1 Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
3 З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням — сором.
4 Слова уст людини — глибока вода, джерело премудрости — бризкотливий потік.
5 Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
6 Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.
7 Язик нерозумного — загибель для нього, а уста його — то тенета на душу його.
8 Слова обмовника — мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.
9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотратнику.
10 Господнє Ім’я — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
11 Маєток багатому — місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.
12 Перед загибеллю серце людини високо несеться, перед славою ж — скромність.
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупота та сором йому!
14 Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?
15 Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.
16 Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.
17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.
18 Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.
19 Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, — немов засуви замку.
20 Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.
21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
22 Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.
23 Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.
24 Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив’язаний.
1 Примхлива людина схильна до свавілля і кепкує з усього розумного.
2 Нерозумний не має задоволення від навчання, і прагне показати лише власну дотепність.
3 Услід за нечестивим вчинком приходить зневага, а з ганебним – сором.
4 Слова людських уст, як глибокі води, а джерело мудрості, як вируючий потік.
5 Несправедливо зважати на особу нечестивого й промовчати , коли той фальсифікує справу невинуватого в суді.
6 Уста нерозумного доводять до сварки, а його слова викликають побої.
7 Уста нерозсудливого – це його погибель, а його слова – пастка для власної душі.
8 Слова наклепника, як ласощі, які проникають у нутрощі утроби того, хто слухає.
9 Хто недбало ставиться до своєї праці, той брат марнотратника.
10 Ім’я Господа – міцна фортеця, – утече до неї праведник і безпечний .
11 Маєток багатого – місто-фортеця, і в його уяві воно оточене високим муром.
12 Перед падінням підноситься серце людини, тоді як славі передує покірність.
13 Хто дає відповідь, не вислухавши, той нерозумний і обов’язково осоромиться.
14 Дух людини підтримує її у хворобі, але хто підтримає її підупалий дух?
15 Серце розумного здобуває знання, і вуха мудрих шукають науку.
16 Дарунок готує людині простір, і приводить її в коло можновладців.
17 Хто першим викладає свою справу, той здається правим, але приходить його суперник і поправляє його.
18 Жереб кладе край суперечці, – вирішує справи можновладців.
19 Розлючений брат неприступніший за укріплене місто, а чвари, – наче засуви замку.
20 Від плоду уст людини наповнюється її нутро , – результатом власної мови вона насичується.
21 Смерть і життя у владі язика, – ті, котрі його люблять (нестримані ), споживатимуть його плоди (результати ).
22 Хто знайшов добру жінку, знайшов благо, і отримав милість від Господа.
23 Убогий розмовляє благально, багатий же відповідає зухвало.
24 Бувають друзі, що провадять до загибелі, але може бути друг, який прихильніший, ніж брат.