 І було від того дня, що половина моїх юнаків робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити, і луки та панцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому.
11 Будівничі працювали на мурі, а носії наладовували тягар, — вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа…
12 А в кожного будівничого його меч був прив’язаний на стегнах його, і так вони будували, а біля мене був сурмач.
13 І сказав я до шляхетних, до заступників та до решти народу: “Праця велика й простора, а ми повідділювані на мурі, далеко один від одного.
14 Тому ‑то в місце, де почуєте голос сурми, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!”
15 І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до появлення зір.
16 Також того часу сказав я до народу: “Кожен з юнаком своїм нехай ночують у середині Єрусалиму, і будуть вони для нас уночі — сторожею, а вдень — на працю”.
17 І ні я, ані брати мої, ані юнаки мої, ані сторожі, що були за мною, ми не здіймали своєї одежі, — кожен мав свою зброю при своєму стегні.
Спроби ворогів зупинити відбудовування стін
1 Почувши, що стіни Єрусалима підіймаються, а виломи замуровуються, Санваллат, Товія, аравійці, аммонійці та ашдодці ще більше розлютилися.
2 Всі вони змовились, щоб разом підступно вдарити по Єрусалиму і споводувати в ньому заколот.
3 Ми ж молилися до нашого Бога вдень та вночі й виставляли проти них охорону.
4 Але серед Юдеїв почались нарікання: Сила носіїв ослабла, а румовищ ще багато, – ми не зможемо самі відбудувати стіну…
5 А вороги наші змовлялися: Вони не повинні дізнатися й побачити, аж доки ми не опинимось серед них; тоді винищимо їх, і зупинимо роботу!
6 Але так сталося, що з різних сторін приходили юдеї, котрі мешкали неподалік їх і не менше десяти разів нас звідусіль попереджали, що проти нас підіймаються вороги, аби нас вдарити.
7 Тому я поставив у відкритих низинних місцях поза стінами міста людей за їхніми поколіннями чергувати зі своїми мечами, зі списами і з луками.
8 Зауваживши, що Ізраїльтяни відчувають страх, я виступив і промовив до знатних людей та начальників: Не бійтеся їх! Пам’ятайте про Господа, великого й грізного, та будьте готові до боротьби за ваших братів, за ваших синів і ваших дочок, за ваших дружин і за ваші домівки.
9 Але так сталося, що коли наші вороги довідались, що їхня змова стала відомою нам, і що Бог зруйнував їхні плани, ми всі повернулися на стіну, – кожен до своєї праці.
10 Проте з того часу лише половина моїх людей продовжували роботу, а друга половина молодих людей, одягнутих в кольчуги, тримали списи, щити, луки і разом зі своїми начальниками охороняли всіх Юдеїв,
11 котрі відбудовували стіну. А носильники грузів так виконували свої обов’язки: Кожен однією рукою виконував працю, а в іншій тримав списа.
12 Крім того, кожен, зокрема, будівничий мав прикріплений до пояса меч і з ним виконував працю. До того ж, коло мене постійно стояв трубач-сигнальник.
13 Я попередив усіх знатних людей, начальників і весь народ: Роботи багато, й простір широкий, – ми розпорошені по стіні – далеко один від одного.
14 Отже, з того боку, звідки почуєте звук труби, туди маєте до нас усі зібратись, і наш Бог воюватиме за нас!
15 Отак ми виконували працю: половина з нас тримали списи від раннього світанку і до появи зірок.
16 У той час я також наказав людям: Нехай кожен ночує зі своїми слугами в межах Єрусалима, аби слуги вночі нас охороняли, а вдень – працювали.
17 Але ніхто з нас, – ані я, ні мої брати, ні мої слуги, ні вартові біля мене, – ніхто з нас не знімали свого одягу, і в кожного напоготові була його зброя.