Поділ зайорданськоϊ землі
1 А в Рувимових синів та в синів Ґадових були великі стада, дуже численні. І побачили вони край Язерський та край Ґілеадський, а ото це місце — місце добре для худоби.
2 І прийшли Ґадові сини та сини Рувимові, та й сказали до Мойсея й до священика Елеазара та до громадських начальників, говорячи:
3 “Аторот, і Дівон, і Язер, і Німра, і Хешбон, і Ел’але і Севам, і Нево, і Беон, —
4 та земля, що Господь побив був перед Ізраїлевою громадою, — вона земля добра для худоби, а в твоїх рабів є худоба”.
5 І сказали вони: “Якщо ми знайшли ласку в очах твоїх, то нехай дано буде ту землю твоїм рабам на володіння. Не перепроваджуй нас через Йордан!”
6 І сказав Мойсей до Ґадових синів та до синів Рувимових: “Чи брати ваші підуть на війну, а ви будете тут сидіти?
7 І для чого ви стримуєте серце Ізраїлевих синів від переходу до того Краю, що дав їм Господь?
8 Так зробили були ваші батьки, коли я посилав їх із Кадеш‑Барнеа побачити той Край.
9 І ввійшли вони в Ешкольську долину, і побачили були той Край, — і стримали серце Ізраїлевих синів, щоб не входити до того Краю, що дав їм Господь.
10 І запалився Господній гнів того дня, і присягнув Він, говорячи:
11 “Поправді кажу , — не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, від віку двадцяти літ і вище, тієї землі, що Я присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх,
12 окрім Калева, Єфуннеєвого сина, кеніззеянина, та Ісуса, сина Навинового, бо вони виконували накази за Господом”.
13 І запалився був гнів Господній на Ізраїля, і Він зробив, що вони ходили по пустині сорок літ, аж поки не скінчилося все те покоління, що робило зло в Господніх очах.
14 А оце стали ви замість ваших батьків, як нащадки грішних людей, щоб збільшити ще палючий гнів Господній на Ізраїля.
15 Бо як ви відвернетесь від Нього, то Він ще далі триматиме його в пустині, і ви спричините згубу всьому цьому народові”.
16 А вони підійшли до нього та й сказали: “Ми побудуємо тут кошари для нашої худоби та міста для наших дітей,
17 а ми самі узброїмося, готові до бою перед Ізраїлевими синами, аж поки не введемо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по твердинних містах, охороняючи себе перед мешканцями цієї землі.
18 Ми не вернемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спадком своїм.
19 Бо ми не будемо володіти з ними по той бік Йордану й далі, бо прийшла нам наша спадщина з цього боку Йордану на схід”.
20 І сказав їм Мойсей: “Якщо ви зробите цю річ, якщо ви узброїтесь на війну перед Господнім лицем,
21 і перейде кожен ваш узброєний Йордан перед Господнім лицем, аж поки Він не вижене ворогів Своїх перед Собою,
22 то буде здобутий той Край перед Господнім лицем, і ви потому вернетеся, і будете невинні перед Господом та перед Ізраїлем. І буде вам цей Край на володіння перед Господнім лицем.
23 А якщо не зробите так, то ви згрішили Господеві, і знайте, що ваш гріх знайде вас!
24 Побудуйте собі міста для ваших дітей, та кошари для ваших отар. А що вийшло з ваших уст, те зробіть”.
25 І сказали Ґадові сини та сини Рувимові до Мойсея, говорячи: “Раби твої зроблять, як пан наш приказує.
26 Діти наші, жінки наші, стадо наше та вся наша худоба будуть там, у ґілеадських містах.
27 А раби твої перейдуть, кожен військовий озброєний, перед Господнім лицем на війну, як пан наш наказує”.
28 І Мойсей наказав про них священикові Елеазарові й Ісусові, синові Навиновому, та головам батьківських домів племен Ізраїлевих синів.
