Не ручись за чужого
1 Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого, —
2 ти попався до пастки з‑за слів своїх уст, схоплений ти із‑за слів своїх уст!
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,
4 не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,
5 рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!
Лінивство веде до злиднів
6 Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її — й помудрій:
7 нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;
8 вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
9 Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зі сну свого встанеш?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, —
11 і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!..
Оце ненавидить Господь
12 Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,
13 він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
14 в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває, —
15 тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий — і ліку нема!
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидота душі Його:
17 очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,
18 серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,
19 свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!
Бwтькова зwповідь — сторож життя твогz
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!
21 Прив’яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!
22 Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся — мовити буде до тебе!
Хто чинить перелюб, той знищує душу свою
23 Бо заповідь Божа — світильник, а наука — то світло, дорога ж життя — то навчальні картання,
24 щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.
25 Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками, —
26 бо вартість розпусної жінки — то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну…
27 Чи візьме людина огонь на лоно своє, — і одіж її не згорить?
28 Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!
30 Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,
31 та як буде він знайдений, — всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!
32 Хто чинить перелюб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
33 побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,
34 бо заздрощі — лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!
Небезпечна запорука
1 Сину мій! Якщо ти поручився за свого ближнього, піднявши свою руку за чужого;
2 якщо ти зв’язав себе словами своїх уст, виявившись в тенетах через слова власних уст,
3 то вчини, сину мій, ось що: негайно рятуйся, оскільки ти потрапив у руки свого сусіда! Поспішай, упокорися, і наполегливо благай свого ближнього.
4 Не дай заснути своїм очам і задрімати своїм повікам, –
5 старайся звільнитися, як серна з рук мисливця , і як пташка з рук птахолова…
Поради ледарю
6 Піди до мурашки, ледарю, придивися до її діяльності, щоби помудрішати.
7 У неї нема ні начальника, ні наглядача, ні правителя,
8 але вона влітку заготовляє собі поживу, – під час жнив збирає собі корм.
9 Доки, ледарю, лежатимеш? Коли, нарешті, прокинешся зі свого сну?
10 Зовсім не довго дріматимеш, лише трохи поспиш, не довго відпочиватимеш, склавши руки, –
11 і прийде, наче бродяга, убогість твоя, і злидні твої, як розбійник…
Те, що ненавидить Господь
12 Людина розпусна, – лукава людина. Вона живе з фальшивими устами,
13 примружує своїми очима, човгає ногами, дає знаки своїми пальцями.
14 В її серці – підступ, вона постійно замишляє зло, сіє колотнечу.
15 Тому раптово впаде на нього нещастя, – він миттєво буде розбитий і не буде порятунку.
16 Ось шість речей, які ненавидить Господь, – навіть сім, що огидні для Його душі:
17 зарозумілий погляд очей; оманливий язик; руки, що проливають невинну кров;
18 серце, що виношує злі плани; ноги, що поспішають на злочин, і
19 фальшивий свідок, який свідчить неправду та сіє чвари між братами!
Небезпека перелюбу
20 Сину мій, дотримуйся настанов свого батька і не відхиляйся від повчань своєї матері.
21 Назавжди закріпи їх у своєму серці, – обв’яжи ними свою шию.
22 Коли ти йтимеш, – вони супроводжуватимуть тебе, коли ляжеш спати, – вони стерегтимуть тебе, а коли прокинешся, вони розмовлятимуть з тобою.
23 Адже Заповідь – це світильник, і повчання – світло; дорога життя – це картання і повчання,
24 аби вберегти тебе від нікчемної жінки, – від облесливої мови чужої.
25 Не пожадай у своєму серці її вроди, і нехай вона тебе не захоплює своїми бровенятами.
26 Якщо ціна повії може бути така, як хлібини, то заміжня жінка полює на дорогоцінну душу.
27 Хіба може хто взяти собі за пазуху жар і при цьому не спалити свого одягу?
28 Хіба можна ходити по жаріючому вугіллю й не обпекти ніг?
29 Так само буває і з тим, хто входить до дружини свого ближнього. Жоден з тих, хто б її доторкнувся, не залишиться невинним.
30 Хіба не ставляться до злодія з презирством, навіть, якщо він вкрав, щоб утамувати голод?
31 А коли його впіймають, він буде змушений віддати всемеро, – іноді треба буде віддати все майно свого дому.
32 Хто ж чинить перелюб з жінкою, той взагалі позбавлений розуму. Роблячи таке, він губить самого себе.
33 Побоїв і сорому йому не уникнути, й ганьба його не зітреться.
34 Адже ревнощі викличуть гнів чоловіка, і в час помсти він не виявить пощади, –
35 не прийме жодного дару, й не погодиться, хоча б той давав великий викуп.