Не зближайсь до блудниці
1 Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,
2 щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання — хай уста твої стережуть!
3 Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,
4 та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний, —
5 її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!
6 Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:
8 віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!..
11 І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,
12 і скажеш: “Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!
13 І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників…
14 Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!”…
15 Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, — впивайся ж назавжди коханням її!
20 І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?
21 Бо ж перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:
22 власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв’язаний він,
23 помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!..
Небезпека перелюбу
1 Сину мій! Будь уважний до моєї мудрості, нахили своє вухо до мого мислення,
2 аби зберегти здоровий глузд, – і твої уста перебуватимуть під контролем розуму.
3 Бо з губ чужої жінки капає мед, її уста масніші за оливу,
4 але наслідки від неї гіркі, як полин, – гострі, як той двосічний меч.
5 Ноги її прямують до смерті, а кроки її спускаються до шеолу.
6 Вона не ходить дорогою життя, – її стежки непостійні, і вона тим не переймається.
7 Тому-то, сини мої , слухайте мене й не відступайте від слів моїх уст.
8 Нехай твоя дорога, сину , проходить подалі від такої, не наближайся до дверей її дому,
9 аби потім не довелось свою славу віддати іншим, а свої літа – жорстокій людині ;
10 щоби не годувати своїм добром чужих, і набуте твоєю працею не потрапило в чужий дім.
11 Бо під кінець стогнатимеш, – коли твій організм і все твоє тіло будуть виснажені,
12 і ти скажеш: Чому ж я знехтував повчанням і моє серце злегковажило застереженням?
13 Я не прислухався до слів моїх учителів, і не прихиляв свого вуха до повчань моїх наставників.
14 Ледве я не потрапив у справжнє лихо посеред збору й громади!
15 Пий воду з власної криниці, – ту, яка взята з твого колодязя.
16 Чому твої джерела мали би виливатись на вулицю, а потоки твоєї води – на майдани?
17 Вони мають належати лише тобі, а не чужим, що з тобою!
18 Нехай твій струмок буде благословенним, насолоджуйся дружиною своєї молодості, –
19 коханою ланню, і милою серною. Нехай її груди зачаровують тебе повсякчасно, – постійно насолоджуйся її коханням.
20 Навіщо тобі, сину мій, захоплюватись іншою, – горнутися до грудей чужої?
21 Адже перед Господніми очима всі дороги людини, – Він бачить усі її стежки.
22 Нечестивого ловлять його власні беззаконня, – він зв’язаний путами свого гріха.
23 Він помирає через брак повчання, – внаслідок надмірного безумства гине.