29 І сказав Мойсей до них: “Якщо Ґадові сини та сини Рувимові перейдуть із вами Йордан, кожен озброєний на війну перед лицем Господнім, і буде здобутий Край перед вами, то дасте їм ґілеадський край на володіння.
30 А якщо вони не перейдуть з вами озброєні, то отримають володіння серед вас в ханаанському Краї”.
31 І відповіли Ґадові сини та сини Рувимові, говорячи: “Що говорив Господь до твоїх рабів, так зробимо.
32 Ми перейдемо озброєні перед Господнім лицем до ханаанського Краю, а з нами буде наше володіння по цей бік Йордану”.
33 І Мойсей дав їм, Ґадовим синам і синам Рувимовим та половині племені Манасії, Йосипового сина, царство Сігона, царя аморейського, і царство Оґа, царя башанського, той Край по містах його, у границях міст того Краю навколо.
34 І збудували Ґадові сини Дівон, і Атарот, і Ароер,
35 і Атарот Шофан, і Язер, і Йоґбегу,
36 і Бет‑Німру, і Бет‑Гаран, твердинні міста та кошари для отари.
37 А Рувимові сини збудували: Хешбон, і Ел’але, і Кір’ятаїм,
38 і Нево, і Баал‑Меон, зміненоіменні, і Сивму, і назвали йменнями міста, що вони збудували.
39 І пішли сини Махіра, сина Манасії, до Ґілеаду, та й здобули його, і позбавили спадщини амореянина, що в ньому.
40 І дав Мойсей Ґілеад Махірові, синові Манасії, і той осів у ньому.
41 А Яір, син Манасіїн, пішов і здобув їхні села, та й назвав їх: Яірові села.
42 А Новах пішов та й здобув Кенат та залежні від нього міста, і назвав його своїм ім’ям: Новах.
Поділ землі на сході від Йордану
1 Сини Рувима та сини Ґада мали дуже багато худоби. Коли вони побачили землю Язера та Гілеадський край, як придатну місцевість для випасання худоби,
2 то сини Ґада й сини Рувима прийшли і сказали Мойсеєві, священикові Елеазарові та князям громади такі слова:
3 Атарот, Дібон, Язер, Німра, Хешбон, Елеале, Себам, Нево і Беон –
4 земля, яку Господь завоював перед Ізраїльською громадою. Ця земля придатна як пасовисько для худоби, а в твоїх рабів багато худоби.
5 Якщо ми знайшли ласку в твоїх очах, – говорили вони, – то нехай ця земля буде дана твоїм слугам у спадок. Не переводь нас через Йордан.
6 Тоді Мойсей сказав синам Ґада та синам Рувима: Ваші брати підуть воювати, а ви хочете осісти тут?
7 Навіщо ви відвертаєте серця Ізраїльтян, аби вони не йшли в край, який їм дав Господь?
8 Так учинили ваші батьки, коли я послав їх з Кадеш-Барнеа обстежити землю.
9 Вони дійшли до Долини Ешкол і обстежили землю, але потім відвернули серця Ізраїльських нащадків, аби ті не йшли в край, який Господь їм дав.
10 Тоді Господь запалав гнівом і, заприсягнувшись, сказав:
11 Люди, котрі вийшли з Єгипту, від двадцяти років і вище, не побачать землі, про яку Я клявся Авраамові, Ісаакові та Якову, оскільки вони не були цілковито слухняні Мені,
12 за винятком Халева, сина Єфунея, кенезейця, та Ісуса, сина Навина, котрі завжди слідували за Господом.
13 Тому запалав Господь гнівом на Ізраїль, і Він зробив так, що вони блукали пустелею сорок років, доки повністю не вимерло все покоління тих, хто в очах Господа чинив зло.
14 Тепер, наслідуючи ваших батьків, повстаєте ви, нащадки грішних людей, аби ще більше посилити гнів Господа на Ізраїль.
