Кара на Маріям
1 І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку , що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку.
2 І казали вони: “Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами?” І почув це Господь.
3 А той муж, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі.
4 І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Маріям: “Вийдіть ви троє до скинії заповіту”. І вони троє вийшли.
5 І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Маріям. І вийшли обоє вони.
6 І сказав Він: “Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я , Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду.
7 Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений!
8 Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає. І чому не боялися ви нарікать на Мойсея, Мого раба?”
9 І запалав гнів Господній на них, — і Він пішов,
10 а хмара відступила з‑над скинії. А ось Маріям — прокажена, збілівши, як сніг! І обернувся Аарон до Маріям, аж ось вона прокажена!
11 І сказав Аарон до Мойсея: “Будь ласкав, мій пане, — не поклади ж на нас гріха, що були ми нерозумні та що прогрішились!
12 Нехай же не буде вона, як та мертва дитина , що, як виходить з утроби матері своєї, то зітліла половина тіла її”.
13 І Мойсей кликав до Господа, говорячи: “Боже, вилікуй же її!”
14 І сказав Господь до Мойсея: “А коли б її батько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона сім день засоромлена? Вона буде замкнена сім день поза табором, а потім повернеться”.
15 І була замкнена Маріям поза табором сім день, а народ не рушив аж до повернення Маріям.
16 А потім рушив народ із Гацероту, і таборував у пустині Паран.
Маріам і Аарон дорікають Мойсею
1 Маріам і Аарон дорікали Мойсею за жінку-кушитянку, яку він узяв. Адже він узяв собі за дружину кушитянку.
2 Вони говорили: Хіба ж тільки з Мойсеєм розмовляв Господь? Хіба й з нами не говорив також ? І Господь це почув.
3 Мойсей був дуже лагідною людиною – найлагіднішоюза всіх людей, які є на землі.
4 Не гаючись Господь звелів Мойсеєві, Ааронові й Маріам: Вийдіть утрьох до Намету Свідчення. І вони втрьох вийшли.
5 Господь же зійшов у хмарному стовпі й став біля входу в Намет. Він відкликав Аарона і Маріам. Коли вони обоє вийшли,
6 Він сказав: Послухайте Моїх слів! Якщо у вас буде Господній пророк, то Я об’явлюся йому у видінні й говоритиму до нього вві сні.
7 Однак не так з Моїм слугою Мойсеєм. Він довірений в усьому Моєму домі!
8 Устами до вуст Я розмовляю з ним, явно, а не в притчах. До того ж він побачив Господню подобу. Як же ви не побоялися дорікати Моєму слузі Мойсею?
9 І спалахнув гнів Господній проти них, і Він відійшов.
10 Щойно хмара відійшла від Намету, як Маріам вкрилась проказою, наче снігом. Обернувшись до Маріам, Аарон побачив її прокаженою.
11 І Аарон заговорив до Мойсея: Пане мій, не порахуй нам цього гріха, який за своєю нерозсудливістю учинили.
12 Будь ласка, зроби, щоб вона не була подібною до мертвої дитини , що перш ніж вона вийде з лона своєї матері, хвороба вже пожерла половину її тіла.
13 І заволав Мойсей до Господа, говорячи: Боже, благаю Тебе , вилікуй її!
14 А Господь відповів Мойсеєві: Якби її батько плюнув їй в обличчя, то чи не була б вона засоромленою сім днів? Тож нехай вона буде відлучена на сім днів, перебуваючи поза табором, після чого повернеться.
15 Так Маріам сім днів була відлучена, й перебувала поза табором. Народ не вирушав, доки Маріам не повернулася.
16 Після цього народ вийшов з Гацерота й отаборився в пустелі Паран.