Кара на Ізраϊля за його бунти проти Господа
1 І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.
2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: “О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!
3 І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю… Чи не краще нам вернутися до Єгипту?”
4 І сказали вони один до одного: “Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!”
5 І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.
6 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,
7 та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: “Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже‑дуже хороший!
8 Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом.
9 Тільки не бунтуйтесь проти Господа, — і не бійтеся народу того Краю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них , а з нами Господь, — не бійтеся їх!”
10 І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам…
11 І промовив Господь до Мойсея: “Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?
12 Ударю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього”.
13 І сказав Мойсей до Господа: “І почує Єгипет, що Ти з‑посеред нього вивів Своєю силою народ цей,
14 та й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око в око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, —
15 якщо заб’єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:
16 Через неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині…
17 А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:
18 Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного , а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.
19 Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!”
20 А Господь сказав: “Я простив за словом твоїм.
21 Але, як Я живий, — слава Господня наповнить увесь оцей Край.
22 Тому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,
23 поправді кажу , — не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його!
24 Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним.
25 А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря!”
26 І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:
27 “Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.
28 Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу , — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам.
29 У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене.
30 Поправді кажу , — ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.
31 А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові , то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили.
32 І ваші власні трупи попадають у цій пустині!
33 А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.
34 Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день — сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!
35 Я, Господь, говорив: Поправді кажу , — оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають”.
36 А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край,
37 то ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем.
38 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край.
39 І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, — і народ був у тяжкій жалобі!
40 І повставали вони рано‑вранці, та й повиходили на верхів’я гори, говорячи: “Ось ми, — і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили”.
41 А Мойсей сказав: “Чому ж ви переступаєте наказ Господній? Таж це не вдасться!
42 Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами.
43 Бо там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами”.
44 Але вони осмілилися вийти на верхів’я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з‑посеред табору.
45 І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.
Бунт Ізраїльтян
1 Вся громада збунтувалась і підняла крик. Народ голосив і плакав усю ту ніч.
2 Усі Ізраїльські нащадки нарікали на Мойсея та Аарона. Уся громада дорікала їм: Краще б ми повмирали в єгипетському краю, або в цій пустелі! О, якби ми повмирали!
3 І навіщо нас Господь вводить у ту землю? Щоб там полягти від меча? Наші жінки й наші діти стануть здобиччю. Тому, хіба не краще нам повернутися в Єгипет?
4 І вони підмовляли один одного: Оберімо собі проводиря і повернімося в Єгипет!
5 Тоді Мойсей з Аароном упали на свої обличчя перед усією громадою Ізраїльтян.
6 А Ісус, син Навина, та Халев, син Єфунея, – з тих, котрі оглядали землю, – роздерли на собі одяг,
7 і звернулися до всієї громади Ізраїльських нащадків з такими словами: Край, який ми пройшли, щоб його оглянути, є дуже-дуже доброю землею.
8 Якщо вже Господь виявив до нас прихильність, то і введе нас у цю землю. Він дасть її нам – землю, що тече молоком і медом.
9 Але не ставайте бунтівниками проти Господа! Тож не бійтеся людей того краю, бо він для нас – пожива. Адже їхній захист відійшов від них, а з нами Господь! Не бійтеся їх!
10 Проте вся громада закричала: Побити їх камінням! У цю мить у Наметі Свідчення всім Ізраїльтянам об’явилася слава Господня.
11 І Господь сказав Мойсеєві: Доки цей народ зневажатиме Мене? До яких пір не довірятимуть Мені, незважаючи на всі ознаки, які Я вчинив серед них?
12 Уражу їх смертельною хворобою і позбавлю їх спадщини! А тебе учиню великим народом, численнішим ніж цей.
Мойсей благає за народ
13 Але Мойсей сказав Господу: Почують єгиптяни, з-поміж яких Ти Своєю силою вивів цей народ,
14 і скажуть тим, що живуть на цій землі і які також чули, що Ти є Господом для цього народу, оскільки Ти, Господи, з’являтимешся йому віч-на-віч. Твоя хмара стоїть над ними і Ти йдеш перед ними в хмарному стовпі вдень та в стовпі вогню вночі.
15 Якщо Ти вигубиш цей народ як одну людину, то народи, які чули вістку про Тебе, скажуть, розповідаючи:
16 Оскільки Господь не зміг увести цей народ у землю, яку з клятвою їм пообіцяв, то знищив їх у пустелі.