15 Адже якщо ви відступите від Нього, то Він і надалі залишатиме вас блукати пустелею, й ви погубите весь цей народ.
16 Але вони підійшли до Мойсея і сказали: Ми лише тут побудуємо кошари для нашої худоби і оселі для наших родин,
17 а самі ми озброїмось і, навіть випереджуючи Ізраїльських нащадків, підемо аж доки не запровадимо їх до їхніх поселень. Наші ж діти житимуть в містах, обнесених мурами, захищені від тих, хто живе на цій землі.
18 Ми не повернемось до наших осель, доки кожен з Ізраїльських нащадків не заволодіє своєю спадщиною.
19 До того ж ми не претендуємо на наділ разом з ними по той бік Йордану і далі, бо ми одержали спадщину по цей бік Йордану, тобто на сході!
20 Мойсей відповів їм: Якщо ви зробите так, як говорите і, озброївшись, підете перед Господом на війну;
21 якщо кожен з вас озброєним перейде Йордан перед Господом, доки Він не прожене Своїх ворогів з-перед Свого обличчя,
22 і доки весь край не буде здобутий перед Господом, і лише після цього ви повернетесь сюди , то ви будете невинні перед Господом і перед Ізраїлем, а ця земля стане вашою власністю перед Господом.
23 Коли ж не зробите так, то згрішите перед Господом, – і усвідомите свій гріх, коли ви понесете покарання.
24 Тож побудуйте собі міста для ваших дітей, і кошари для своїх отар, але зробіть і те, що вийшло з ваших уст.
25 Тоді сини Ґада та сини Рувима, запевняючи Мойсея, сказали: Ми – твої слуги, і вчинимо так, як наказує наш владика!
26 Наші діти, наші жінки, наші отари і вся наша худоба залишаються тут, у містах Гілеаду,
27 а ми, твої слуги, кожен озброєний і готовий до бою, вирушимо перед Господом на війну, як наказує наш володар.
28 Тоді Мойсей щодо цієї справи віддав спеціальний наказ священику Елеазарові та Ісусові, синові Навина, а також главам родів Ізраїльтян по батьківській лінії.
29 Мойсей наказав їм: Якщо нащадки Ґада та нащадки Рувима, озброївшись, вирушать з вами через Йордан на війну перед Господом, і той край буде вами підкорений, то дасте їм у володіння Гілеадський край.
30 Якщо ж вони озброєними не вирушать разом з вами, то вони одержать спадщину між вами в ханаанському краю.
31 Після цього нащадки Ґада та нащадки Рувима у відповідь сказали: Що Господь скаже твоїм слугам, те ми і зробимо.
32 Озброївшись перед Господом, ми підемо в ханаанську землю, але наша спадщина нехай буде по цей бік Йордану.
33 Тож Мойсей дав їм, тобто нащадкам Ґада, нащадкам Рувима і половині племені Манассії, сина Йосифа, царство Сіхона, царя аморейців, і царство Оґа, царя Башану, – всю ту землю з її містами і належними до них околицями краю.
34 Таким чином нащадки Ґада відбудували Дібон, Атарот, Ароер,
35 Атрот-Шофан, Язер, Йоґбегу,
36 Бет-Німру та Бет-Гаран – укріплені міста із кошарами для отар.
37 Сини Рувима відбудували Хешбон, Елеале, Кір’ятаїм,
38 Нево і Баал-Меон, змінивши їх назви, а також Сібему. Вони дали нові назви містам, які відбудували.
39 Нащадки Махіра, сина Манассії, пішли на Гілеад і захопили його, аморейців же, які жили в ньому, вони прогнали.
40 Тому Мойсей віддав Гілеад Махірові, синові Манассії, і він там оселився.
41 Так само Яір, син Манассії, пішов і заволодів поселеннями цієї місцевості і назвав їх поселеннями Яіра.
42 Нобаг пішов та захопив Кенат і назвав їх своїм ім’ям, Нобаг.