ЧАСТИНА ПЕРША
Ціль Книги Приповістей
1 Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,
3 щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права, й простоти,
4 щоб мудрости дати простодушним, юнакові — пізнання й розважність.
5 Хай послухає мудрий — і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,
6 щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.
7 Страх Господній — початок премудрости, — нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.
Не слухай намови грішників
8 Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї, —
9 вони‑бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Якщо скажуть вони: “Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,
12 живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!
13 Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.
14 Жеребок свій ти кинеш із нами, — буде саква одна для всіх нас”, —
15 сину мій, — не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,
16 бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Бо ж надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:
18 то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!
19 Такі‑то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!
Заклик мудрости
20 Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,
21 на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:
22 “Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?
Нерозумні не слухають мудрости
23 Зверніться‑но ви до картання мого, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!
25 І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.
27 Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,
28 тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, —
29 за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,
30 не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!
31 І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються, —
32 бо відступство безумних заб’є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!
33 А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!”
Початок мудрості – страх Господній
1 Притчі Соломона, Давидового сина, Ізраїльського царя,
2 для пізнання мудрості й повчання, осягнення висловлювань розуму;
3 для засвоєння правил розсудливості, справедливості та правосуддя;
4 щоб простих людей навчити кмітливості, юнаків – знання і розсудливості.
5 Мудрий хай слухає і примножує своє знання, а розумний нехай здобуває досвід,
6 як осягнути значення притчі, загадкових слів, висловлювань мудрих та їхніх загадок.
7 Початок мудрості – страх Господній; лише нерозумні нехтують мудрістю та повчанням.
Пересторога від нечестивих порад
8 Прислухайся, сину мій, до повчань свого батька і не відкидай порад своєї матері.
9 Адже вони (повчання ) є чудовим вінком для твоєї голови і золотою оздобою для твоєї шиї.
10 Сину мій, якщо нечестиві будуть тебе зваблювати, то не погоджуйся;
11 коли вони скажуть: Іди з нами у засідку для пролиття крові, – без причини підстережемо невинного,
12 живих проковтнемо їх, як шеол, – цілковито, як тих, що сходять у могилу.
13 Здобудемо багато коштовностей і наповнимо здобиччю наші оселі, –
14 тож зв’яжи з нами свою долю і в нас усіх буде спільний гаманець!
15 Сину мій, не ставай на їхню дорогу, – утримай свої стопи від їхніх стежок!
16 Адже їхні ноги біжать до зла, поспішаючи на пролиття крові.
17 Даремно розтягувати сітку на очах у птахів!
18 Але вони чатують на власну кров, підстерігають свою душу!‥
19 Такі дороги всіх, хто силою здобуває чуже добро, – воно згубить тих, котрі ним заволодівають.
Заклик мудрості
20 Мудрість голосно волає на вулицях, вона підносить свій голос на майданах, –
21 На гомінливих роздоріжжях вона підносить голос, при брамах міста виголошує свою промову:
22 Доки ви, невігласи, будете любуватися неуцтвом? Доки вам, глумливцям, буде подобатись блюзнірство? А ви, нерозумні, доки будете ненавидіти знання?
23 Зверніть увагу на моє застереження! І тоді я зіллю на вас свій дух, поділюсь з вами своїм словом!
24 Адже я закликала, – а ви не хотіли слухати, простягала руки, – а ви не звертали уваги.
25 Ви нехтували всіма моїми порадами, не сприйняли моїх застережень.
26 Тепер я сміятимусь над вашим нещастям, – радітиму, коли вас огорне жах;
27 коли на вас звалиться страх , наче буря, і горе пронесеться над вами, як вихор; коли вас спіткає журба та скрута.
28 Тоді будуть кликати мене, але я не слухатиму; старанно шукатимуть мене, але мене не знайдуть.
29 Тому що зненавиділи знання і не обрали Господнього страху, –
30 не слухали моєї поради й знехтували всіма моїми застереженнями.
31 Тому мусять скуштувати плодів власного обрання і насититись наслідками своїх задумів.
32 Впертість невігласів погубить їх, – безпечність неуків приведе їх до загибелі.
33 А хто мене послухає, житиме безпечно і знайде спокій, не маючи страху перед злом.