Бунт Корея проти Мойсея
1 І взяли Корей, син Їцгара, сина Кегата, сина Левієвого, і Датан, і Авірон, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сини Рувимові,
2 та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п’ятдесят мужів Ізраїлевих синів, начальники громади, закликувані на збори, люди вельможні.
3 І зібралися вони на Мойсея та на Аарона, та й сказали до них: “Досить вам, бо вся громада — усі вони святі, а серед них Господь! І чому ви несетеся понад зборами Господніми?”
4 І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє.
5 І промовив він до Корея та до всієї громади його, говорячи: “Уранці Господь дасть знати, хто Його та хто святий, щоб наблизити його до Себе; а кого вибере, того Він і наблизить до Себе.
6 Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Корею та вся громадо твоя,
7 і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, — той чоловік, що Господь його вибере, — він святий. Досить вам, Левієві сини!”
8 І сказав Мойсей до Корея: “Слухайте ж, Левієві сини, —
9 чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб наблизити вас до Себе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй?
10 І Він наблизив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й священства?
11 Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Аарон, — що він, що ви ремствуєте проти нього?”
12 І послав Мойсей та Аарон закликати Датана й Авірона, синів Еліявових, та сказали вони: “Не вийдемо!
13 Чи мало того , що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельможею?
14 Ти не впровадив нас ані до Краю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля та виноградники. Чи ти вибереш очі цим людям? Не вийдемо!”
15 А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: “Не обернися до їхнього приношення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!”
16 І сказав Мойсей до Корея: “Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Аарон узавтра.
17 І візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть на неї кадила та й принесете перед Господнє лице кожен кадильницю свою, двісті й п’ятдесят кадильниць, і ти та Аарон, кожен кадильницю свою”.
18 І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон.
19 І Корей зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді!
20 І промовив Господь до Мойсея та до Аарона, говорячи:
21 “Відділіться від цієї громади, — Я винищу їх умить!”
22 А вони попадали на обличчя свої та й сказали: “Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?”
23 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
24 “Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця мешкання Корея, Датана й Авірона!”
25 І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним старші Ізраїлеві.
26 І він промовляв до громади, говорячи: “Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всього, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!”
27 І вони відступилися від місця мешкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Датан та Авірон вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки їх, і сини їх, та діти їхні.
28 І сказав Мойсей: “Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла ці, що вони не з моєї вигадки .
29 Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене!
30 А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зійдуть живі до шеолу , то пізнаєте, що люди образили Господа”.
31 І сталося, як скінчив він говорити всі ці слова, то розступилася та земля, що під ними!
32 А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми їхні, і кожну людину, що Кореєва, та ввесь їх маєток.
33 І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шеолу, і накрила їх земля, і вони погинули з‑посеред збору!
34 А ввесь Ізраїль, що був навколо них, повтікав на їхній крик, бо казали: “Щоб земля не поглинула й нас!”
35 І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п’ятдесят чоловік, що приносили кадило!
Повстання Корея, Датана, Авірона та Она проти Мойсея
1 У той час Корей, син Їцгара, онук Кегата, та правнук Левія, й Датан та Авірон, сини Еліява, а також Он, син Пелета, онук Рувима,
2 повстали проти Мойсея. Доних приєдналось ще двісті п’ятдесят чоловіків Ізраїльтян, – старійшин громади, радників на зборах, знатних мужів.
3 Вони об’єдналися проти Мойсея та Аарона і сказали: Годі вам! Адже вся громада – усі вони святі, і Господь посеред них! То чому ви підноситесь над Господньою громадою?
4 Коли Мойсей це почув, то впав долілиць,
5 після чого промовив до Корея та до всього його угруповання, говорячи: Уранці Господь дасть знати, хто Його, хто святий і може наблизитись до Нього. Котрих Він Собі вибере, тим і дозволить наблизитись до Себе!
6 Зробіть ось що ти, Корею, і ви всі з його угруповання візьміть собі кадильниці
7 і завтра покладіть у них жару, а зверху покладіть у них ладану перед Господом. Той чоловік, якого вибере Господь, і є святий. Цього має бути достатньо для вас, нащадки Левія!