17 Тож тепер, нехай прославиться Твоя сила, Господи, про яку Ти сказав, говорячи:
18 Господь довготерпеливий і дуже милосердний; прощає беззаконня і переступ, хоча й жодним чином не залишає безкарним винного, віддаючи за беззаконня батьків дітям до третього й четвертого поколінь .
19 Тож, прости, будь ласка, гріх цьому народові згідно з великим Твоїм милосердям, як Ти прощав цьому народові від Єгипту й аж дотепер!
20 І Господь сказав Мойсеєві: Я простив за твоїм словом.
21 Однак, присягаюсь Я Сам Собою, що Господньою славою сповниться вся земля!
22 Проте всі люди, які бачили Мою славу й Мої ознаки, які Я вчинив у Єгипті і в пустелі, та випробовували Мене ось уже в десятий раз, і не послухались Мого голосу,
23 таки не побачать краю, який Я з клятвою пообіцяв їхнім батькам! Жоден з тих, хто зневажав Мене, не побачить його!
24 Лише Халев, Мій раб, оскільки в нього був інший дух і він цілковито підкорився Мені, то Я введу його в край, в який він уже ходив, і його потомство успадкує його!
25 Через те, що амалекітянець і ханаанець живуть у долині, завтра ви повертайте і йдіть до пустелі в напрямку Червоного моря.
Кара за нарікання та бунт
26 І промовив Господь до Мойсея й Аарона, такі слова:
27 Доки ця лиха громада виступатиме проти Мене? Їхні скарги на Мене, нарікання Ізраїльських нащадків, які вони висувають проти Мене, Я почув.
28 Скажи їм: Ось слово Господнє: Присягаюсь Я Сам Собою! Що ви сказали до Мого слуху, Я так і зроблю вам.
29 У цій пустелі поляжуть ваші тіла, в повній вашій кількості – всі що були пораховані від двадцяти років і вище, котрі нарікали на Мене.
30 Ніхто з вас не ввійде до краю, про який Я простягнувши Свою руку, поклявся у тому, що вас поселю, крім Халева, сина Єфунея, та Ісуса, сина Навина.
31 Що ж до ваших дітей, про яких ви сказали, що вони стануть здобиччю ворогів , то Я їх уведу туди , і вони успадкують землю, якою ви знехтували.
32 А ваші тіла поляжуть у цій пустелі.
33 Тож ваші діти будуть з вами мандрувати пустелею сорок років, спокутуючи вашу невірність, доки не перетворяться в порох ваші тіла в пустелі.
34 За кількістю днів, упродовж яких ви оглядали землю, тобто сорок днів, рік за день будете нести покарання за вашу провину сорок років – рік за день. Таким чином ви зрозумієте Моє невдоволення.
35 Я, Господь, так сказав і дійсно так учиню з усією цією нікчемною громадою, яка повстала проти Мене! Вони будуть знищені в цій пустелі, тут вони повмирають!
36 Так само і ті чоловіки, яких послав Мойсей оглядати землю і які, повернувшись, розпускали погані чутки про землю , поводуючи цим нарікання на той край всієї громади.
37 Отже, ті люди, які розпускали погані чутки про землю, померли від пошесті перед Господом.
38 Лише Ісус, син Навина, і Халев, син Єфунея, залишилися живими з тих чоловіків, які ходили оглядати землю.
39 Коли Мойсей переказав ці слова всім Ізраїльським нащадкам, люди дуже засмутились.
Безуспішна спроба захоплення Ханаану
40 Вставши вранці, вони пішли на вершину гори й говорили: Ось ми готові піти на те місце, про яке сказав Господь, адже ми згрішили.
41 Але Мойсей сказав: Чому ви порушуєте веління Господа? Успіху в вас не буде!
42 Не йдіть, оскільки немає з вами Господа, і ви будете знищені вашими ворогами.
43 Там перед вами амалекітянці і ханаанці. Ви поляжете від їхнього меча, тому що ви відвернулися від Господа і Господь не буде з вами.
44 Але вони наполегливо вирішили піднятись на вершину узгір’я, хоча Ковчег Господнього Заповіту і Мойсей не вийшли з-посеред табору.
45 Амалекітянці ж і ханаанці, що мешкали в горах, спустилися й розгромили їх, і, переслідуючи , нищили їх аж до Хорми.