1 Ліпший убогий, що ходить у своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.
2 Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.
3 Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.
4 Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його…
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.
6 Багато хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари.
7 Бідаря ненавидять всі браття його, а тим більш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.
9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.
11 Розум людини припинює гнів її, а величність її — перейти над провиною.
12 Гнів царя — немов рик левчука, а ласкавість його — як роса на траву.
13 Син безумний — погибіль для батька свого, а жінка сварлива — як ринва, що з неї вода тече завжди.
14 Хата й маєток — спадщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 Лінощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, — помре.
17 Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.
18 Картай свого сина, коли є надія навчити , та забити його — не піднось свою душу.
19 Людина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її , то вчиниш ще гірше.
20 Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці.
21 У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній.
22 Здобуток людині — то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу.
23 Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його.
24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її.
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.
26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що застиджує та осоромлює, —
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!
28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду.
29 На насмішників кари готові постійно , і вдари на спину безумним.
1 Краще убогий, котрий живе бездоганно, ніж підступний устами і обмежений розумом .
2 Навіть щирість без знання не добра, і хто з поспіхом крокує, той помиляється.
3 Нерозсудливість людини викривляє її дороги, а потім вона обурюється на Господа.
4 Багатство примножує друзів, а бідного іноді залишає навіть його друг.
5 Фальшивий свідок не уникне кари, – і хто говорить неправду, не врятується.
6 Багато хто підлещується до можновладців, – бо кожний друг тому, хто щедрий на дарунки.
7 Бідного ненавидять навіть його брати, – мало того, залишають його і друзі, – він шукає їх , щоб порадитись, але їх нема.
8 Хто набуває розум, той любить свою душу, і хто володіє розсудливістю, той знаходить благо.
9 Фальшивий свідок не уникне кари, – бо хто говорить неправду, такий загине.
10 Не личить нерозумному розкіш, а тим більше – слузі панувати над князями.
11 Розважливість людини стримує її гнів, – її достоїнство в тому, щоб вибачати провину.
12 Гнів царя – мов ричання молодого лева, а його благовоління, як роса на траву.
13 Нерозумний син – душевні страждання його батька, – так само сварлива жінка, як постійно протікаюча ринва .
14 Дім і маєток – спадщина від батьків, а розумна жінка – від Господа.
15 Лінивство наводить глибокий сон, – бездіяльна людина буде голодною.
16 Хто дотримується Заповіді, той береже своє життя, а хто байдужий до своїх стежок, загине.
17 Хто виявляє до вбогого благодійність, той позичає Господу, Який йому віддячить добром.
18 Виховуй свого сина, поки є надія, але не втрачай при цьому глузду, аби не довести його до смерті.
19 Гнівливий хай несе покарання, бо якщо пощадиш його, то вчиниш ще гірше.
20 Прислухайся до поради і приймай докори, аби через них опісля ти став мудрішим.
21 У серці людини багато задумів, – але збудеться Господня воля.
22 Здобуток людини – її доброта, і бідна людина краща за неправдомовну.
23 Страх Господній провадить до життя, – хто його має, той буде задоволений, і зло його не досягне.
24 Ледачий опускає свою руку в миску, але йому ліньки донести її до рота.
25 Коли покараєш блюзніра, то й неосвічений стане розумнішим; і якщо докориш розумну людину, то вона прийме це як повчання.
26 Хто розоряє батька і проганяє матір, той є безсоромним і безчесним сином.
27 Сину мій, коли перестанеш прислухатися до слів повчання, то цим ти ухилишся від науки мудрості.
28 Безчесний свідок глузує з правосуддя, а уста беззаконників ковтають неправду.
29 Але кепкунів жде покарання , і спини нерозумних очікують ударів.