8 Далі Мойсей сказав до Корея: Вислухайте, прошу вас , нащадки Левія.
9 Хіба мало для вас, що Бог Ізраїлю виокремив вас в Ізраїльській громаді, аби наблизити вас до Себе і щоб ви могли звершувати служіння в Господньому Наметі й стояли перед громадою, щоб їй служити?
10 Він дозволив тобі, а з тобою і всім твоїм братам, нащадкам Левія, наблизитись до Себе, а ви домагаєтесь ще й священства?
11 Адже ти і все твоє угруповання об’єднались проти Господа! Бо хто такий Аарон, що ви нарікаєте на нього?
12 Тож Мойсей послав щоб покликали Датана та Авірона, синів Еліява. Але вони сказали: Ми не прийдемо!
13 Хіба не досить того, що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб вигубити нас у пустелі? Ти ще й хочеш володарювати над нами?
14 Насправді ж, ти не привів нас у землю, що тече молоком та медом, і не дав нам у посілість полів та виноградників? А може хочеш виколоти очі цим людям? Ми не підемо!
15 Мойсей дуже обурився і звернувся до Господа: Не приймай їхньої жертви! У жодного з них я не взяв навіть осла, і не вчинив нікому з них зла!
16 А Кореєві Мойсей сказав: Ти і все твоє угруповання завтра будьте перед Господом – ти, вони і Аарон!
17 Усі візьміть свої кадильниці і покладіть у них ладану. Кожний нехай принесе свою кадильницю перед Господом – двісті п’ятдесят кадильниць. Ти і Аарон також принесіть свої кадильниці.
18 Тож кожний узяв свою кадильницю, усі поклали в них вогню та насипали на нього ладану, і стали біля входу в Намет Свідчення разом з Мойсеєм та Аароном.
19 Корей зібрав проти них усе своє угруповання біля входу в Намет Свідчення. І ось усій громаді з’явилася Господня слава.
20 Господь заговорив до Мойсея та Аарона, кажучи:
21 Відійдіть від цієї громади і Я їх знищу в одну мить.
22 Але вони впали долілиць, і сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Коли згрішить одна людина, то хіба Твій гнівмав би впасти на всю громаду?
23 І промовив Господь до Мойсея такі слова:
24 Звернися до громади і скажи: Відступіть з усіх сторін від наметів Корея, Датана та Авірона!
25 Тож Мойсей встав і пішов до Датана та Авірона, а за ним пішли Ізраїльські старійшини.
26 І він промовив до громади наступні слова: Відійдіть від наметів цих негідних людей! Не доторкайтеся до будь-чого, що належить їм, аби вам не загинути за всі їхні гріхи!
27 Люди відступили від наметів Корея, Датана та Авірона довкола. Датан же і Авірон вийшли, і стали біля входів у свої намети разом зі своїми дружинами, своїми синами і їхніми дітьми.
28 А Мойсей сказав: З цього дізнаєтеся, що Господь послав мене аби чинити всі ці справи, і з власної волі я не роблю нічого .
29 Якщо вони повмирають такою смертю, як усі люди, і коли їх спіткає доля всіх людей, то не Господь посилав мене.
30 Але коли Господь зробить щось досі нечуване, і земля, розкривши свої уста, поглине їх та все, що їм належить, і вони живими зійдуть до шеолу, тоді знайте, що ці люди збезчестили Господа.
31 І сталося таке: щойно він сказав усі ці слова, під ними розступилася земля…
32 Земля відкрила свої уста і поглинула їх, їхні намети й усіх людей, які були з Кореєм, та все їхнє майно.
33 Таким чином вони та все, що в них було, зійшли живими до шеолу, і земля їх покрила. Вони зникли з-посеред громади.
34 А весь Ізраїль, – усі ті, що були довкола них, – втікали від їхнього крику, говорячи: Щоб часом і нас не поглинула земля!
35 Тоді вийшов від Господа вогонь і пожер тих двісті п’ятдесят чоловіків, які принесли в кадильницях ладан.